Про людину, мислення і смисл (частина 2)

Thinking
is hard work: that’s why so few do it. Albert Einstein

Мислення це важка справа: саме тому так мало людей мислить. Альберт Ейнштейн

Try not to become a man of success
but rather try to become a man of value.

— Albert Einstein

Прагніть стати не людиною успіху, а людиною смислу.

— Альберт Ейнштейн

Етимологія слів «мислення» і «смисл» очевидна:

Мислення = ми + сл (слати-шлемо — мышление, слово, слух, слухати). Займенник ми вказує на трансперсональність, діалогічність, поліфонізм, симфонізм мислення.

Смысл (рос.) = со-мысль(як в словах: рос. со-знание, со-весть, со-чувствие, со-звучие та ін.). В слові смисл відбулась редукція букви о. Со-мысль — сполучення, сукупність, об\'єднання думок людини (особистий смисл), об’єднання думок всіх людей (загальнолюдський смисл), цілісність (рос. целомудрие), симфонізм думки.

С-мы-сл (рос.) — с-нами-слать/слово/слух-слушать.

Смисл — mythos (гр.), смислове наповнення слова.

Mythos означає думаю, розмовляю, обдумую.

Смисл — sententia (лат.), тобто почуття, сприйняття.

Смисл — sense (англ.), або відчуття, meaning (англ.), або значення, value (англ.) цінність.

Слово — інструмент трансляції смислу. Слово — вість, повість, міф, епос, логос, поклик, слава.

Вість (рос. весть) — віщий, вісник богів (Гермес), той, хто передбачає майбутнє, знаючий, досвідчений, мудрий — пророк, поет, мудрець, чарівник, посланець.

Слухати — слоухъ (давньорус.), тобто слово + ухо.

Слово — logos, або legein/legere (гр./лат.) — збирати (врожай), зв\'язувати (у снопи), читати, пучок смислів, диференціація і збирання слів у висловлювання, чи цілісний текст — драму, трагедію. До речі, інтелігентний — inter + legere (лат.), тобто здатний читати (знаходити смисли) між рядками.

Logos — глибинна структура буття, фундаментальні закономірності розвитку, вічна і загальна необхідність, духовна першооснова, світовий розум, нус, рема, речення, висловлювання, мова, вчення, поняття, судження, техне, мистецтво…

Слово — epos (гр.), звучання усного слова (Гомер), pathos (гр.), тобто емоційна наповненість слова, катарсис, метанойя, telos (гр.), тобто ціль висловлювання,

tehne (гр.) — поезія, мистецтво слова…

Розуміти грецьку мову в часи Сократа, Платона та Арістотеля — це був справжнійінтелектуальний виклик слухачеві, оскільки кожне слово мало 50−200 значень. Смисл слова визначався не лише контекстом, а також його смисловими зв\'язками з іншими словами.

1. Баланс «розум — мислення — думання»

I never came upon any of my discoveries through a process of rational thinking.

— Albert Einstein

Я не зробив жодного відкриття на основі процесу раціонального мислення

— Альберт Ейнштейн

Відомий російський філософ і футуролог Сергій Переслегін вважає, що поняттярозум, мислення і думання формують триалектичний баланс протиріч, в якому бінарне протиріччя «розум — думання» балансується появою третьої, управляючої позиції «мислення», що гармонізує руйнівну енергію конфлікту і трансформує її в якісно нову творчу силу.

На мою думку, триалектичний баланс протиріч — це не діалектичний синтез Гегеля. Це періхорезіз — Соmmunicatio Іdiomatum, квантова заплутаність, енергетичне взаємопроникнення, ходіння по колу всередині Цілого, в процесі якого відбувається неперервний обмін енергіями смислів і генерується «персональне Інше» (ідеї, концепції, гіпотези, які формують чи трансформують персональну онтологію).

Це досконалий обмін смислами буття, а не бітами інформації.

Отже, мислення формує навколо себе потужне вихорове смислове поле у вигляді тороїда, чи сфери, в якому живуть і пульсують смисли, рухаючись від периферії до центру, і далі по трансцендентній вертикалі (Axis Mundi).

Енергія смислів структурується у вигляді смислових тріад — структур, в яких смисли постійно взаємодіють і взаємопроникають, трансформуючи деструктивну енергію конфлікту бінарних протилежностей в творчу енергію тріад через появу третьої, управляючої позиції, яка перетворює протиріччя на баланс.

