Володимир Волков: Україна негайно потребує державної програми «штучного вирощування водних живих ресурсів»

Рибне господарство роз’їдають корупція та інтриги.

В Україні впало виробництво риби. Воно досягло свого максимуму у 2012 році, а зараз зменшилося на половину. Чому так відбувається? Може винна корупція? Як налити до вітчизняного рибного господарства живої води? Відповіді на ці питання i-ua.tv дав член міжвідомчої робочої групи при КМУ України «Повістка дня Чорного моря», голова громадської організації Центр підготовки і розвитку Аквакультури «Риболов» Володимир Волков.

— Який зв’язок рибної промисловості з економікою?

— Інтенсивний розвиток рибної галузі дозволить суттєво зменшити ціни на всі продукти харчування в цілому. Та на жаль, це мало хто розуміє з наших чиновників. Зараз поясню чому. Якщо два кілограма риби коштуватимуть, як кілограм м’яса, люди віддадуть перевагу скумбрії, над свининою, чи курткою. Такий крок потягне за собою миттєве здешевлення м’яса. А далі як по нотам: падають ціни на овочі, фрукти, горіхи та інші продукти харчування. Для того, щоб переконатися у правильності моїх слів, варто пригадати приклад В’єтнаму. Після того, як уряд цієї країни дав преференції на поштовх розвитку рибної галузі, різко впали ціни і на решту харчів. Та щоб вийти на здешевлення продуктів, нам треба розвивати рибну галузь. Утім, мені не зрозуміло, чому уряд не застосовує стратегії штучного вирощування. До того ж риба — це корисно і для дітей, і для літніх людей.

— Які, на сьогоднішній день, проблеми вітчизняного рибного господарства? На скільки мені відомо, його ефективність істотно впала.

— Саме так, його роз’їдають корупція та інтриги. Йдуть постійні пертурбації у сфері кадрів. Я б їх назвав рейдерськими захопленнями. Кожна команда корупціонерів намагається заволодіти державним агентством. Остання його очільниця — Ганна Шишман навіть не пропрацювала ста днів.

Як попередня так і наступні «команди» продовжують збір коштів з рибалок і розвиток браконьєрства на «державному рівні». Корупція виперлася на рівень державного управління і почала становити реальну загрозу для національної безпеки.

Дійшло до того, що про побори і здирництво у Державному агентстві рибного господарства зробили серію сюжетів розслідування на «1+1». Ведуча так емоційно сприйняла ситуацію, що навіть пообіцяла звернення телеканалу до РНБО. Та, на жаль, поки немає жодних реакцій.

— Наразі Державне агентство рибного господарства знаходиться без керівника?

— Останній конкурс скасували, через об’єднання цього відомства із структурою, що займається питаннями меліорації. Відтак, тепер існує єдине Державне агентство з питань меліорації та рибного господарства України. Чесно кажучи, це непоганий крок. Утім, рибна галузь залишається без керування та стратегії розвитку. На 16 червня запланована співбесіда з новими кандидатами. У претенденти записалося 10 осіб. Та у мене тут є певні побоювання. Наразі, іде боротьба старої моделі з новаціями.

— Що Ви маєте на увазі?

— Міністерство аграрної політики та уряд в цілому не знають, куди рухатися. У мене склалося враження, що влада рибним відомством вирішила не займатися і пустила його на самотік. Це, в першу чергу, на руку корупціонерам, а вони залюбки між собою влаштовують війнушки за «хлібні» місця.

На минулому тижні відбулася зустріч представників аквакультурної галузі з новим міністром АПК Романом Лещенком. На жаль, на неї не потрапили люди, спроможні змінити цей напрям на краще. Натомість, прийшов Максим Камінський, який працював заступником у колишнього керівника державного рибного агентства — Ярослава Бєлова. Мабуть, він намагався перед міністром похизуватися своїм розумом і розповів про готовність розробити програму з діджиталізації відомства. Така ідея є сучасною і корисною, однак існують «але». Програма, яка передбачає відслідковування руху риби аж до прилавку і дає чітку відповідь про джерело походження, вже давно існує в надрах рибного агентства! Та насправді, такі хизування у вигляді інновації, виглядали доволі комічно. Автор програми — точно не Максим Камінський. Насправді, її запропонували Україні наші європейські партнери ще у 20016 році, а Естонія навіть під її запровадження виділила непоганські кошти. Перевести її положення у практику намагався тодішній очільник державного рибного господарства Ярема Ковалів. Та через два місяці його ентузіазм істотно охолов. Чиновник зрозумів, що ця програма є абсолютно непридатною в системі ручного управління, яка налаштована для отримання додаткового бонусу. Тому, про неї забули і, вона сховалася під прошарком пилу.

Є ще один незрозумілий для мене пасаж. Чому організатор і виконавець корупційної моделі разом із Ярославом Бєловим, який встановили «тарифи» за браконьєрський вилов риби по всій Україні, представляє міністру інноваційний прорив і реформу галузі? Це дуже схоже або на повну некомпетентність організаторів зустрічі та помічників, або на цілковиту байдужість самого міністра. Я не розумію, навіщо це робити і кому потрібен такий демонстративний фарс. Та вже доволі крити! Чесно кажучи, є і позитивні речі.

