Валерія БАЛАХОВСЬКА: «Орган — частина мого життя»

— Хто є режисером Ваших концертних програм?

— Концертні програми ми готуємо самі. Продумуємо репертуар, як він лягатиме по музиці, по образу, за характером, інколи, за епохами. Приміром, від бароко до сучасної музики, романтика або класика.

Ідея проведення концерту «Чарівні мелодії кохання» належить Сергію Андрощуку. Він добирав наймелодійніші арії, адже було бажання зробити легкий, приємний концерт. До вокального матеріалу я підбирала більш світлі органні твори. Прозвучала романтична музика і оперні шедеври.

Зокрема, це були арії Феррандо «Повітря, сповнене коханням» з опери «Так чинять усі жінки» Вольфганга Амадея Моцарта, Джокондо з опери «Пробний камінь» Джоаккіно Россіні, Альфреда з опери «Травіата» Джузеппе Верді, романс Неморіно з опери «Любовний напій» Гаетано Доніцетті, серенада Сміта з опери «Пертська красуня» Гаетано Доніцетті, неаполітанські пісні. Серед творів для органа — «Скерцо соль мінор» Марко Енріко Боссі, «Прелюдія, фуга та варіація сі мінор» Сезара Франка, «Рондо в кельтському стилі» та «Рондо в латинському стилі» Ганса-Андре Штамма, три версети з циклу «Заради слави» Вінченцо Петралі.

Майже завжди в кінці щось виконуємо на біс. Концерти відбуваються доволі успішно. Слухачі просять і ми завжди йдемо їм назустріч. У нас великий матеріал і завжди маємо кілька заготовок. Враховуємо побажання публіки. Інколи просять виконати українську народну пісню, а інколи — яскраву арію з західноєвропейської опери. Приміром — «Застільну» з «Травіати» Дж. Верді. Це має бути щось невелике і яскраве, щоб показати можливості органа.

Переважно граю на органі, але скучаю за фортепіано. На деяких концертах поєдную гру на цих двох музичних інструментах. Саме під час концертів тенорів інколи звучить рояль, як на цьому концерті.

— Напевне це не перший Ваш спільний концерт з Сергієм Андрощуком?

— Сергій у нас працює не так давно. Але ми вже встигли дати разом багато концертів. Працюю з іншими вокалістами, оркестром, але з ним — найчастіше.

С. Андрощук — яскравий, талановитий вокаліст. Він горить цим. Надзвичайно працелюбний, справжній артист. Його запрошують брати участь у різноманітних концертах та виставах, гастрольних поїздках. Також співробітничаю з Сергієм Котком. Це теж перспективний вокаліст.

— Чому вирішили присвятити своє життя грі на органі?

— Мій батько був музикантом, добре співали дідусь і бабуся. Напевне це вдалося взнаки. З дитинства я обожнюю музику. З чотирьох років підбирала мелодії до пісень на дитячому музичному інструменті. У п’ять років вже навчалася у дитячий музичній школі. А з семи — у Київській музичній школі ім. Миколи Лисенка.

Коли ще навчалася в школі, в нас відкрили факультатив по органу. Викладав — народний артист України Володимир Кошуба. Цей музичний інструмент мене приваблював вже давно. Я записалася на факультатив і останній чотири роки навчання опановувала гру на органі. Потім вступила до Київської консерваторії (нині Національна музична академія України ім. Петра Чайковського). Тут отримала дві спеціальності — піаністка і органістка.

Я обожнюю цей величезний музичний інструмент. Він може замінити цілий оркестр. В органі велика кількість тембрів і барв, необмежені можливості.

Надзвичайно щаслива, що є такий прекрасний педагог як Володимир Кошуба, який зустрівся на моєму шляху зовсім випадково. Він зумів зацікавити, подарував мені мою майбутню професію. Не знаю чи прийшла б я без нього до органа, можливо лише згодом, пізніше. До речі, зі мною тоді на цьому факультативі навчалося ще чотири людини, але професію органіста обрала лише я одна.