Вершини балансу:

• Розум — біологічна ознака виду Homo Sapiens, наша здатність виживати і відповідати на еволюційні виклики і загрози. Розум, або Логос в тій чи іншій мірі притаманний всім живим істотам — Логос володіє ними, і вони повністю підкоряються йому.

Розум — колективний, об\'єктивний, ефективний, раціональній, утилітарний підхід до пізнання з метою генерування інформації та знань для вирішення життєвих, матеріальних питань. Розум — це стратегії виживання, примат користі та успіху над благом, тобто пріоритет раціональної діяльності задля отримання прагматичних корисних результатів над осмисленням начал, основ, меж, границь цієї діяльності.

Розум — це здатність реагувати на сигнали (інформацію), робити раціональний вибір, визначати свою ідентичність (орієнтація на минуле), генерувати Нове.

• Мислення трансперсональне, тобто виникає між людьми. Мислення діє з загрозою для життя, оскільки заходить в сферу невідомого, невизначеного, немислимого, неможливого. Мислення генерує онтологічну позицію і смисли, за що філософи, починаючи від Сократа, платили своїм життям.

Мислення — це сфера ідеального. Мислення ставить онтологічні запитання і прагне до пізнання. Мислення неутилітарне, затратне, творче, прагне до свободи і незалежності. Мислення має квантову природу, парадоксальне та ірраціональне. Кванти мислення — це смисли, а не біти інформації, чи навіть знання.

Мислення живе в форматі мови (або інших складних знакових систем).

Мислення здатне генерувати Інше.

Мислення — негентропійний, антикризовий інструмент. Мислення виникає в екзистенційних ситуаціях розриву, онтологічного порогу, границі, межі, стрибка через прірву, трансценденції.

«Порвалась дней связующая нить / Как мне обрывки их соединить!».

Або в перекладі, ближчому до оригіналу:

«Век вывихнут. О злобный жребий мой! / Век должен вправить я своей рукой» — ці слова Гамлета описують екзистенційну ситуацію, де розум безсилий. Тут потрібно мислити…

Думання — виключно суб\'єктивний процес. Це приватизація групового мислення окремою людиною, екзистенційне переживання зіткнення з Іншим, колективної думки, чи ідеї як своєї, з додаванням суб\'єктивності — пасіонарності, персональної волі, прагнення до соціальності, естетичності, етичності, цілісності.

Результатом думання є персональна онтологія, самовизначення (відносно майбутнього), стратегічні рішення на благо більших систем (на відміну від раціонального вибору на власну користь).

Мудрість є найвищою формою думання.

Вершини триалектичного балансу «розум — мислення — думання» формують смислові ряди,

які конфліктують, розвиваються, еволюціонують і генерують Інше, формуючи нові смислові баланси.

Призма балансів:

Арістотель — Геракліт/Платон — Сократ,

Логос — Міфос — Номос,

Значення — Смисл — Ім\'я,

Егалітарне — Сакральне — Десакралізоване,

Статика — Спонтанність — Динаміка,

Матеріальне — Ідеальне — Соціальне,

Повторення — Інше — Нове…

Відеоматеріал «Криза України — це насамперед криза мислення»

http://i-ua.tv/index.php?newsid=13 425

2. Способи мислення

The world we have created is a product of our thinking;

it cannot be changed without

changing of our thinking

. Albert Einstein

Світ, який ми створили, є продуктом нашого мислення

; його не можливо змінити без

зміни нашого мислення

. Альберт Ейнштейн

Спосіб мислення —

це індивідуальна, персональна форма організації мислення. Способи мислення можна класифікувати відповідно до рівня складності персонального мислення, тобто структури і характеру протиріч, які лежать в основі мислення.

Відсутність протиріч —

буденний, чи звичайний спосіб мислення, протиріччя без сторін — науковий, протиріччя з однією стороною — парадоксальний, з двома — діалектичний, трьома — триалектичний, з довільним числом сторін — складний спосіб мислення. Мисляча людина рефлексує, який спосіб мислення вона використовує, комбінує різні способи мислення відповідно до ситуації і цілей.

Найпростіший спосіб мислення

— буденний, який працює з конкретним світом речей і подій. У цього способу мислення відсутні протиріччя (алектика), він не оперує категоріями та поняттями, не любить узагальнень. Це цілеспрямоване, матеріалістичне, утилітарне мислення, яке спирається на колективний (персональний) досвід, чи думку (доксу).

