Юрій Буздуган: Як закінчується проект «Росія»

Щоб задушити протести в Казахстані, Росія направила проти мітингарів війська так званого ОДКБ. З відповідним проханням звернувся президент Казахстану Касим-Жормат Токаєв. Утім, місцеві мешканці не здаються і дають окупантам відсіч. Але є велика ймовірність, що на теренах Казахстану війська ОДКБ стануть тривалим явищем. Чому Росія поперла на свого союзника війною? Як ця ситуація вплине на Україну? Чи не заохотить швидке захоплення Казахстану Путіна до широкомасштабного наступу на Україну? i-ua.tv дав свій коментар геополітик Юрій Буздуган.

«Я хочу, щоб ми усвідомили одну просту річ: закінчується Четверта світова війна. Настав її ендшпіль. Що це таке? Усі починають смикатися, швиденько рухатися і бігати, як скажені. Бо програти зараз — коштує надто дорогого. Програти зараз це змінити свій статус, мінімум на наступні 30 років. Тому, треба метушитися. Навіть для того, щоб залишитися на існуючому рівні, слід викласти свої аргументи. Дуже суттєві і не слабші, ніж в інших гравців. В іншому випадку, ти спускаєшся у геополітичній ієрархії світу на сходинку вниз. Як це сталося із Іспанією та Голландією, які мали світову гегемонію, а тепер навіть не входять до Великої Сімки.

У цю світову війну Росія увійшла як уламок Радянського Союзу і виклала три своїх аргументи. По-перше, вона є великою євразійською країною з найбільшою територією. Щоправда, левова частка цієї території порожня та дурна. Ну яка користь від тундри? Приміром, Японія має, за кількістю, таке ж саме населення як і Московія. Перша займає 10, а друга — 9 місце в світі. Утім, у Японії вчетверо більший валовий внутрішній продукт при уп’ятдесят разів меншій території. Тому, перевага території вже не танцює і вона перестала бути вагомим аргументом. Та Росія цього не розуміє. Вона і досі волає, що є найбільшою державою в світі. Здається, свій рейтинг є навіть серед смітників. Але чи варто цим пишатися?

Другий аргумент — це висока індустрія. Вони запускали ракети і робили літаки. У них була своя електроніка. І тертій аргумент — це зброя масового ураження. Окрім ядерної, сюди також можна віднести хімічну та біологічну. І все це були аргументи Росії на початку цієї світової війни, тридцять років тому. Зброя масового ураження — ось останній аргумент Росії, щоб сидіти у дев’ятці світових лідерів минаючої епохи. Нагадаю, до світових лідерів відносилася Велика сімка, Росія та Китай.

Зараз Четверта світова війна завершується, і гравці викладають на стіл свої аргументи. Наприклад, Піднебесна провела просто фантастичну індустріалізацію. За останні 30 років, Китай має не лише друге ВВП в світі. Майже усі мобільні телефони вироблені в Піднебесній. Там же ж зроблено більшість товарів широкого вжитку, як праски, комп’ютери, електродвигуни, перфоратори, одяг, косметика та мікросхеми — усе це зараз китайське. А ще 200 років тому лаври «майстерні світу» належали Англії. Щоб лишитися серед лідерів світу, Піднебесна виклала свої серйозні аргументи. І ні в кого з цього приводу не виникає навіть найменших сумнівів.

З Росією все значно гірше. І великої території для світового лідерства недостатньо. За результатами Другої світової війни, жодна країна не надбала собі нових земель: ні США, ні Англія, тільки Радянський Союз. Читайте, Росія. (Польща обміняла Вільно та Львів на Східну Пруссію) Чому? Нові землі більше нікого не цікавлять, бо перестали бути фактором розвитку. Німеччина скигле про падіння темпів розвитку після приєднання земель НДР. Тому, зараз Московії настає логічний кінець.

За ці 30 років вони практично знищили свою індустрію. В Росію не прилітали ні іноземні ракеті, ні бомби, а терористи не підпалювали їхні заводи. Все це росіяни зробили власними руками. Насамперед, Путін. На момент, коли він прийшов до влади, 50% промисловості належали нафті та газу, а решта 50% - машинобудуванню, включаючи оборонку. Сьогодні нафта та газ у них мають 80%, а машинобудування — лише 20%. Це — свідома державна політика перетворення Росії на «велику бензоколонку» світу.

Так що на цей момент у них залишився єдиний аргумент. Він називається армія. Російські збройні сили — одні з найбільших у світі. П’яте місце в світі після Китаю, Індії, США та КНДР. Інша справа, що вони мають доволі сумнівну якість. Тобто, Росія вже перетворилася на Північну Корею і навіть почала відставати від неї по своєму єдиному аргументу за столом великої геополітики. Утім, це не заважає Кремлю представити свою армію на світовий стіл перемовин у ролі власного аргументу. Бо інших не залишилося.

