Історії, об’єднані коханням

У Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» триває проект «Заявка на успіх», що має на меті надати посильну допомогу новоутвореним театральним одиницям Києва. На сцені «Сузір'я» театрали мали змогу познайомитися з молодими театральними колективами: театром-студією «Біла ворона» (вистава «Ілюзії»), «Гайдамаки ХХІ ст.» («На полі крові»), «Творча котельня» («Випадок у дамські кімнаті») та іншими. А нещодавно тут відбулося знайомство з «Театром Між трьох Колон».

Як стверджують творці театру, новий колектив — це театр-реанімація. Театр надії на реанімацію віри глядачів у театр, в людину, в диво. Тут не покажуть чогось нового. Лише відомі всім твори, прийоми, що використовувалися протягом століть, жарти вікової давнини, сльози, які ще були пролиті до нашої ери. Але показують все це наче в дитинстві, наче в перший раз, наче глядач до цього ще ніколи не переступав поріг театру. У репертуарі Театру Між трьох Колон «Брандербузькі ворота» Е. М. Ремарка, «Голомоза співачка» Е. Йонеско, «Хто є хто» Г. Горіна, «8 люблячих жінок» Р. Тома, «Гріх» В. Винниченка, «Майська ніч або утоплена» М. Гоголя. Цього разу режисер Альона Аль Юсеф представила виставу «Ліфт вгору» за п’єсою Олексія Слаповського «Від червоного щура до зеленої зірки», прем’єра якої відбулася рівно рік тому.

«В основу вистави ми взяли чотири новели з п’єси О. Слаповського: „Переклад“, „Гра в прощання“, „Ліфт вгору“ і „Двері“. Це чотири ліричні історії про любов, в яких кожен може пізнати себе або людей, що мешкають на поверх вище. „Ліфт вгору“ — свого роду суміш пристрасних аргументів проти інфантильності, песимізму і страху кохати. Ставлячи під сумнів неминучий фатум, ми стверджуємо, що Я — це не те, що зі мною трапилося, Я це те, що Я сам з собою зробив», — розповіла режисер-постановник.

З новел Олександра Слаповського можна дізнатися, що непотрібно навіть знати мови людини в яку ти закоханий, аби зрозуміти, чи відповідає вона взаємністю на твої почуття. Виявляється розтавання з коханим чи коханою лише на п’ять хвилин може дорівнювати розлуці на все життя. Освідчуватися в коханні можна будь-де, навіть у ліфті, але що буде, якщо цей ліфт застрягне? Коли ми намагаємося відчинити нові двері, то за ним нас чекає щось нове та незвідане, можливо те, що ми там побачимо, зробить нас щасливими, а може й навпаки.

Пропоновані оповідання можуть здатися дещо наївними, але вони по вінця наповнені щирістю і душевною теплотою, а ще добрим і легким гумором. Актори Ірина Волошина, Євгенія Бєлова та Євгеній Барков з перших хвилин знаходять симпатію глядачів, яка зростає з кожною новою новелою. А створені ними образи напевне не раз згадуватимуться після закінчення вистави.

Сьогодні молоді театральні колективи активно розвиваються. Хто знає, можливо завтра вони складуть конкуренцію академічним театрам?