Віктор Шишкін: «Деякі підрозділи ТРО кидають у бій, як «гарматне м’ясо»

Президент України Володимир Зеленський призначив командувачем Сил територіальної оборони Збройних сил України генерал-майора Ігоря Танцюру, звільнивши із цієї посади Юрія Галушкіна. Журналісти i-ua.tv вирішили розібратися, чи змінить ситуацію на краще новий командувач Сил тероборони та чому бійці ТРО змушені воювати з ворогом без амуніції. На наші запитання відповів Суддя Конституційного суду у відставці, а нині боєць тероборони Віктор Шишкін.

Віктор Шишкін: «Деякі підрозділи ТРО кидають у бій, як «гарматне м’ясо»

— Чому в Україні звільнили командувача Сил тероборони?

— Мені складно оцінити діяльність екс-командувача Сил тероборони Галушкіна, зокрема чи допомагав він з вирішенням проблем бійцям тероборони. Через призму нашого підрозділу столичної тероборони — не задоволений поведінкою Галушкіна. Зокрема, коли мова йшла про усунення керівника нашого батальйону, в контексті скасування наказу про його призначення. Ця ситуація мені нагадала випадок, коли президент Зеленський скасовував наказ екс-президента Януковича про призначення суддів Конституційного суду. Людину можна звільнити через порушення, а не скасовувати наказ про призначення. До речі, цей наказ про його призначення складається з двох пунктів. Перший — про призначення командира нашого батальйону, а другий — про підпорядкування підрозділа ТРО військовій частині та здійснення контролю щодо нас. Таким чином, скасовуючи весь свій наказ, Галушкін не лише усунув командира, а й усунув підрозділ, який повинен був нами опікуватися. Вважаю, що це незаконно та навіть нелогічно. Крім того, така поведінка суперечить здоровому глузду. Ми намагалися з ним кілька разів зустрітися, але нічого не вийшло. Думаю, що Галушкін уникав контактів.

Ми з цього приводу написали скаргу міністру оборони та головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, але відповіді ми так і не отримали. Хоча є поштове повідомлення про вручення скарг. Не виключаю, що нас проігнорували. Хоча Галушкін мав надати письмове пояснення по кожному епізоду. Так робиться в будь-якій нормальній системі управління. Вся ця ситуація говорить про повну некомпетентнісь Галушкіна як керівника. Адже він мав діяти згідно з правил, прописаних в статутах ЗСУ. Тобто виникає питання, а чи розуміється він у військовій юриспруденції. Хоча він, як командний генерал, обіймаючи таку посаду, був зобов’язаний це робити.

Не виключаю, що скарги на Галушкіна могли бути і від інших підрозділів тероборони.

Однак мені не відомо, яка насправді причина усунення Галушкіна з посади командувача Сил тероборони. Наскільки Галушкін займався питаннями тероборони та чи готував він її для того, щоб дати відсіч агресору, також важко сказати.

Чи змінить ситуацію на краще новий командувач Сил тероборони, сказати важко. Не знаю, чим він займався та які його досягнення. Тому оцінити зміни в керівництві Сил тероборони складно.

 — Які існують проблеми у батальйонів тероборони та чи допомагає їх вирішувати керівництво ТРО?

— Будь- яке керівництво має налагодити відносини зі середньою ланкою — командуванням відповідного підрозділу. Це передбачає усування певних потреб батальйонів.

Проблем досить багато. Не знаю, для чого створювати тероборону, якщо їй не дають нормального озброєння. Неможливо лише з автоматами боротися з танками та БМП. Для цього повинні бути засоби враження танків, хоча б радянські.

Коли наш підрозділ виконував бойове завдання в зоні дамби у котеджному містечку Лютіж, то був озброєний лише автоматами. Проте підрозділи, які стояли на захисті західної частини столиці, зіткнулися не тільки з диверсійно розвідувальними групами, але й танками. У них не було засобів боротьби з танками та бронетехнікою. Навіть не було бойових гранат, тільки самостійно підготовлені пляшки з запалювальною сумішшю. Тому виникає питання, чому не відкрили склади та не роздали, хоча б радянське протитанкове озброєння. Вже не кажу про Джавеліни. Перше, про що потурбувалося командування Сил тероборони, коли вдалося відкинути ворога від Київщини — взяти під контроль автомати, які знаходяться у тероборони. Вважаю, що в даному випадку автомати мають залишитися у бійців тероборони, поки не закінчиться війна. Адже заяви про те, що треба повернути зброю, свідчать про те, що у командування Сил тероборони немає стратегічного мислення.

