У Димері «Хвиля» чинить перепони встановленню пам’ятника Небесній Сотні

У селищі міського типу Димер, що на Київщині, активісти і досі не можуть встановити пам’ятник Героям Небесної Сотні. Семиметрова стела уже понад рік знаходиться в приміщенні орендованого цеху. На заваді стоїть місцева влада. Діючий селищний голова Володимир Підкурганний нібито не проти стели. Він навіть разом із активістами висаджував пам’ятний сквер. Утім, за рік його влади все залишилося по-старому.

Керівник благодійного фонду «Пам'яті Небесної Сотні» Андрій Павленко хотів приурочити відкриття стели до 18-го лютого. У цей день, у 2014 році, під час мирної ходи загинув мешканець Димеру Володимир Кіщук. Чоловік не дожив 4 дні до власних уродин. Утім, кожного року відкриття пам’ятника постійно переносилося на наступне 18 — 20 лютого. На перемовини з місцевою владою та оформлення належним чином проектно-конструкторської документації (за власні кошти) у активістів йшло дуже багато часу.

— Я близько чотирьох років обговорював відкриття пам’ятника Героям Небесної Сотні із попереднім селищним головою Леонідом Кучерявим. Попри те, що він — материй регіонал і такий собі місцевий князь, нам вдалося домовитися. Наші скульптори розробили кілька макетів пам’ятника. Кучерявий вибрав один із них і навіть пообіцяв фінансування. Утім, він щокварталу відкладав створення пам’ятника на потім і скаржився на проблеми з грошима, — розповів Андрій Павленко.

Зрештою, активісти вирішили не чекати на милість влади і збирати гроші самостійно. Фонд «Пам'яті Небесної Сотні» зміг віднайти 400.000 тисяч гривень і застосувати знижки. Завдяки зусиллям патріотів з’явилася семиметрова стела, прикрашена соколом — символом волі, честі та мужності. За давніми повір’ями слов’ян саме на цього птаха перетворювалися воїни, які загинули за Батьківщину. Наразі, подібний знак обійшовся би у понад мільйон гривень.

Пам’ятник Героям Небесної Сотні востаннє планували встановити 20 лютого 2021 року. Підготовка була у повному розпалі. Художниця Марина Соченко уже намалювала портрет Володимира Кіщука, активісти закупили рідкісний австрійський бузок — символ пролитої крові і навіть посадили сквер. Усе зроблено. Тільки поставити і відкрити.

Утім, обставини змінилися. Леонід Кучерявий отримав інсульт, хворів півроку і восени 2020 року його переобрали. Новим селищним головою став Володимир Підкурганний. Він ніколи проти стели не виступав. Тому, залишалося лише поставити пам’ятник на його узгоджене місце. Утім, в активістів виникли проблеми з переобраною селищною радою. «А як це без нас? Ми нічого не знаємо, нам нічого не треба!», — обурювалися представники фракції «Хвиля». Найбільше проти пам’ятника виступають Ірина Побідаш, Олександр Бубир та Катерина Прищепа. Вони діяли у стилі: «і сам не гам, і іншому не дам». Вони не хотіли встановлювати вже готовий пам’ятник Небесній Сотні, але і не пропонували свій варіант.

— Ці люди в’їхали до селищної ради на патріотичній «хвилі» та брехні. Утім, вони не хочуть вшановувати пам’ять Небесної сотні. Кажучи алегорично, вони її розстріляли вдруге. Вони та їх колеги не хочуть ні патріотичного виховання молоді, ні пам’ятати про Володимира Кіщука. Вони нічого не зробили за рік і не дали це зробити нам. Вони нас звинувачують у марнотратстві, але на пам’ятник Небесній Сотні не витратили навіть копійки з бюджет Димера, — розповів Андрій Павленко.

Поки що, Димер — одне з небагатьох селищ міського типу, де немає пам’ятного знаку Небесній Сотні. Бодай невеличкої меморіальної дошки. Димер є частиною Вишгородського району Київщини. Для порівняння, у самому Вишгороді, на міськраді є меморіальна дошка Володимиру Кіщукові. Натомість, на малій батьківщині Героя немає нічого подібного.

— Так забувається пам’ять. Хто не хоче шанувати своє минуле, згодом цілує чоботи ворогу. Хто не пам’ятає своєї історії, той немає майбутнього, — зазначив Андрій Павленко.

Тим часом, до 18 — 20 лютого у димерських депутатів залишилося менше місяця.

— Думаю, їм потрібно скласти повноваження. Бо те, що вони роблять — це прямий злочин проти пам’яті Героїв України. Був рік, за який вони могли вирішити питання з пам’ятником: поставити зроблений нашими зусиллями, або запропонувати свій. Але вони воліли вимовляти полум’яні промови і нічого не робити. Тому, я хочу у них запитати: «Де пам’ять де, дія і де Ваш дутий патріотизм?», — сказав Андрій Павленко.