Документи у світлинах і малюнках

У Національному музеї історії України відкрили фотовиставку О’Браєна «Майдан — більше ніж життя і смерть», що є фотодокументом подій трирічної давнини.

Джо О’Браєн — фотограф із Великої Британії. Раніше фотографував протести, бунти і демонстрації в Лондоні, на Півдні Англії та в Іспанії. На початку лютого 2014 року приїздить в Україну, щоб зафіксувати акції протесту Євромайдану. Робив фотографії життя на барикадах і в таборі протестувальників на Майдані.

Був свідком і фотодокументував події 18, 19 і 20 лютого 2014 року. Був в Україні під час повалення уряду Віктора Януковича, президентських виборів і виборів мера Києва. Ретельно зафіксував демонтаж Майдану та святкування Дня Незалежності у серпні 2014 року. На світлинах Джо О’Браєна представлені і трагічні події на сході України. Цей проект триває і працюватиме протягом кількох наступних років.

«Вперше я зацікавився протестами Євромайдану 22 січня 2014 року, коли побачив у новинах сюжет про зіткнення між демонстрантами і міліцією на вулиці Грушевського і повідомлення про смерть Сергія Нігояна і Михайла Жизневського.

Я хотів бачити більше новин про ці події, щоб зрозуміти, для чого ці люди вийшли на вулиці і чому їх вбивають. Однак знайти більше інформації про це в національних і міжнародних новинах виявилося непросто.

Після прибуття в Київ на початку лютого 2014 року я намагався зрозуміти, чому люди протестували та їхні мотиви виходу на Майдан. Мотивації були різними, але вони перетнулися в ідеальний момент часу і створили загальну силу. Головна площа стала символом для усіх скривджених людей з усіх сфер українського суспільства, дала їм можливість боротися за свої переконання. За що вони боролися: за те, щоб не давати хабар у дитячому садку або лікарні чи за свободу слова? Люди ризикували своїм життям, часто втрачаючи його за ідею, і, як це було сказано на Майдані: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав», — згадує О’Браєн.

В експозиції представлені світлини, зняті на Майдані з 2 по 22 лютого 2014 року. Особливо вражають знімки, датовані 20 лютого: «Особисті речі лежать на тілах убитих протестувальників»; «Антиурядові демонстранти ведуть полоненого офіцера міліції через Майдан Незалежності»; «Сильно постраждалого протестувальника несуть через Майдан»; «Убитий протестувальник лежить на тротуарі на Майдані»; «Вздовж барикад на лінії фронту до Будинку профспілок»; «Тяжкопораненому протестувальнику допомагають дійти до машини швидкої допомоги», «Протестувальники співають Гімн України на вулиці Грушевського» та інші.

Крім цього у музеї працює виставка «Діра. Серпень чотирнадцятого… Досвід ненасильницького культурного спротиву». Тут представлені роботи художника Сергія Захарова, використані ним у графічному романі «Діра».

Влітку 2014 року на вулицях Донецька, захопленого окупантами, почали з’являтися роботи в стилі стріт-арт, на яких автори намагалися висміювати нову владу та її поплічників. Про карикатурні графіті-постаті, створені художниками з арт-груми «Мурзилка», заговорила вся Україна. Суспільний резонанс був настільки великим, що за полювання на невідомих творців взялися професіонали з російських спецслужб. На жаль, їм вдалося захопити Сергія Захарова — творця зухвалих графіті. Йому довелося пережити полон, тортури й інсценізацію розстрілу. Знаходячись у неволі, Сергій дав собі обіцянку — якщо залишиться живим, то намалює все, що пережив. І він дотримав слова.

Унікальність книжка «Діра» не лише в тому, що в ній немає жодного слова брехні, а ще й у можливості побачити зсередини те, що відбувається «за межею» — в тюрмах, у камерах тортур, підвалах. Там не бувають фотографи і оператори. Фіксація того, що відбувається в цих місцях, можлива лише в пам’яті тих, хто туди потрапляє. І лише художник може перенести кадри з фотоплівки своєї пам’яті на папір.

На виставці за мотивами книжки «Діра» представлені роботи, що склали основу видання. Вони переносять нас у літо 2014 року в окупований Донецьк, у місто, де залишилося лише два кольори — чорний та білий. Занурення в ту реальність може бут травматичним, проте це і є наша історія, те, з чим ми жили і будемо жити далі. Те, про що завжди потрібно буде пам’ятати, щоб завадити його повторенню.

Експозицію складають розділи: «Рідне місто»; «Путін, прийди!»; «Визволителі»; «Арт-група „Мурзилка“; „Арешт“; „Ізбушка“ — підвал у будівлі колишнього СБУ»; «Побиття, тортури»; «Нова тюрма»; «Інсценізація розстрілу»; «Свобода».