«Дзеркало» Володимира Петранюка

У Будинку письменника НСПУ відбулася презентація книжки художнього керівника Театру української традиції «Дзеркало», заслуженого діяча мистецтв України Володимира Петранюка «Мазепа, Шевченко, Бандера — духовний тризуб України».

Ця книжка побачила світ у «Видавництві Сергія Пантюка». Відкривається видання вступною статтею Бориса Гуменюка. До збірки увійшли п’єси «Думка на два серця. Мазепа і Мотря», «Полусмак останнього кохання. Історія любові Т. Шевченка», «Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери» і «Вій». А завершується видання інтерв’ю з Володимиром Петранюком, із якого читач може дізнатися багато нового про життєвий і творчий шлях актора і письменника.

«Мені випала честь писати вступну статтю до книжки, яка називається «Мазепа, Шевченко, Бандера — духовний тризуб українця» за назвами п’єс, які написав Володимир Петранюк. Ці п’єси йдуть в Театрі української традиції «Дзеркало», який він очолює.

Перше, що спало мені на думку, і про що я написав у передмові — це біблійний образ Пророка. Він тримає в руках наш український жезл — тризуб. Він ніколи не опускає руки і не дає нам всім нам похилити свій прапор, свій герб, свою голову. Пан Володимир — дивовижно палка людина з дивовижною внутрішньою і творчою енергією. Якби він не створив театр, то можливо б орав чи сіяв, а може був би ковалем. Але можна сказати напевне, що чим би він не займався, біля нього б завжди кипіла робота, горів наш український вогонь. На таких як Петранюк тримається наш світ, зокрема — світ театральний.

Український театр ХХІ століття має підіймати теми, які б об’єднували країну. Вистави повинні бути суголосні нашому часу, відгукуватися на те, чим сьогодні живе країна, бути разом зі своїм народом на передовій. Саме такими є вистави Володимира Петранюка — справжнього воїна, справжнього чоловіка, справжнього режисера і справжнього актора.

Ми маємо прекрасну прозу, в нас фантастична поезія, але після смерті світлої пам’яті Миколи Куліша склалася катастрофічна ситуація з українською драматургією. Тому дуже радує поява книжки Володимира Петранюка, з якої на має переконання розпочнеться відродження нашої драматургії", — наголосив учасник російсько-української війни, письменник Борис Гуменюк.

«Війна, незважаючи на те, що вона є страшною за своє суттю має один позитив. Цей позитив полягає в тому, що війна дозволила особисто мені познайомитися з багатьма дуже хорошими людьми. Якби не війна, я б з багатьма з них не зустрівся. Один з таких людей — мій друг Володимир Петранюк.

Він зробив для мене і всієї нашої організації одну дуже велику справу — вивів на сцену Василя Кіндрацького, річницю загибелі якого ми відзначили зовсім недавно. Коли він взявся за цю справу, то в мене разом з Борисом Гуменюком були певні побоювання. Ми боялися, що цей персонаж не буде відповідати Василеві, не відповідатиме тому образу, який ми запам’ятали. Ніколи не забуду як пройшла прем’єра вистави «Блокпост Україна». Півтори години ми спілкувалися з Василем Кіндарацьким. І це диво створив Володимир Петранюк.

Тут вже говорили про три джерела, з яких пан Володимир черпає свою творчу енергію. Це Мазепа, Шевченко і Бандера. Думаю, що таких джерел набагато більше, ними є Петлюра, Коновалець та інші наші видатні українські діячі. І справа не в джерелі, а в тому як Петранюк розуміє те, що мав би розуміти кожен українець. Коли тобі важко, коли тобі складно, коли ти не можеш знайти відповіді на питання, що тебе хвилюють, а таких питань сьогодні дуже багато, то потрібно йти до Шевченка, Петлюри, Коновальця, Бандери. У них можна знайти відповіді на всі наші актуальні питання. І він засобами художнього творення, засобами, які дає театр, ставить ці питання і дає на них відповідь", — зазначив голова Організації українських націоналістів Богдан Червак.

«Наш друг Володимир очолює Дніпровську районну в місті Києві організацію Конгресу Українських Націоналістів. У своєму театрі, своєму районі, своєму місті, своїй країні утверджує національну ідею.

Слово людське і слово Боже передує всьому, що робить людина. Через слово ми творимо цей світ. А Володимир — людина творча, яка отримала дар Божий, яка носить в душі почуття любові, що дає натхнення творити і передавати, а отже, й долати всі труднощі.

Передивився всі постановки, які Петранюк разом з театром «Дзеркало» показував світові. Пережив приємні почуття, подорожуючи разом з театром, який показував у районах Тернопільщини «Чорну ріллю». Це було щось неповторне. А те, як Володимир зобразив Шевченка у виставі «Полусмак останнього кохання» значно розширює уявлення про Кобзаря, про ту епоху, в якій він жив і творив. Думаю, що театру «Дзеркало» вже час робити виставу про Романа Шухевича", — підкреслив голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь. Також пан Степан подарував В. Петранюку кілька книг і нагородив його відзнакою «Медаль гетьмана Мазепи».

«Багато теплих слів сьогодні сказано на мою адресу. А я лише дзеркало, яке відбиває. Просто відчуваю напрямок струменя цього променю, який треба відбити. Цей промінь ми творимо з вами разом. Я лише Ваш слуга, а ніякий не талант. Талантом є мій народ. «Народе мій, я радий, що з тобою, бандерівцем наречений Москвою», — зізнався Володимир Петранюк.

Також з привітальний словом виступили Сергія Пантюк, письменник, літературний редактор книжки «Мазепа, Шевченко, Бандера — духовний тризуб українця» та Олександр Крисько, лідер однієї з організацій українського козацтва.

Виступи гостей доповнила літературно-музична програма. Актори театру «Дзеркало», а саме: Дмитро Сторчоус, Іван Коваленко, Ольга Оноприюк, Ліана Книгницька-Марковська та Анна Коваленко, разом з Володимиром Петранюком, виконали уривки з вистав про Мазепу, Шевченка і Бандеру. З уст лідера гурту «Вій» Дмитра Доброго-Вечора прозвучала пісня про друзів. Бард Володимир Хоменко виконав власну пісню «Тавро», на слова В. Петранюка. Вірші пана Володимира прочитала актриса «Дзеркала» Ліана Книгницька-Марковська, а популяризатор творчості Тараса Шевченка Олександр Ліщенко прочитав поезію Кобзаря «Мені однаково».

Презентація перетворилась в учту патріотів, однодумців, одержимих ідеєю, що «Бог і Україна — понад усе». Це неформальне дійство віртуозно провели Борис Гуменюк і Дмитро Сторчоус — Воїн і Митець. А останні слова, що пролунали зі сцени з уст Гетьмана Івана Мазепи були такими:

«А за волю — хоч умріте!

І вольностей бороніте!

Нехай вічна буде слава,

Бо през шаблі маєм право!"

Фото автора