Росія зараз не може бути неагресивною, бо настав час, коли вирішується її майбутнє. Або вона знову світовий лідер, або на неї очікує доля Іспанії. Остання також була світовим гегемоном у минулому. Королю Іспанії Фердинанду ІІ належала вся Америка, Африка, Індія, Італія, Німеччина та, зрештою, сама Іспанія з Португалією… Коротше кажучи, майже весь світ. Але в 1897 році іспанці програли кубинську війну американцям і вийшли з кола світових лідерів геть. У ХХ столітті вони стали другорядною, а з часів Франко і третьорядною країною світу.

Над Росією висить така ж сама загроза. Втрачаючи лідерство, вони смикаються і намагаються продемонструвати всьому світові свою міць. Що вони роблять? Проявляють агресію по відношенню до України, Молдови, Азербайджану та Грузії. Та цього замало для світового лідера. Кого захопити іще? Оскільки напасти на умовний Іран, (я вже мовчу про США) — означає швидку поразку, вони для своєї експансії шукали когось великого, але слабкого. І нічого розумнішого, ніж захопити свого найвірнішого союзника — Казахстан, вони не знайшли. По-перше, так вони продемонстрували світові свою потужність. По-друге, вони знову обіцяють вжахнути ядерною зброєю. Утім, війна завершується, а Росію всерйоз вже ніхто не сприймає.

Із потужного бійця, Московія перетворилася на дворового хулігана. Гопника, що стоїть за гаражами і караулить школярів, щоб відібрати в них нікчемні 10 гривень, які мама дала на бутерброд. Ось рівень Росії. Зараз відбувається не лише її реальна деградація, але і здача її позицій у світі. Вони намагаються продемонструвати: «А я ще сильний. Бійтеся! А я ще ого-го». Але і Україна, і Казахстан стали місцями, де вони намагаючись показати свою брутальність, демонструють свою слабкість. Бо сьогодні вже інші критерії сили. Які здобув Китай, а Росія не спромоглася.

На додаток існує країна, яка сама поклала око на Казахстан. Вона туди влізла і засунула свої руки по лікті. Я про Китай. Піднебесна вже висунула Росії ультиматум: «Якщо ви до 4 лютого не виведете війська з Казахстану, ми вас не пустимо на Олімпіаду». А для Путіна статусні речі важливіші, ніж гроші і навіть, ніж демонстрація сили. Якщо йому скажуть: «У мене буде крута вечірка, але ми тебе не пустимо», це виглядатиме так, ніби йому пропонують піти під лавку. Зараз перед ним стоїть питання: піти під лавку зі скандалом, у супроводі охоронців, чи тихо там сховатися самому.

Усе відбувається, як у тому старому анекдоті: «Абрам — усе». Росія, як світовий лідер скінчилася. Вона сходить зі світової арени. Останній аргумент, який в неї залишився — це ядерна зброя. Якби вона поводила себе виважено та неагресивно, до неї не було б жодних претензій. Але після останніх подій ідеї відібрати в Московії ядерну зброю стає неминучою. Росія нагадує неповнолітнього вуличного хулігана, який має сучасний автомат. Цей гопник ходить і хизується своєю зброєю. Дорослі йому кажуть: «Якщо ти завтра не приведеш батьків до школи і не прийдеш сам, ми викличемо поліцію і відправимо тебе до колонії». З Росією вже перестали домовлятися, зараз вирішується лише питання як її виведуть із зали для пристойних людей.

Тому, її агресивна поведінка для мене є очікуваною, але вже марною. Показово, що справи в них настільки погані, що агресія спрямована на власних союзників. Вони вже не здатні нападати не те, що на світових лідерів, але і на середнячків, типу Туреччини, чи Ірану. Та навіть Україна, що нагадує тільки-то народжене немовля, дає Путінові так на горіхи, що він зміг лише захопити третину Донбасу. Невдалий «будівничий великої імперії» погрожує напасти на Україну, але його залякування при будь якому сценарію ведуть до поразки. Абсолютний російський гаплик уже гарантовано.

Росія знаходиться у ситуації стратегічної воронки. У шахах вона називається цугцванг. Стан, коли кожен твій крок тільки погіршує ситуацію. Росія потрапила у стратегічну воронку. В неї залишилися сили бити тільки слабких. Зараз ми спостерігаємо її останні смикання. До її поразки залишилися лічені тижні. Ось як закінчується Четверта світова війна та проект «Росія»."