Науковий спосіб мислення

побудований на поняттях причина-наслідок, умовиводу (доведення), істинності-хибності, працює з абстрактними категоріями і поняттями. Цей спосіб мислення нецілеспрямований, рефлективний, матеріальний і принципово обмежений. Критерій істини — доведення як ланцюжок логічно зв\'язаних суджень (логіка Арістотеля, методи індукції, дедукції). Якщо висновок співпадає з конвенційною істиною (аксіомою) і підтверджується результатами дослідів, чи експериментів, судження вважається істинним.

Діалектичний спосіб мислення

конкретний, телеологічний, має в основі систему бінарних протиріч як джерело і причину розвитку (наприклад, простір-час, буття-небуття, частина-ціле). Протиріччя розділяються у просторі і часі і розв\'язуються через докладання людиною зусиль, чи виконання певної роботи (проекти). Може працювати з неарістотелівськими логіками і нечіткими умовами.

Триалектичний спосіб мислення можна уявити в формі трикутника, сторони якого — бінарні протиріччя (наприклад, трикутник"повторення — інше — нове"

розпадається на три бінарні притиріччя

«повторення — нове», «нове — інше», «повторення — інше»)

. Важливо ще раз зауважити, що науковий спосіб мислення працює з протиріччями, які не утворюють сторін.

Триалектичний спосіб мислення оперує неарістотелівською логікою, здатен управляти складними системами, ситуаціями, формує сценарії і прогнози. Цей спосіб мислення породжує персональну онтологію і здатен до трансценденції.

Складні, або текучі способи мислення,

можуть мати в основі протиріччя з довільним числом сторін, працюють

з межами (границями) середовищ, сфер.

Частка людей, здатних до мислення, знижується протягом останніх десятиліть, що говорить про кризу індустріальної фази розвитку. Предмет такого квазі-мислення невизначений або випадковий, способом аргументації служать емоції. На сьогодні відсоток людей, що не мислять, настільки високий, що його можна визначити як"немисляча більшість".

3. Формати мислення

На відміну від способу мислення, який є виключно індивідуальним, формат мислення є колективним способом організації і взаємодії базових соціосистемних процесів (пізнання, освіта, управління, виробництво) і соціально-політичних інститутів, які їх підтримують.

Формат мислення прагне до глобальності.

Він безпосередньо визначає систему цінностей, норми моралі, правові механізми, культурні рамки в суспільстві.

Сергій Переслегін виділяє чотири базові формати мислення — міфологічний, філософський, схоластичний і науковий

. Криза формату мислення означає кризу всіх соціосистемних процесів і вичерпання можливостей подальшого розвитку суспільства, що призводить до

фазової кризи.

Відеоматеріал «Способи і формати мислення. Чому нам це потрібно знати?»

http://i-ua.tv/index.php?newsid=13 451

4. Фазова криза

The significant problems we face cannot be solved at the same level of thinking

we were at when we created them. Albert Einstein

Важливі проблеми, що стоять перед нами, не можуть бути вирішені на тому самому рівні мислення,

на якому ми знаходились, створюючи їх. Альберт Ейнштейн

Ми маємо щастя (чи нещастя) жити в унікальний час, колидві потужні кризи — криза формату мислення і фазова криза — співпали. Адже в основі кризи індустріальної фази розвитку лежить криза наукового формату мислення.

Цивілізаційні виклики і загрози такого рівня людство переживало лише кілька разів на протязі тисячоліть:

1. Неолітична революція 12 — 9 тис. до н.е.,

чи перша сільськогосподарська (технологічна) революція, в межах якої відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого типу господарювання, тобто

перехід від архаїчної фази до традиційної, в рамках якої відбулись

• міська революція 4−3 тис. до н.е.,

епоха формування Стародавніх Царств і письменності, тобто

перехід від цивілізації пам\'яті до цивілізації логосу (книги),

• революція Осьового часу 8−2 ст. до н.е.

, формування світових релігій і культур,

• загибель Стародавнього світу,

становлення Християнства і початок Середніх віків — 3−5 ст. н.е.

2. Новий час

, що почався в середині 15 ст. падінням Візантії, винаходом книгодрукування, відкриттям Америки, Реформацією і Відродженням, відкрив епоху капіталізму і серію промислових, науково-технічних та інформаційних революцій.

Це був другий фазовий перехід в історії людства — від традиційної фази до індустральної.

Кожна фаза розвитку цивілізації характеризується

нелінійним прискоренням, зростанням рівня складності і невизначеності соціосистем, а також певним

форматом мислення.

