Юрій Смелянський: Росія не наш орієнтир, але ми продовжуємо доводити, що «Україна не Росія»

Україна — держава прикордоння. З цієї причини ми нікуди не дінемося. Нам доведеться вибудовувати якийсь варіант економічних відносин з Росією.

i-ua.tv продовжує говорити про відмінності України та Росії. Сьогодні ми звернули увагу на аспект економічних відносин. З моменту фактичної смерті радянської імперії зла минуло майже 30 років. Чи змогла Україна побудувати більш прогресивну економіку? Відповіді на ці питання знає експерт з питань економіки Юрій Смелянський?

— Чим економічно відрізняється Україна від Росії?

— Можна відповісти — так, відрізняється. Можна відповісти — ні, не відрізняється. І обидві відповіді будуть правильними. Такий ось парадокс.

Так, відрізняється. Масштаби держав. Розмір території, економічний потенціал (науково-технічний, соціальний, виробничий, сільськогосподарський тощо). Росія однозначно більші України. Більше природних ресурсів, більше землі сільськогосподарського призначення, велика чисельність населення, більша кількість робочих місць, більший інфраструктурний потенціал і так далі. Росія займає 6-е місце в світі за розміром ВВП за паритетом купівельної спроможності. Україна займає сорокову позицію в світі за цим показником. Цей же показник для Європи. Росія — друге місце. Україна знаходиться в кінці європейського рейтингу.

Якщо цей же показник перераховувати на душу населення, то Росія займає в світі 50-те місце, а Україна — 111.

Ні, не відрізняється. Так склалося, що обидві держави відносяться до категорії пострадянських. І в Україні, і в РФ ставлення до людини, як економічної одиниці, до теперішнього часу не декомунізовано. Влада і в Україні, і в Росії вважають за краще бачити населення своїх держав бідними. Адже бідними людьми простіше управляти. Одна з ідеологем радянського суспільства рівно розподіленої бідності звучала наступним чином: «Вчіться задовольнятися малим». Економічні рішення по відношенню до людини, громадянина своєї держави і в Україні, і в Росії відображають суть цієї ідеологеми. Для прикладу можна порівняти мінімальний набір споживчого кошика, який затверджується владою кожної держави.

Якщо вести порівняльний аналіз щодо законодавчих ініціатив з питань посилення економічного контролю з боку державної влади за громадянином, то ініціативи українських політиків дуже схожі на ініціативи російських. Тільки у нас ці ініціативи по часу появи відстають від агресивних сусідів.

В цілому, на мій погляд, нам необхідно відмовитися від звичної оглядки «а як там на Росії». Порівняльний аналіз з будь якого питання необхідно вести з оглядкою на ціль. Тобто, є якийсь цільовий орієнтир. Аналізувати треба наш стан в порівнянні з показниками (досягненнями) цього орієнтиру. Росія не наш орієнтир, але ми продовжуємо доводити, що «Україна не Росія».

— До якого вектору Україна тяжіє більше: до Європи, Росії, до чогось середнього між ними, чи нам варто йти своїм шляхом?

— Якщо говорити мовою гасел та надій — то ми в більшій мірі, тяжіємо до Європи. Вірніше, до західної цивілізації, з точки зору вигоди, яку ця цивілізація дає. Свободи, права, якість життя та інше.

Якщо говорити мовою прийняття державних рішень і державної політики від влади (незалежно від прізвищ) — то ми більше схожі на Росію. Вірніше, ніяк не можемо відірватися від «радянської моделі», провести реальну, а не декларативну декомунізацію.

Так сталося, що Україна має статус «держави прикордоння». Держави, яка знаходиться між європейським варіантом західної цивілізації з усіма нюансами, які притаманні кожній державі, що входить до співдружності (ЄС) і не входить в цю співдружність. Для них загальним є визнання основоположних цінностей: свобода, повага людської гідності, верховенство права, повага до прав людини, демократія. Це один полюс.

Інший полюс держави, які не вважають, що повага прав людини, свобода, повага до людської гідності, людського життя і так далі не є цінністю. Це держави, які тяжіють до диктатури, авторитаризму, до не свободи.

