РФ — країна рецидивіст або Чечня: дві війни

Сьогодні доля українських міст змушує згадувати про невивчений урок Ічкерії: поки її мирне населення знищували в гонитві за територією, у масовій свідомості (і не тільки росіян) закріплювалася зв'язка «чеченець» — «бойовик», так само, як зв'язок між поняттями «українець» — «нацист».

Англійський кавказознавець, учений та журналіст Джон Бадделі писав у своїй книзі «Завоювання Кавказу росіянами. 1720−1860» про вбивства мирних жителів та численні випадки мародерства під час Кавказької війни.

Так Бадделі описав, що трапилося після взяття Даді-Юрта: «Зрештою аул був взятий, коли з усіх жителів Даді-Юрта в живих залишилося тільки 14 людей, і всі вони були поранені. 140 жінок і дітей були взяті в полон: їх пощадили солдати, коли оборона впала, і жінки благали про помилування. Багато жінок і дітей було поранено; але вдвічі більше було вбито або згоріло живцем. Солдати захопили велику здобич, оскільки жителі села, були дуже заможними. Аул був стертий з лиця землі».

Переселені на Кавказ російські козаки займалися відвертим мародерством — грабували чеченські та черкеські аули, що викликало ще більший опір у населення. Непокірних виселяли, як черкесів, чи вбивали, а керівництво дозволяючи козакам грабувати всіх і все.

Чеченський історик Майрбек Вачагаєв писав:[…] «це вважалася нормальним явищем для російського солдата, і офіцери самі перед боєм вказували, що аул багатий і є чим поживитися на дозвіллі після бою». «З'явилася дика варварська традиція — генерал Засс колекціонував черепи горян, хтось любив збирати кисті рук горців».

Перша та друга чеченські війни були справжніми війнами. Вони велися російськими руками — кривавими і негарними — із величезними втратами мирного чеченського населення.

Перша Чеченська війна — це збройний конфлікт, який тривав із грудня 1994 року до серпня 1996 року. Він розпочався через три з половиною роки після того, як на території Чечні утворилася Чеченська республіка Ічкерія, яка проголосила незалежність. Але незалежність молодої незалежної держави Ічкерія не отримала міжнародної підтримки у вигляді визнання її суверенітету провідними світовими державами та ООН.

В результаті військових дій втрати серед мирного населення Чечні склали за різними оцінками до 120 000 убитими та 240 000 пораненими або травмованими.

31 вересня 1996р. у Хасав'юрті було укладено мирну угоду, за якою російські війська повинні були повністю виведені з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року, а укладення положення про міждержавні стосунки між Чеченською республікою та РФ відкладалось до 2001 року.

У період 1996—1999 років Чечня була фактично незалежна від РФ. Проте в неї наростали економічні та політичні негаразди, пов'язані з наслідками війни та післявоєнної кризи. В республіці діяло багато непідконтрольних уряду воєнізованих формувань. Одне з них в серпні 1999 розпочало бойові дії на території Дагестану. Виступ придушили і російське командування, використавши це, як привід для вторгнення, розпочало другу військову кампанію проти Ічкерії. Московія любить воювати зі слабкими…

Окрім цього в Кремлі висловлювалися небезпідставні побоювання, що приклад Чечні наслідують і інші національні автономії та народи, які були приєднані до московії силоміць. Скоріш за все саме це і підштовхнуло на розв’язування другої війни.

Друга Чеченська війна була ще більше жорсткою з боку московитів, ніж перша!

Маленьке селище Нові Алди, розташованого на околиці Грозного. У ході «спецоперації» бійці Санкт-Петербурзького та Рязанського ОМОНу розстріляли десятки мирних жителів.

В 2000 р. російські війська проводили так звані зачистки. Першу у Нові Алди… очевидці розповідали, що вранці до селища увійшли загони міліції особливого призначення. Масові вбивства в Алди, скоєні федеральними силами, поза сумнівом становлять військовий злочин.

За словами алдинців, вони поховали 82 загиблих. А привід був простий і не змінний: «Ты сука россию не любишь?».

Спалювали, різали, вішали… Про те що робили з жінками навіть описувати страшно.

Таки ж «зачистки» в ході спецоперації проводили в Алхан-Юрті, Старопромислівському і Жовтневому районах у ході яких було вбито сотні мирних жителів. У деяких місцях військові з особливою жорстокістю влаштовували «самосуди» над тими «хто не подобався».

В 2010 р відбулась презентація документального фільму «Алди. Без терміну давності», заснований на матеріалах співробітниці грозненського «Меморіалу» історикині Наталії Естемірової.

Безстрашну Наталю було викрадено і вбито 15 липня 2009 року. Тіло жінки з кульовими пораненнями в голову та груди виявили поблизу села Газі-Юрт Назранівського району Інгушетії. «Руский мир» нікого не щадить!

У документальному фільмі «Алди. Без терміну давності» жителі розповіли, що силовики вимагали у них гроші, знімали з жінок прикраси та виривали у мертвих золоті зуби. Упродовж кількох днів бійці відвозили награбоване на камазах, а спустошені будинки підпалювали… Разом з людьми.

Ті події вже забулись, бо наратив: «росія боролась з бойовиками — чеченцями» засів в підсвідомості бездумних людей дуже міцно.

Тому війна з Україною для більшості росіян виглядала цілком логічною та справедливою. У тому, що 24 лютого на антивоєнні мітинги вийшли одиниці, винен не страх. Більшість просто не побачила приводу для протесту.

Росіяни en masse підтримали рішення свого президента. Так, були ті, хто зрозумів, що війна — це катастрофа, їх відсотків 10, не більше. Ну, а далі війна починає диктувати вже свою логіку: підтримав війну пасивно, будь ласка, підтримай тепер і активно.

«Народец», звичайно, не очікував, що йому доведеться відірватись від телевізора, встати з дивана, думав, що з нацистами і без них розберуться за пару тижнів, «можемо повторити» і таке інше, але виявилося, що повторити не дуже виходить без їх участі, тобто — «вставай страна, нефиг на печи лежать!».

Ми дивуємося, як же можна їхати на цю бійню, яку влаштував один мерзотник, який збожеволів від довгих років безроздільної влади?

А російський народ бачить зовсім інше: НАТО та українські нацисти змовилися і хочуть знищити росію та все російське, бо заздрять її матеріальним та духовним багатствам. Вони — у тій самій реальності, що й їх цар-батюшка.

Кремлівська влада у своїй зневазі до життя людини дійшла вже до крайніх меж, а холопи, як і раніше, за все вдячні і на всі згодні. Чоловіки покірно їдуть на вірну смерть «За веру, царя, і отечество», а баби організовують чати, щоб скинутися на бронежилети, або скаржаться на те що видали «захисникам» непридатну до бою зброю!

Відбувається реальна фантасмогорія, що нагадує картину Брейгеля «Сліпці».

А нам геть від москви!