—  Трапляються випадки, коли бійців тероборони відправляють на фронт без амуніції, хто має нести за це відповідальність?

— Так, дійсно такі випадки є. Але це не лише проблема командувача Сил тероборони, це проблема всього нашого керівництва країни. Кажуть, що москалі не цінують життя своїх військових, вибачте, але у нас аналогічна ситуація по відношенню до деяких підрозділів. У нас є елітні підрозділи та є ті, якими затикають дірки — гарматне м'ясо. Один з підрозділів тероборони, без оснащення серйозною зброєю в легких бронежилетах, було кинуто в районі Ірпеня. До речі, наш підрозділ ТРО своїми силами забезпечив бійців якісними бронежилетами. До речі, два підрозділи ТРО воюють на Ізюмському та Запорозькому напрямках в бронежилетах, які ми їм здобули. Держава нічого не надавала. Крім того, наші хлопці, коли охороняли дамбу під Києвом, залишилися без зв’язку. Ми самостійно придбали спеціальні рації для ведення переговорів, щоб вони могли зв’язуватися між собою. Також ми придбали їм аптечки, бо влада нічого не надала. Це як називається? Чому до людей не однаковий підхід? Адже і збройні сили і тероборона однаково знаходяться під ворожим вогнем. В цьому винен не тільки командувач Сил тероборони але й Президент та його команда.

— Чому волонтери та бійці ТРО за власні кошти мають купувати собі амуніцію?

— Це питання піднімають, але активістам одразу закривають рота. Під час телемарафону ставилося дуже багато таких питань, але активно про це стали говорити тільки останній тиждень. До речі, це відбулося лише тому що військові з 72 бригади ЗСУ влаштували скандал, заявивши, що їх кидають у бій без необхідного оснащення. Також в них не вистачає боєприпасів та немає підвозів. Про проблеми ТРО навіть ніхто не хоче чути. Хоча в країні війна триває вже третій місяць. Тобто можна констатувати повний стратегічний провал в поведінці всієї нашої влади, на чолі з верховним головнокомандувачем Зеленським. Навіть під час Другої світової війни партизанські підрозділи забезпечувались амуніцією, харчуванням та боєприпасами з літаків. У нас же бійцям ТРО нічого не роздали, проте москалі палять наші склади зі зброєю та харчами, хоча все це можна було віддати теробороні. Але у нас чекали коли ворог все знищить ракетними ударами. Це ще раз говорить про відсутність стратегічного мислення.

Мене обурює поведінка деяких представників нашого громадянського суспільства, які забороняють піднімати це питання, кажучи, що тим самим ми допомагаємо ворогам. Але навпаки, ми повинні кричати про це, бо влада стратегічно не підготувалася для того, щоб вирішити це питання. Крім того, українці мають право на критику. Хто сказав, що владу не можна критикувати під час війни.

—  З бюджету країни виділяються значні кошти на оборону, нам передають допомогу західні партнери, чому ж тоді держава не забезпечує бійців зброєю та амуніцією та кидає їх як «гарматне м'ясо» — у бій?

—  Є корупція, недбалість, байдужість та недоумкуватість. Кататися по кабінетах на самокатах представники влади мають розум, а щоб стратегічно мислити — ні.

—  Скільки було нанесено ударів по нафтосховищам. А чого ж їх не прикрили? Адже перше, що атакують вороги — місця збереження пального та боєприпасів, що росіяни і зробили. Також вони розбомбили залізничну галузь — знищили мости та транспортні вузли. Виникає питання чому це не було прикрито зенітними установками?

