Як відрізнити «реформаторів» від реформаторів

При тому, я звернув би увагу на особистості «реформаторів», людей, які не маючи за плечима ані досвіду, ані освіти вистрибують як з конопель і всі вони «розбираються» у боротьбі з корупцією, в поліції, прокуратурі, судах, НАБу і т. п. Люди, які «борються» з корупцією за гроші, різного виду винагороди — це не громадськість, це суб‘єкти, які самі мають бути об‘єктом супроводу антикорупційних органів. Окремі успішно входять у громадські Ради, але і також успішно користуються своїм «антикорупційним» станом «збиваючи маржу», як з піддослідних, так і через змі впливаючи на ті ж органи у власних інтересах.

Зараз вони вже перебігають у табір успішного кандидата демонструючи свої «реформаторські» здібності знову пропонують реформи, що нагадує анегдот, коли один радив господарю, поки кури не повмирали, а далі пожалкував про це, бо в нього було ще безліч порад.

Порада — давайте повертатись у коло професійного, наукового творення державного апарату на користь людини, громадянина. Потрібно гнати в шию шизофреників, шахраїв, які махають руками з екранів телевізорів, що вже успішно присмоктались до такої своєрідної годівниці, бо для державних справ їм далеко, а цілі, які вони ставлять перед собою вже зрозумілі, вони мають свої «короткометражні» успіхи. Давайте пильно ставитись до «ініціаторів», вивчайте їхній фах, можливості сприймати спеціалістів, як експертів, вивчати моральний облік і репутацію, адже йдеться про Закони, нормативи, правила.

Важливо у першу чергу спрямувати гирло стосунків в середині країни у бік виконання ст. 19 Конституції України, до чіткого виконання і застосування законів усіма гілками влади та забезпечити таку ж незалежну інституційну діяльність. Перестати «тренуватись» на реформаторстві, бо це високоінтелектуальна — відповідальна робота, яка має базуватись на продуктах інститутів та спеціальних агентсв. Те ж, що відбувається шкодить національній безпеці України.