Микола Голомша: Нам потрібен закон про боротьбу з антиукраїнськими настроями

Законопроект від Бужанського — політиканство чистої води. Ця людина хоче піару та уваги.

Максим Бужанський та інші «слуги» намагаються ухвалити так званий закон про боротьбу зантисемітизмом. Документ вже підтримали у першому читанні. Чи є цей закон на часі? і-ua.tv попросив прокоментувати таку ініціативу лідера партії «Патріот» Миколу Голомшу.

- Навіщо Бужанському здався закон про боротьбу з антисемітизмом?

— Насправді, будь-який закон потребує підстав. Та якщо чесно, в Україні немає антисемітів, від слова взагалі. Ми вільний від жодних фобій і дуже миролюбний народ. Що ж стосується Максима Бужанського, варто пригадати всі його антиукраїнські ініціативи. Він — лише інструмент, який знаходиться у руках ворога. Відповідно, його законопроект проти антисемітизму є бутафорним і немає під собою жодних підстав.

Щоб переконатися у відсутності в українців ксенофобських настроїв, варто згадати результати виборів до Верховної Ради. До парламенту потрапляють люди різних національностей, які ніколи не потерпали від ворожих поглядів з боку етнічних українців. Тому, законопроект від Бужанського — політиканство чистої води. Ця людина хоче піару та уваги. А тому, він не здатен дбати про злагоду, спокій та суспільний інтерес.

— Чи не здається Вам, що законопроект імені Бужанського — спроба відволікти українців від ринку землі?

— Звісно, що воно може бути інфоприводом з різних питань, та я не думаю. Бужанський намагається індивідуалізуватися. Він надто любить окремішність та увагу.

— Як ви думаєте, цей закон приймуть у другому читанні, чи про нього забудуть?

—  Він мені нагадує траву. Вона — зелена. Чому б про це не написати закон? На місці депутатів я б працював над законом проти антиукраїнськості. Він навіть дуже і дуже на часі. На жаль, Україна потерпає від ініціатив російських шовіністів та кишить колаборантами. Закон про колабораціонізм поставав би всіх до рамок.

Однак, що ми хочемо від малоосвічених та непідготовлених людей? Мені соромно, що депутатами стають особи, без достатніх знань про Україну. Чимало з них нічим не цікавляться і є такими собі внутрішніми комсомольцями. У їхніх головах крутяться картинки з радянської історії, на пленарних засіданнях вони продукують радянщину і, відповідно, несуть шкоду державі Україна. Таких горе-парламентарів породила меркантильна вітчизняна політика. Українці залишилися без вибору і змушені ставити галочки навпроти прізвищ, які їм запропонували олігархи. А останні не проти проштовхнути до Ради налаштованих вороже до України людей. На мою думку, закон про колабораціонізм мав би розвінчати міфи радянської та російської пропаганди.

Послухаєш Путіна — даєшся диву. Ця людина живе радянськими міфами про Україну і намагається їх нав’язати світу. Росія через своїх колаборантів проводить інформаційну політику, до якої, на жаль, задіяні українські народні депутати. Причиною виступів, випадів та ініціатив, подібних до Бужанського є постправда. Вона поглинула Україну.

— Що таке постправда?

—  Ситуація, коли реальні факти залишаються за лаштунками, а на перший план виходять емоції та власна думка. При чому, вона не базується ні на історії, ні на цінностях, ні на знаннях. Така ситуація становить загрозу національній безпеці України.

Щоб її подолати, нам треба зміцнити інститут Президента; інститут Верховної Ради; інститут органів державної влади. За останній час, береги правил та кадрової школи істотно розмилися. У високі кабінети запустили двійошників і студентів, які купили дипломи за сало. Вони навіть і гадки не мають, що своїми руками руйнують Україну.

Тому, у нас має бути так званий інститут президента. Що це таке? Абстрактне поняття, яке включає в себе сукупність норм, правил, законів, вимог до кандидатів у президенти та можливості суспільства розпізнати людину, відповідну цій посаді. Чи він є досвідченим? Чи він готовий до управління державою? Які його цінності та морально-ділові якості? Після обрання і входження до управління державою, президентові мають надати інформацію про поточний стан справ та пріоритети для успішного функціонування і розвитку. І цей період часу має тривати не менше півтора-два місяці. До самої інавгурації.

Кандидати в президенти повинні пройти праймеріз та навчитися спілкуватися з народом, вміти пояснювати людям своє бачення розвитку України, зміцнення її економіки і доступно відповідати на питання. Подібну підготовку мають отримувати і народні депутати. Ситуація, коли дурні потрапляють до списків партій завдяки олігархам, більше тривати не може! Покажіть мені країну в світі, де є така практика! Політичний меркантилізм настільки вражає Україну, що далі нікуди. Парламентарями мають стати відомі та авторитетні люди. І зовсім не тим, що вони чухаються подібно до Ківи у сесійному залі, їдять на робочому місці, або дивляться порнуху. Справжні депутати мають зробити державу відомою, завдяки своїй харизмі та інтелекту.

Настав час покінчити з олігархічними кланами! Слід прийняти закон про вибори і прописати в ньому заборону політичної реклами у олігархічних ЗМІ. Уся агітаційна продукція повинна друкуватися у однаковому форматі. Наприклад, можна розмістити біографію та програму кандидатів на аркуші паперу «А2». У оформленні політичної реклами не місце окремішності та лояльності олігархічних ЗМІ. А ще — кандидати мають виходити в народ і розмовляти з людьми. З усіма описаними вимогами мав би впоратися інститут президента та народного депутата. Тільки завдяки подібним змінам ми зможемо отримати інтелектуально зрілих представників держави.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Микола Голомша: Нам потрібен закон про боротьбу з антиукраїнськими настроями