Нам кажуть про досягнення, але мовчать про провали. Наприклад, що на Харківщині звільнили чотири населених пункти, при цьому ЗСУ залишили 20 пунктів на Донбасі. Потім знову кажуть, що звільнили ще чотири населених пункти біля Харкова, але при цьому ЗСУ втратили контроль над 30-ма пунктами на Донбасі.

— Повернемося до питань тероборони. Дружини бійців скаржаться на проблеми чоловіків з передової через відсутність належної військової підготовки їхніх чоловіків та просять про ротацію. Деякі жінки наголошують на тому, що чоловікам слід повертатися до звичних справ, а не стояти зі зброєю в руках. Адже в багатьох регіонах немає військових дій, а в тилу багато роботи. Чи на часі це?

— Це не є правильний підхід, ТРО треба тримати оборону, бо ворог може в будь- яку мить нанести удар. Але інша справа в тому, що дійсно є випадки, коли непідготовлених бійців ТРО кидають на передову. Наприклад, в нашому підрозділі у бій пішли ті, які мали військовий досвід. Тобто не «молодняк». Для них ми влаштували курс молодого бійця. Тобто проводили інструктаж, як поводитися зі зброєю та проводили навчання з надання першої медичної допомоги пораненим. Вчили, як правильно надягати бронежилет та ховатися від ударів. Тому в лавах ТРО має бути фільтрація. На фронт в першу чергу мають йти люди, які воювали на Донбасі ще в 2014 році. Тобто в бій треба кидати досвідчених людей. Тому командування Сил тероборони мало розробити план навчання, фільтрації — хто може стояти на блок- постах, а хто може стріляти з танку. Бо є багато людей, які брали участь у афганській війні. Також багато людей з досвідом бойових дій приходять до воєнкоматів, їх не беруть, натомість на фронт забирають непідготовлених 18-річних бійців, яких треба півроку готувати.

—  Чи фінансують ТРО на місцевому рівні?

— Все тримається на волонтерах. Купуємо необхідні речі для батальйону за власний рахунок. Ще відкрили рахунок, куди нам перераховують кошти. Тобто маємо себе самостійно забезпечувати. Держава видала тільки автомати. Від місцевої влади нічого не отримували. Не чув, що КМДА надавала допомогу бійцям ТРО.

—  Чи треба реформувати ТРО?

— Ми повинні будувати ТРО за естонським або швейцарським зразком. Дійсно, коли москалі прорвалися до Києва, то всім з переляку пороздавали автомати. Деякі потрапили не в ті руки. Тому треба провести фільтрацію та прийняти закон про озброєння народу. Щоб у людей були вдома автомати, а в деяких громадян навіть гранатомети. Сьогодні має відбутися озброєння всього українського народу.

В Києві люди самоорганізувалися, та створили опір. Вони не дали прорватися москалям. Проте нічого не було зроблено для озброєння українців у Херсонській області, Мелітополі та Маріуполі. Херсон взяли за день, тому що не було кому обороняти місто. Проте якби у людей були автомати, то вони б стріляли по окупантам. Однак українці з голими руками йшли зупиняти танки, а треба було щоб вони йшли на них з гранатометами. Закон про ТРО було прийнято ще влітку 2021 року, але нічого не було зроблено. Попризначали командирів і на цьому все закінчилось. Це що державна політика в розумінні оборони?

Реформувати тероборону треба, але необхідно створювати підрозділи, які будуть давати відсіч агресору. Ми не знаємо, як складеться ситуація на Донецькому напрямку. Є ймовірність, що окупанти можуть прорватися у Дніпро. Хто сказав, що Києву знову не доведеться оборонятися. Крім того, не слід забувати про президента Білорусі Лукашенка, який є таким же військовим злочинцем, як і президент Росії Путін. Наступ може відбутися на Волинську та Рівненську області, щоб перекрити Україні постачання західного озброєння.

Тероборону по всій країні треба реорганізувати в серйозну структуру, пов’язану зі збройним опором агресору всього українського народу, також забезпечити її озброєнням для важкої бронетехніки, провести перелік батальйонів, рот та інших підрозділів, щоб знати, які об’єкти вони охороняють (це має бути військовою таємницею) та призначити на керівні посади людей, які мають стратегічне мислення, а не лише тактичне.