Україна посередині. З цієї причини вона буде завжди відчувати вплив як з одного, так і з іншого боку. А ось який вектор буде переважати в державній моделі залежить від нашого вибору. Від вибору громадян України. Можна стверджувати, що ми його зробили. Очікуваннями, гаслами і бажаннями. Але не зробили поки що державними рішеннями, які приймаються, формуючи систему відносин в Україні. У тому числі, в сфері економічних відносин. І перераховані цінності західної цивілізації не стали орієнтирами в побудові нової декомунізованої системи відносин.

Про «свій особливий шлях». Людина істота соціальна. Їй дуже і дуже складно жити на самоті. Теж саме і для держав. У сучасному світі в поодинці бідна держава не перетворитися в успішну, передову і високо конкурентну. Бідна держава завжди буде об’єктом чиїхось інтересів. Бідна держава є носієм «прокляття залежності».

Однак, така ситуація не означає, що Україна повинна сліпо копіювати чиюсь економічну, політичну, соціальну моделі. Також нічого не вийде. У кожної держави своя ексклюзивна модель системи відносин, яка побудована з урахуванням історичних, національних, ресурсних, релігійних і так далі особливостей. Наше завдання сформувати в Україні таку самобутню модель, яка одночасно буде відповідати українським особливостям і орієнтуватися на цінності західної цивілізації.

Якщо вийде, то можливо через якийсь час, досить тривалий час, можна буде мріяти про якийсь свій особливий шлях.

— Чи може Україна після того, що сталося, побудувати з Росією нормальні, вигідні економічні відносини?

— Повторюся. Україна — держава прикордоння. З цієї причини ми нікуди не дінемося. Нам доведеться вибудовувати якийсь варіант економічних відносин з Росією. Протяжність лінії кордону між Україною і Росією, включаючи морську частину більше 2000 км. Тобто, близько третини всієї довжини державного кордону України — це кордон з РФ.

Пам’ятайте такий серіал «Гра престолів». Одна з сюжетних ліній. Щоб відгородитися від загроз, що йдуть з півночі, побудували величезну стіну. Практично не приступні для звичайної людини. Але це фантазія. В реальності таку стіну побудувати на кордоні з Росією ми не зможемо. А раз так, відносини доведеться якимось чином вибудовувати. Адже географічно ні Україна, ні Росія нікуди не подінуться. І Україні доведеться вибудовувати свою політику, своє майбутнє виходячи з того факту що ми є держава «пограниччя» і одним з наших сусідів, недружніх сусідів, є РФ.

Мова про те, що ми маємо на увазі під категоріями «нормальний», «вигідний» в контексті теми економічних взаємин з Росією. Наприклад. На жаль, ми змушені констатувати, що Україна технологічно відстала держава. Технологічна відсталість не передбачає в сучасному світі економічне процвітання. Активне економічне співробітництво з РФ в довоєнний період було чинником стримування технологічного, а, відповідно, і економічного розвитку України. Якщо активне економічне співробітництво з якою-небудь державою є фактором стримування для розвитку назвати таку співпрацю взаємовигідною не можна.

У контексті наведеного прикладу. Взаємовигідним економічне співробітництво з РФ може стати тоді, коли таке співробітництво не буде стримувати нашого економічного розвитку. Яким повинен бути перший крок, після якого можна говорити про те, що в подальшому в залежності від ситуації можливий розвиток економічних відносин — економічні відносини з Росією, як державою-агресором, повинні бути припинені. «Заморожені». А ось їх відновлення вже буде залежати від того, коли припинитися війна, яку Росія веде проти України. Яким чином буде відбуватися виплата компенсації на нанесені Україні збитки під час розв’язаної Росією війни.

Є ще один момент, який треба буде враховувати. Транзит російського газу через Україну в Європу. Цей вид економічних відносин найімовірніше збережеться, тому що це вже економічні інтереси наших європейських партнерів. Хоча питання також полемічне.

Нормальними, економічні відносини з РФ, можна буде назвати тоді, коли ці вони не будуть інструментом примусу України до політичної залежності від російської влади.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Юрій Смелянський: Росія не наш орієнтир, але ми продовжуємо доводити, що «Україна не Росія»