Епоха неоліту і міської революції характеризуєтьсяміфологічним поетичним мисленням,

Осьовий час —

раціональним філософським (античним) мисленням

(Сократ, Платон, Арістотель), епоха Середніх віків —

християнським (схоластичним, або богословським) мисленням

(від Св. Августина до Фоми Аквінського), Новий час —

науковим мисленням

(від В. Оккама, Роджера і Френсіса Бекона, Коперника і Галілея, Максвелла і Ньютона до Ейнштейна, Поля Дірака і Стівена Хокінга).

Новий час завершився у 1991 р. крахом СРСР,

фінансово-економічною та інформаційною глобалізацією, яка розпочалась у 1971 р. з розвитком транснаціональних корпорацій, Інтернету та цифрових технологій.

Відбувся перехід від цивілізації логосу (книги) до цивілізації медіа.

Глобалізація —

гео-історичний термінатор індустріальної фази капіталістичної моделі, побудованої на позичковому відсотку та на філософії тотального необмеженого споживання, яка за 550 років свого існування з Нового часу повністю вичерпала простір і ресурси для подальшого росту індустріального виробництва.

З 1991 р. ми знаходимось на етапі дуже складного і драматичного третього фазового переходу від індустріальної фази до нової, ще не цілком усвідомленої нами фази еволюції.

Цей перехід характеризується кумулятивною глобальною кризою основних соціосистемних процесів (пізнання, навчання, управління і виробництва), що ускладнюється незворотною глобальною кризою екосистем планети, яка має виключно антропогенну природу.

Повторюю, унікальна особливість цієї системної глобальної кризи порівняно з попердніми цивілізаційними кризами полягає в тому, що на цей раз вона співпала з кризою формату мислення — а саме з кризою наукового мислення.

Криза формату мислення

генерує кризу трансценденцій, кризу онтологій, кризу лідерства, політичну кризу (війна усіх з усіма), кризу всіх соціальних, наукових, культурних і освітніх організованостей, діяльність яких базується на цьому форматі мислення.

Закінчилась епоха Гутенберга, вичерпалась енергія Реформації Лютера, деградувало смислове наповнення таких фундаментальних понять, як людина і світ, нація і сім\'я, держава і управління, війна і мир, простір і час, буття і небуття, частина і ціле, добро і зло.

Змінилась людина, змінився сам спосіб сприйняття і мислення.

Чи вистачить у нас сил подолати одночасно обидві ці високі кризи —змінити формат мислення і формат діяльності,

стати принципово іншими, щоб подолати фазовий бар\'єр і вийти в новий простір і час

надцивілізації третього тисячоліття?..

Чи ми на 300 років потрапимо в нові темні віки, впадемо в технологічне варварство,

повернемося в архаїчні форми життя, як це вже не раз було в історії людства?..

Чи на нас чекає глобальна цивилізаційна катастрофа

, яка зовсім не виключена в умовах сучасної техногенної цивілізації?..

Чи ми оберемо шлях трансгуманізму, кіборгів, віртуальної людини?..

Чи ми з усіх сил будемо продовжувати жити старими форматами, лукаво називаючи це «сталим розвитком» (sustainable growth), протримаємось ще років 20 — і знову невідворотно постанемо перед тим самим фазовим бар\'єром, але вже з набагато меншими шансами уникнення глобальної катастрофи?..

Ми все ще в точці онтологічної поліфуркації — критичній точці невизначеності, в якій певний час знаходиться складна динамічна система, перебуваючи в стані хаосу, турбулентності і флуктуації.

Ми вкритичній точці переходу,

коли ще можна вплинути на траєкторію руху системи — перед тим, як енергія одного з атракторів — катастрофічного вертикального, руйнівного простого чи рятівного горизонтального, — що випромінюється з майбутнього в теперішнє, загадковим способом визначить подальший напрямок її еволюції.

На відміну від інших поколінь, ми маємо історичну відповідальність взяти на себе ці глобальні цивілізаційні виклики, які кидає нам цей феноменальний час фазового переходу.

Цивилізаційні виклики породжують дві форми енергії — творчу і руйнівну

. Від нашої здатності протиставити цим викликам творчу інтелектуальну, емоційну і естетичну енергію без перебільшення залежить майбутнє усього людства.

Від кожного з нас залежитьнапрямок квантового стрибка

, бо енергія атрактора — це

гармонізована і синхронізована енергія мислення і дій кожного з нас.

Майбутнє України, Європи і світу залежить від нашої здатності трансформувати індивідуальні способи мислення і вийти в новий колективний формат мислення

, що матиме спроможність вирішити складні протиріччя і проблеми людства, які

неможливо розв\'язати в існуючому, науковому форматі мислення.