Олександр Новохатський: Україна приречена стати собою

Україну змушують змиритися з «Північним потоком-2» та записати у своє законодавство так звану формулу Штайнмаєра. Що це таке? Чергова зрада від наших західних партнерів? Такі вказівки пролунали іще на минулому тижні. Утім, українці не припиняють на Facebook обговорювати цю домовленість між Байденом та Меркель. Коментують її, використовуючи відтінки відчаю та зради. Саме i-ua.tv усе ж таки звернувся по коментарі до наших експертів. Чи дійсно вся справа полягає у ненадійності Заходу? А можливо, варто навчитися бути відповідальними і не покладати надій на західних дядьків та тіток? Своєю позицією поділився політолог Олександр Новохатський.

— Американці дозволяють росіянам добудувати «Північний потік-2». Нас зрадили наші союзники?

— Ситуація із «Північним потоком 2» — красномовна. Вона є яскравою демонстрацією геополітичної логіки утворення союзів між суб’єктами планетарних стосунків. Насправді, Росія та Німеччина-Германія — природні спільники. І розлучити їх, або спотворити їхнє об’єднання — заважка справа. Практично неможлива для виконання. Росія та Німеччина є близнюками. Країнами, які є частинами одного просторового диполя (Молекулярної структури, яка містить одночасно «-» та «+». Вона надзвичайно стійкі, бо не потребують енергії ззовні — ред.) стану Добробуту. Вони різні, але, за своєю природою, є братерськими. А також — взаємозалежними та взаємовигідними для одна одної.

Натомість, Україна — це окрема природа та окрема функція. Іншими словами, конкретна загроза для формації Росії та Німеччини. Українські землі дають можливість контролювати потік товарів та матеріальних цінностей, які йдуть через ці країни. Ключ контролю над могутністю та багатством Німеччини та Росії, знаходиться в руках того, хто контролює «Українські землі» (від гирла Дунаю до гирла Волги). В основі геополітики лежить географія та геологія.

З огляду на ці особливості, реалізація «Північного потоку 2» дає можливість елітам Німеччини та Росії отримати власний коридор (горизонтальний) обміну цінностями, який Україна не може перерізати або повпливати на нього. Це чиста безпекова комбінація, яку схвалили усі геополітичні гравці. Звісно, що Україну ніхто не питав. Бо тут, саме Україна є джерелом небезпеки та загрози для добробуту «нужденних».

Отже, це не «зрада» і не «перемога». Це реалії життя, де українська еліта … м’яко кажучи, «пасе задніх». Більше того — це яскрава демонстрація того, що Україна, а точніше, сучасне державне утворення Україна не оформлене. Тобто, не структуроване, відповідно до своєї природньої планетарної геополітичної функції. Українська сучасна еліта не розуміє і не знає, як влаштований світ і не має можливості впливати на світові події. Саме така сучасна неадекватна еліта може призвести до зникнення геополітичного суб’єкту під назвою Україна.

— Чи не нагадує Вам ця ситуацію «Мюнхенську змову»?

— Під «Мюнхенською змовою», особисто я розумію прийняття рішення одними геополітичними суб’єктами відносно інших, які не виконують свою геополітичну функцію. Тоді, у 1939-му, природні союзники Росія та Німеччина поділили між собою географічну територію державного утворення Польща. На той час, у своїх кордонах, воно не мало ані сенсу, ані впливу. Польща тоді не виконувало жодної функції. Хіба що, тільки займала місце. За її рахунок обидва гравця, оптимізували власні проблемні питання щодо національних особливостей внутрішніх територій. Сталінська держава «об'єднала» українські землі і відновила контролю над Балто-Чорноморським макро-регіоном в повному обсязі. Натомість нацистська Німеччина отримала землі «онімеччених» поляків.

Одвічно природнім конкурентом для «земель українських» є два структурованих геополітичних проекти. Німеччина та Росія. Німеччина організувала свій власний торгівельно-транспортний коридор Рейн-Дунай-Чорне море. А Росія використовує старий Хазарський шлях річкою Волга. Обидва геополітичних суб’єкти Німеччина та Росія є природніми конкурентами шляху Вісла-Дніпро-Чорне море. А також вони є і союзниками від природи. Їх об’єднання базується на торгівельних та транспортних особливостях обміну матеріальними цінностями. Україна для них є «зайвою прикрістю».

