На Дніпропетровщині відкрили меморіальну дошку Сергієві Ткаченку
У бійця було бажання закінчити строкову службу і підписати контракт.
![На Дніпропетровщині відкрили меморіальну дошку Сергієві Ткаченку](https://i-ua.tv/img/790x450/1/tkachenkosergeybig-af86874b.jpg)
— Дивись! Це — справжні солдати, — звернувся до свого друга учень школи у селі Зоря, на Дніпропетровщині. 26 травня до навчального закладу завітали військові. Цього дня, полеглому на війні з Росією Сергієві Ткаченку урочисто відкривали меморіальну дошку. Кам’яний знак розмістили на приміщенні школи. У пам’яті вчителів Сергій закарбувався чесним, чемним та відповідальним хлопчиком.
![поки що невідкрита](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_121924.jpg)
Коротка біографія полеглого воїна виглядає так. Сергій Ткаченко народився 5 березня 1977 року у селі Зоря, Дніпровського району, Дніпропетровщини. Навчався у сільській школі. У дитинстві колекціонував трактори, автомобілі та інші іграшки. З батьком і друзями ходив на рибалку. Йому вельми подобалося куховарити і вигадувати нові смаколики. Надзвичайно любив дітей. Пішов на строкову службу у 1995 році, а потім працював в охоронних структурах. 14 серпня 2014 року був мобілізований на війну. Проходив службу у 3-й бригаді оперативного призначення. Загинув від вогнепального поранення, під час виконання бойового завдання у селищі міського типу Врубівка, Попаснянського району, Луганської області.
У бійця залишилася мама Валентина Миколаївна, дружина Наталка, син Андрій, доня Поліна та сестра Тетяна.
— Сергій пішов на війну, бо не хотів, в очах сина виглядати дезертиром. Коли він вдруге повернувся з ротації, склалося враження, ніби бойові дії йому додали зайвих рис дорослості. «Синку, що трапилося? Ти так змінився і не схожий на себе» — запитала я в Сергія. — «Мам там заходиш в туалет і не завжди можеш вийти. Такі страшні обстріли», — згадала сина Валентина Миколаївна.
![Донька Героя Поляна тримає рожеву квітку. Її мама Наталя має букет з волошками, а бабуся Валя - червоні гвоздики.](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_123433.jpg)
— Коли йому принесли повістку, я була проти, — згадує чоловіка Наталя Ткаченко. — Я не давала йому ручки, щоб він її підписав. Ми навіть трохи поскандалили. Та зрозумійте мене, будь-ласка, правильно. Я боялася залишитися з двома дітьми сама. Утім, Сергій знайшов ручку і поставив підпис. На другий день пішов у військкомат, пройшов комісію і поїхав на війну. Потім я його підтримувала. У нього було бажання закінчити строкову службу і підписати контракт. Якби він вижив, він би не сидів вдома. Останні слова, які він сказав побратимам були такими: «Я не встиг підняти своїх дітей». Тепер я намагаюся здійснити все те, що він прагнув зробити до нас.
На пам’ятний захід прийшли учні та вчителі школи і сільські мешканці. Меморіальну дошку відкрила десятилітня Поліна.
![Поліна відкриває дошку](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_124244.jpg)
Опісля, священик ПЦУ отець Віталій помолився за душу воїна
![](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_121934.jpg)
![Святий отець читає молитву](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_124913.jpg)
Підтримати рідних Сергія Ткаченка приїхали близькі люди інших полеглих бійців. Зокрема, представники організації «Родинне Коло загиблих Героїв Дніпропетровщини».
![](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_123429.jpg)
![](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_130220.jpg)
— Найвищий подвиг і героїзм — це віддати за свою країну власне життя. У нас зараз стало немодно захищати Україну. По досягненню 18 років, хлопці намагаються відкосити від армії та виїхати на заробітки за кордон. Та я скажу одне: наша країна потрібна тільки нам. Я розповім дуже коротко свою історію. Мій чоловік загинув взимку 2016 році, а влітку не стало друга його юності. Тільки мій Андрій поліг в бою, захищаючи Україну і вбивши достатньо ворогів, а його однокласник загинув в лікарні, бо багато бухав. Я пишаюся своїм чоловіком і рада, що він прожив гідне життя. Я виховаю наших дітей так, щоб ми жили у заможній та квітучій Україні, — сказала Ганна Счасна — дружина полеглого Андрія Широкова.
![Ганна Счасна](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_125955.jpg)
— Діти, я хочу вам сказати одне. Куди приходить «рускій мір», там немає життя. У вашій школі є чудова футбольна секція і вам є за кого грати, бо є Україна. І хто знає, може ось ці хлоп’ята приєднаються до національної збірної. А що б було, якби у 2014 році фашистська Російська Федерація створила на землях нашої області Криворізько-Дніпровську республіку? Думаю, діти тут би не ганяли м’яч. Ми несказанно вдячні Сергієві за його подвиг. Він не злякався і захистив Україну, — сказав голова «Родинного кола загиблих Героїв Дніпропетровщини» Сергій Ніконов. Його син — боєць 25 ОПДБр Павло загинув під час катастрофи ІЛ76.
![Ведуча заходу Наталія Гейман та Сергій Ніконов](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_130000.jpg)
Пам’ять Сергія вшанували хвилиною мовчання. А коли грав гімн України, військові зробили кілька залпів.
![Наталя та Поліна](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_131637.jpg)
По завершенню заходу, до меморіальної дошки поклали квіти.
![](/files/upload/38/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D1%8F/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9/20210526_130306.jpg)