— Які?

Наприклад, проект закону про екологічний контроль. У ньому, усі контрольні функції в сфері екології в тому числі і рибного відомства передаються до нового органу — комітету з питань екологічної політики. Працює над тим законом комітет ж питань екології і природокористування Верховної Ради України. Чесно кажучи, я про це мріяв ще з 2008 року. Я дуже хотів розділу господарських і контрольних функцій у відомствах. Це має стати джерелом мотивації господарської діяльності і допоможе уникнути корупції. Відтак, усі зусилля профільного рибного відомства будуть направлятися виключно на господарську діяльність.

— А хоч якась структура чи організація має якісну програму для розвитку аквакультури?

— Так. Це — Міжвідомча робоча група з реалізації Спільного морського порядку денного для Чорного моря і Стратегічної програми досліджень та інновацій для Чорного моря. У ній беруть участь представники багатьох організацій. У тому числі — фондів розвитку та європейських донорських структур. Зокрема, є експерти ООН з питань продовольчої безпеки та члени ФАУ — європейської організації, яка займається якістю харчів та протидіє незаконній торгівлі ними.

Ця робоча група покликана до розвитку голубої економіки на узбережжі Чорноморського басейну, куди входить і Азовське море. В рамках цієї комісії є і проекти з штучного вирощування риби та розвитку марікультури. Міжвідомча робоча група вже випрацювала багато якісних пропозицій. Наприклад, об’єднані структури рибалок, які можуть отримати сприяння з боку Європи. Та для цього потрібно перейти на європейські стандарти справедливого розподілу ресурсів, прозорості управління та публічності фінансування, якості готової продукції. Такі зміни означатимуть для України участь на продовольчому ринку Європи та валютні надходження. Утім, для втілення цих ініціатив на сьогодні не вистачає політичної волі можновладців.

Щоб українське рибне господарство рухалося у напрямку до Європейських стандартів та участі як повноправного гравця на ринку продовольства, потрібна справжня інновація. Нещодавно у Генічеську був утворений обслуговуючий кооператив «Азов-Риба» за всіма вимогами Європейських партнерів. І це — тільки перша ластівка. Наразі оформлення проходить ще одне об’єднання рибалок, яке включатиме до себе аж три водні території громад в одному виключному місті. Мова йде про Чаплинський, Каланчацький та Скадовський райони Херсонської області. Така стратегія має в собі два бонуси. Перший — безпека. Оскільки з боку Чаплинської ОТГ є підхід до тимчасово окупованого Криму. Другий бонус — великий промисловий масив і злагоджена колективна робота. А це означає, що представники рибальських господарств замість конкуренції за лояльність чиновника, розбудовуватимуть спільну, потужну матеріальну і фінансову базу господарства з яким залюбки будуть працювати європейські і світові інвестори.

А ще таке об’єднання означає справедливий розподіл ліміту ресурсів. Скажімо, тільки у Каланчацькому районі налічується близько 75.000 квадратних кілометрів водної гладі і визначена кількість рибних запасів, лімітів. І їх, за принципами місцевого самоврядування в середні громади розділять між собою підприємці рибної галузі. На такому підході наполягає Європа. І вона, до речі, готова всебічно допомагати структурам, які працюватимуть за такими правилами, виділяти кошти, технології, досвід під програми штучного вирощування риби. Між іншим, це — дуже потрібна річ для України, у зв’язку з занепадом наукових профільних установ. Весь світ рухається в цьому напрямку! На сьогоднішній день, із 200 мільйонів тон риби, яку вживає світ, штучно вирощується 170 мільйонів.

Наприклад, сьогодні відбулась конференція в рамках голубої економіки. На ній представник Туреччина підняв питання про інтенсивне нарощування програми штучного вирощування риби та розвитку марікультури. Європейці зацікавлені у вирощені мідії, устриць та барабульок на території України. А отже, вони шукають для себе адекватних партнерів та зрозумілі умови. Найкращі варіанти для співпраці — це об’єднання рибалок під егідою територіальної громади. Там будуть чітко визначені права та обов’язки, зрозуміла система управління, прозорі фінанси і, найголовніше — ресурсні ліміти. Такі об’єднання мають отримати місцеві рибалки. Цей підхід я вважаю дуже сучасним і гарним. Та чому, його не підтримують у міністерстві, мені, чесно кажучи, не зрозуміло.

— Мабуть, у можновладців — свої ігри.

— Я дуже сподіваюся, що рибне відомство, нарешті, отримає свого постійного голову. Людину, до якої можна буде звернутися, бодай за затвердженням стратегії, чи плану дій. Без цього ми не зрушимося з місця. Такі плани давно підготовлені і напрацьовані. На старті стоять всі потрібні умови. Вони підготовлені на рівні міжнародних стандартів і мають високий технологічний і науковий рівень. Ми впевнені і спроможні.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Володимир Волков: Україна негайно потребує державної програми «штучного вирощування водних живих ресурсів»