Обидва геополітичні конкуренти України намагаються таким, чи іншим способом заглушити наші транспортні можливості. «Московити» діють зухвало та по-дикунському, а «німаки», час від часу, намагаються підсолоджувати гірку пілюлю конкуренції. Утім, і перші і другі мають єдину мету: не дати реалізуватися нашому торгівельно-транспортному коридорові. Кому потрібні зайві конкуренти? Просто наші умови — комфортніші та привабливіші для світу. Довжина нашого коридору 2 000 км. Німецького — біля 3 000 км, а Російського — 4 800км.

Тепер, висловлюся про прояви «Мюнхенських договорняків», вони ж «Мінські», вони ж «Будапештські», вони ж … усі ті, де Україна не може скласти достойної позиції у відстоюванні свого природнього права. Через те, що не зовсім володіє розумінням витоків власних інтересів. Через те, що не реалізовано суто Українського порядку в цих землях. Порядку-укладу, що бере своє походження від світоглядних особливостей Українства, як цивілізаційно-культурного феномена.

— Звідкіля беруться вороги та союзники?

— Навколо нас відбуваються події, які час від часу, змушують нас замислитися над питанням: «Хто наш друг, а хто наш ворог?». У певних людей ще й виникає закономірне питання — «а чому саме так?». Чому певні країни, що налаштовані до нас нібито по-дружньому приймають рішення, що ставлять це під серйозний сумнів?

Слід знову починати з самого головного та природнього. Буквально від землі. Від особливостей рельєфу континентів планети. Саме ці, викарбувані Творцем умови життя людей визначають межі країн та їх планетарну, або континентальну функцію. Жодне державне утворення на нашій планеті не утворилось абияк. Кожне має свою геополітичну функцію. В кожному державному утворенні встановлено порядок життя людей, заради її забезпечення.

Такий вже світ сучасних людей. Ми його збудували власноруч. Принаймні, на найближчі 100 років про зміну підходу до формування стосунків між державними утвореннями не варто і мріяти. Держави базуються на законах та правилах, які впорядковують внутрішній простір стосунків. Але в багатьох випадках, цей прядок життя людей зумовлений чинниками ззовні. Ті державні утворення, де внутрішній порядок є наслідком національного характеру більш гармонійні, ніж ті де порядок встановлюють із зовні. Так звані державні або національні інтереси є прямим наслідком усвідомлення своєї геополітичної функції.

Державне утворення — це лише механізм організації людського простору. Машина регуляції стосунків. І, як будь-яка машина, воно не може приймати самостійних рішень, чи проявляти власну волю. Держава — це люди. Персоналії, які несуть відповідальність за долю всього людського утворення. Люди, які нерозривно зв’язані власною долею із долею своїх земель та суспільств. Саме вони називаються Елітою («аристократією» від грецької — влада достойних-гідних). Державне утворення — це прояв волі Еліт. Це консенсус Еліт, аристократичних родів, угода про співжиття в одних кордонах та виконання спільної геополітичної функції.

Якщо державне утворення не виконую свою функцію, то сусіди воліють його зруйнувати та перепідпорядкувати собі людей з цього простору. Саме геополітичними іграми мають займатись люди, що знаходяться на чолі державних утворень. Саме це їх прямий обов’язок та суспільна функція.

Така ось маленька лекція із галузі знань «теорія держави та права». Але без цього примітивного набору уявлень про міжнародні, а точніше між-державні, між-державницькі, між-елітно-аристократичні стосунки, ми не зможемо розібрати тему про місце України у світі. Та, хто нам хто і якості кого.

Тут важливо запам’ятати що «Країна» та «Держава» (державне утворення) це різні речі та явища. Країна — це природня територія. Держава — штучне формалізоване (описане спільним законом) утворення, яке контролює певну географічну територію. Країни можуть входити до державного простору цілком, а можуть бути поділеними між кількома державами. У будь-якому разі, «країна» не тотожна «державі». А під словом «держава», треба розуміти виключно інструмент для регуляції людських стосунків. Держава — машина з соціальних Інститутів. Лише один з цих Інститутів, займається геополітичними питаннями. Умовне Міністерство закордонних справ.

— Що ви можете сказати про Україну? Яка її функція?

— Отже давайте розбиратись де знаходиться сучасне державне утворення Україна та яка її планетарна функція. Зазвичай, ми настільки стурбовані нашими внутрішніми справами, що геополітичні геть випадають з нашого поля зору. Але це, за великим рахунком, і не наша соціальна функція. Якщо державне утворення гармонійно організоване, це — справа реальних Еліт-Аристократів-гарантерів існування України, як окремого геополітичного суб’єкту.

У нас, у нашому окремому унікальному випадку, питання внутрішнього простору неймовірно залежить від планетарної функції усього державного утворення. Україна — реальний шматок автентичного людського світу, що стає поперек горла будь-якому геополітичному гравцю. Наші «Українські землі» — це природня географічна країна, геологічне утворення, яке обмежено природніми кордонами. Ці кордони зумовлюють нашу світоглядну ідентичність та формують спільність долі.

