Міжнародний суд: як ПАР відбілюватиме терористів?

В історії вже траплялись схожі історії. З останніх яскравих прикладів не можна не згадати справи Дрейфуса і Бейліса.

«Справа Дрейфуса» у Франції та «Справа Бейліса» в царській Росії прогриміли на весь світ, а у Франції мало не призвела до громадянської війни.

І Дрейфус, і Бейліс були євреями. І обидва процеси були антисемітськими й організованими зверху. Обидва викликали у світовій громадськості запеклу боротьбу між ворогами та захисниками обвинувачених і відрізнялися лише тим, що Дрейфуса засудили до довічного ув’язнення і тільки через 12 років реабілітували, а Бейліса виправдали.

39-літній Менахем Мендель Бейліс — експедитор Київського цегельного заводу, був обвинувачений у вбивстві 13-річного російського хлопчика Андрія Ющинського, щоб скористатися нібито його кров’ю, підмісити її в мацу, що, за твердженням зоологічних антисемітів, входить у традиції іудейської релігії. Тіло Андрія Ющинського з нанесеними йому 47 колотими ранами виявили 20 березня 1911 року, суд розпочався 25 вересня 1913 р.

«Справа Бейліса» — велика перемога всього чесного, що було тоді в Росії. Правда і перемогла! Хто ж усе-таки убив Андрія Ющинського? З якою метою це було зроблено? На друге запитання відповідь ясна — розпалити ненависть до євреїв, це елементарний антисемітизм.

До речі, в тому ж самому «бейлісовському» залі суду, як його називали, кількома десятками років опісля судили та засудили Семена Глузмана, тоді молодого й принципового київського психіатра й правозахисника. На жаль, у цьому випадку правда не перемогла.

Але одну важливу особливість антисемітських судів у Франції та Росії кінця 19 — початку 20 століть хочеться все ж таки відзначити: ці справи дуже скоро перетворилися на процеси проти їхніх ініціаторів, під суд потрапили товариства, які їх ініціювали та допустили. Тільки у Франції 10 років справи Дрейфуса коштували постів п'ятьом міністрам оборони.

ХХІ сторіччя — ганебний позов ПАР проти Ізраїлю. Як відомо ПАР підтримала ХАМАС. Справа буде довгою.

В судовому засіданні Ізраїль попросив відхилити вимогу ПАР про видання проміжного ордера проти продовження бойових дій та зняти позов із порядку денного, тому як обвинувальна промова, з якою представники ПАР виступали в Гаазі, рясніла неперевіреними фактами, підтасовуваннями, відвертими фейками і маніпуляціями. Серед них:

• «Геноцид розпочався з моменту утворення Ізраїлю»
• «Ізраїль перетворив Газу на концтабір»
• «80% голодуючих у світі — жителі Гази»
• «Палестинським жінкам заважають народжувати, щоб скоротити корінне населення Гази»
• «Тіла палестинських дітей поїдаються дикими тваринами»
• «Руйнування в Газі — це свято для ізраїльської армії»
• «Ізраїль планує підірвати Газу атомною бомбою»

«З огляду на історію єврейського народу, не дивно, що саме Ізраїль був однією з перших країн, які ухвалили Конвенцію про запобігання геноциду», — сказав представник Ізраїлю — юридичний радник МЗС Таль Бекер.

Скоріш за все позов, буде відхилено. Кожній морально адекватній людині зрозуміло, що Ізраїль не займається знищенням цілого народу в Газі. Велика кількість убитих, поранених, що залишилися без даху над головою — це факти, які заперечувати не можна, але вони ніяк не пов'язані з намірами знищити палестинців, які нібито має Ізраїль.

Прохання про проміжні заходи, подане Південною Африкою, буде частково задоволене. Хоча б для того, щоб показати, що аргументи ПАР розглядаються як серйозні.

Як і в будь-якому злочині, вину потрібно довести і фактами, і намірами. В даному випадку — Ізраїль звинувачують в намірі знищити цілу етнічну групу (тобто — геноциді) .

Тільки в цьому сенсі, на мій погляд, цікаво стежити за справою «ПАР проти Ізраїлю». Зрозуміло, що мова не про настрої-справи-заяви-долю ООН, про які вже все зрозуміло, а про поведінку світової спільноти в цілому.