Донбас могли б відвоювати у 2014 році, якби влада допомогла б патріотам — Микола Волинко

— На окупованих територіях багато людей проти ЄС та України. Як тоді буде відбуватися реінтеграція Донбасу?

Висловлювання голови німецького МЗС А. Бербок про членство України в ЄС від Лісабона до Луганська — дуже добре. Однак, те, що досі не порушують реальні питання про реінтеграцію Донбасу, свідчить про те, що цій владі вигідний бардак, адже так легше красти.

А для того, щоб провести реінтеграцію треба прийняти закон про громадянство, де всі охочі отримати паспорт України повинні скласти іспити, також треба знати мову, історію та Конституцію. Хто їх не здасть — отримає паспорт не громадянина. Тобто така людина може проживати на території України, але не має права балотуватися, брати участь у голосуванні та займати керівні посади. Тобто людина тим самим автоматично вибуває з розв'язання важливих питань у країні. До речі, саме так зробили у Прибалтиці. Зокрема, у Литві, Латвії та Естонії. Україні також треба йти цим шляхом. Якщо комусь не подобається жити в Україні — їдьте туди, де вам подобається. Наприклад, у США є закон, якщо людині не подобається там жити, то влада допомагає продати житло, купує квиток, у країну, яка подобається і депортує без права повернення.

— Скільки часу треба на реінтеграцію мешканців Донбасу?

Для цього потрібна політична воля та зовсім інша влада — яка має вболівати за України, а не грабувати її. Це мають бути українці, чиї діти народилися та жили тут, і вони все своє життя знаходяться в Україні. В такому випадку реінтеграцію Донбасу можна провести за кілька років. Дивлячись же на дії нинішньої влади, складається враження, що вони працюють на росію. Адже за час війни вони стали мільйонерами та мільярдерами. Їх обрав не народ, а населення, яке подивилися фільм про президента на велосипеді й подумало, що так буде в реальному житті. Тобто чекали халяву. Обрали цю владу «халявники», а воюють за Україну ЗСУ та народ.

— З чого може починатися відродження окупованого Донбасу?

Зі звільнення території. Крім того, всі, хто опинився в Україні на окупованих територіях після 2014 року, повинні їх покинути та поїхати до рф — на свою історичну батьківщину. Також реінтеграція почнеться після того, як в Україні з'явиться нормальна, україноцентрична влада. Потрібно, щоб не було крадіжок та корупції. Для цього потрібно провести чистку, починаючи від верховної влади і до самого низу, якщо ми хочемо створити справжню державу. Є закони, які треба виконувати, а не подобається — валіза, вокзал, рф. Згідно з законами, всі чиновники, правоохоронці, вчителі на окупованих територіях мають пройти жорстку люстрацію.

— Чи треба відбудувати зруйнований Донбас, щоб знову повернути йому славу промислового регіону?

Донбас — це не тільки промисловий край. Це аграрії, які вносили велику частку в загальну складову сільськогосподарської продукції. Зокрема, це стосується зерна.

Після деокупації на Донбасі треба відроджувати шахти та металургію. Однак не в такому вигляді, як це було. Треба використовувати сучасні, екологічні технології.

В Україні на 300 років вперед вистачить запасів вугілля. Ми ходимо золотою землею. У нас є чорноземи та величезні поклади вугілля й газу метану. Вугілля можна переробляти у газ, паливо чи електроенергію. Завдяки чому наша країна не буде залежною від російської нафти та вугілля. Зокрема електростанції можна перевести на так званий киплячий шар. До речі, до 2004 року 80% великих котелень в Україні були обладнані киплячим шаром. Однак після підписання так званих газових угод у 2004 році, все було переведено на газ. Тобто Україну підсадили на газову голку. А потім рф перекрила трубу і газ перестав поступати, тим самим змушуючи Київ йти на поступки та умови москви.

— Чи потрібно зрадників, які зрадили Україну позбавляти громадянства?

Влада, починаючи з 2014 року, коли починають викривати колаборантів, вимагає доказів, кажучи у нас же демократія. Однак це слово з вуст чинуш лунає, як лайливе слово.

Є багато так званих героїв України, які не виступили проти війни та окупації та вторгнення росії, або взагалі перейшли на сторону росії. Нікого з них не позбавили нагород. У нас чомусь позбавляють громадянства, коли людина встигла наробити лиха та втекти з країни. Тільки одиниці позбавлені громадянства. Хоча у Прибалтиці тих, хто вихваляє рф, позбавляють громадянства. Вони давали присягу служити народові України. Коли вони почали призивати росію, то зрадили батьківщину. У нас же возяться з колаборантами, зрадниками та московськими попами, які проти України. А президент не може ніяк визначитися, що з ними робити, тому що це не його країна. А щоб дійсно змінити ситуацію, при владі мають бути справжні патріоти, а не заробітчани.

— Як з'явився міф про сепаратистів на Донбасі?

Шахтарі, зокрема, ми у 1989 році стояли за розгромом КПРС, ми були за Україну. Однак нас здали. Можливо з мовчазної згоди, або за певну оплату. І це було не у 2014 році, а набагато раніше.

Так звані націонал-патріоти та демократи Донбас просто віддали на відкуп. Ніколи на Донбасі не було такого, що Україну на виборах підтримувало 3−5%. Близько 30% голосували за проукраїнських демократичних кандидатів. Однак були постійні фальсифікації. Найстрашніше, що в нас немає національної еліти. Тому народ, який пам'ятає минуле та думає про майбутнє, має зробити висновки. Саме народ, а не населення, якому пообіцяли халяву і він готовий продати свій голос, а не думати головою.

— Чи могли у 2014 році відвоювати Донбас?

Могли, як би патріотам допомогли. Нас здавали й зі всіх боків. Постійно тиснули на проукраїнське населення. Однак назбиралося близько трьох батальйонів добробатів. На жаль, наступного дня всі адреси та телефони були злиті колаборантами. Ми готові були протистояти, але місцева влада розповідала Києву, що все нормально. Це просто мітинг місцевих маргіналів, який скоро закінчиться. Однак значна кількість місцевих силовиків були на боці рф.

Тож спецслужби мають розібратися, як зраджували Донбас. Адже тепер ці люди спокійно живуть в Києві чи росії.

— Чи багато проукраїнських громадян залишилося на окупованих територіях? Вони чекають повернення під контроль України?

Залишилися і чекають. Ми випускали для них проукраїнську газету, збирали на неї кошти. До речі, наша газета виходила по всій території України. Тираж був 100 тисяч, потім скоротився до 30 тисяч. Люди з окупованих територій телефонували й просили збільшити тираж. На останній сторінці було написано — прочитай сам, передай іншому. Люди передавали газету один одному. На жаль, газета припинила своє існування. Коли звернувся до влади з проханням допомогти, почув відповідь — немає коштів. Головна причина відмови — критика дій влади.

Однак, якщо розібратися, за 32 роки Незалежності ніхто з влади, зокрема, жоден із президентів, не поніс покарання за свої антидержавні дії проти країни та народу. Саме це і призвело до тих наслідків, які зараз переживає народ України.