Через наші землі лежить найкоротший шлях між Північною та Південною частинами Європейського континенту, а також найкоротший та найкомфортніший шлях між Сходом та Заходом Євро-азійського географічного простору. В наших землях буквально сходяться світи. Ми — місце зіткнення-перемішування цивілізацій, народів та культур. Так вже сталось. Ми не винні. Ми тут живемо, і багато з нас свідомо обрали ці землі для життя, зв’язавши із ними свої долі.

Наша природня функція — бути конектором-стабілізатором-трансформатором, між різними світами людських культур та цивілізацій. Ми можемо бути виключно простором, який за своїми особливостями більший за ті світи, що мають конектитись-взаємодіяти в нашому просторі. Ми — простір перемішування та поглинання культурних невідповідностей. Світ Взаємодії та вільної Волі. Така наша природа, наша планетарна функція та наша доля. І відповідно до цієї особливості нашої природи, ми мали б організувати свою внутрішню структуру укладу життя. Ми мусили б розуміти, що всі наші сучасні проблеми від того, що ми не відповідаємо власним формалізованим укладом (державними полем законів та соціальних практик) під задачі світового порядку стосунків. Ми знаходимось в дисонансі із планетарним простором. Звідси й «маємо те що маємо» © … купу проблем та непевне майбутнє …

— Я неодноразово чула думку, що через столітнє поневолення України, ми розучилися будувати державу. А що б Ви могли сказати про Київську Русь? Це — наша держава?

— Прийнято вважати, що державне утворення Україна є спадком функцій геополітичного проекту Київська Русь. З точки зору планетарної функції — забезпечувати суспільний порядок-лад задля вільного та комфортного обміну товарами в Балто-Чорноморському макро-регіоні, тут дійсно немає різниці. І сучасна Україна, і прадавня Київська Русь, організовували свої підконтрольні землі за єдиними правилами. Вони робили можливим та безпечним діяльністьторгівельно-транспортних коридорів «Із Варягів у Греки» та одного з рукавів «Великого Шовкового шляху».

Геополітичний проект Русь полягав у створенні на теренах Балто-Чорноморського макро-регіону структурованого, однорідного та підконтрольного людського утворення. Головували тут прийдешні князі — Варяги. Вони стали джерелом волі та встановлювали власний порядок життя для так званого «місцевого населення». Вони не були вихідцями з цих земель і носіями комплексу морально-етичних установок, притаманних саме тут. Вони встановили порядок на свій власний розсуд і тими інструментами, які для них були зрозумілими. І головне, цей порядок діяв в інтересах зовсім не місцевого населення сучасних «земель українських».

Ми дуже жорстоко помиляємось, коли вважаємо Україну нащадком Руси за принципами організації життя людей. Руський світ-порядок не може бути імплементований в українську світоглядну модель буття. Давні Варяги-Вікінги, а за ними ординці-московити та сучасні росіяни, розбудовують свій простір життя зовсім за інакшими принципами, ніж це потребують українці. В нас різна природа уявлень про світ. Ми, українці носимо абсолютно унікальну світоглядну модель, яка не дає нам шансів відбутись у світі насильницького впорядкування стосунків. Ми прагнемо Волі та Справедливості. Ми прагнемо розподілу багатств, які є здобутком колективного прикладення зусиль. Ми не можемо (буквально фізично) змиритись із тим, що хтось вирішує нашу долю без нас. Це наслідок нашої природи і природи «земель українських».

— І що на нас очікує далі?

— Україна просто приречена на створення власного порядку у власних землях. Приречена формалізувати свої автентичні погляди задля реалізації своєї природньої функції — єднати світи. Приречена стати собою … або назавжди щезнути із політичної мапи світу. Таке життя.

Для того, щоб говорити про майбутнє, своє майбутнє, необхідно усвідомити власний статус та власну потенціальну позицію у світі геополітики. В нас абсолютно виграшна і неймовірна сильна позиція. Ми просто мусимо усвідомити себе українцями. Прийняти нарешті свій власний порядок організації буття людей. Не шукати чужих рецептів та не мавпувати чужих моделей. Українці не можуть бути кимось іншим. Українці можуть бути тільки самі собою, лише у своїй Богом даній землі, яка впорядкована за моделлю українського світогляду. Це єдиний рецепт українського щастя. Бути собою. Адже немає іншого шляху у світі великих людських цивілізацій, тільки як бути собою.