На останньому курсі Консерваторії, аби бути ближче до Національного будинку органної та камерної музики України, влаштувалася тут на роботу. Спочатку, як асистент органіста. Вже тоді почала давати перші концерти. Мій найперший сольний концерт — це випускний екзамен Консерваторії. Виконувала твори Баха, інших західних, а також українських композиторів. Звичайно ж, як і кожен виконавець, хвилювалася, адже це дуже відповідально. Але ця справа мені дуже подобається, а орган — це частина мого життя. Тому хвилювання було приємним.

— Що змінилося за цей час?

— Вже 27 років працюю солісткою Національного будинку органної та камерної музики України. З’явився життєвий і творчий досвід, професіоналізм. Було багато поїздок, у тому числі й за кордон до Польщі, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Ізраїлю, Росії, Білорусі, Молдови. Спілкувалася з багатьма виконавцями, професорами світового рівня. Грала на різних органах — барокових, маленьких, великих.

Публіка на концерти приходить різна. Буває легко або важко встановити контакт із залом. На заході слухачі здебільшого більш ерудовані, підготовлені ніж у нас. Для них природно, коли включаєш телевізор, а там йдуть концерти класичної музики. В Україні це велика рідкість. Приміром, коли приїздила в Німеччину, то деякі слухачі пам’ятали, що я виконувала у цій країні минулого разу. Вони дуже скрупульозні. Так, звичайно, не всюди. Запам’яталися гастролі до Єрусалиму. Виступала у величезній кірхі з шикарною акустикою. Разом зі мною виступав струнний оркестр. Це був складний і відповідальний виступ, але надзвичайно цікавий.

Люблю старовинну барокову музику, романтичні твори. Також, серед моїх творчих зацікавлень, весела, світла музика, арії з опер та ін. Серед сучасних композиторів це Віктор Гончаренко, Євген Льонко, серед українських класиків — Дмитро Бортнянський, Колесса. Нещодавно Володимир Кошуба дав мені невідомі до цього партитури, можливо щось використаю в майбутніх концертах. Ми, органісти, ділимося один з одним нотним матеріалом. Щось нам дарують за кордоном.

Інколи доводиться доробляти транскрипцію творів. Але надаю перевагу оригінальній органній літературі, якої існує дуже багато.

— Буваєте на гастролях і в Україні?

— Неодноразово виступала у Білій Церкві, Харкові, Хмельницькому, Дніпрі, Одесі, інших містах. Нещодавно повернулася з Дев’ятого міжнародного фестивалю органної музики, що відбувався у Львові. У органному залі, що знаходиться в цьому місті, нещодавно змінилося керівництво. Нові очільники залучають різні форми роботи зі слухачами. Виділяються кошти на ремонт. У фойє працює картинна галерея. Тут, зокрема, представлені фрески ХІ-ХІІ століть. Відбуваються виставки живопису. Слухачів перед концертом пригощають фруктами і напоями.

— Ви починали працювати на початку 90-х. Коли було легше, тоді чи зараз?

— Нині стало більше інформації. Активно обмінюємося досвідом з колегами як в Україні, так і за кордоном. Звичайно, раніше держава допомагала більше. Існували обмінні концерти. Приміром, я їду в Одесу чи Харків, а звідти органісти приїздять до Києва.

Однак сьогодні відбувається невпинний розвиток органної культури і органного мистецтва, що створює умови для нових гастролей. Якщо ти хороший, затребуваний виконавець, раз ти виступив добре, то тебе запрошують частіше. Це стимул для подальшого розвитку. А якщо тебе не запрошують і ти незатребуваний, то розумієш, що ти падаєш у рівні, значить треба більше працювати.

У нас стало складно з фінансуванням реклами. Раніше могли собі дозволити велику рекламу на зупинках, зараз цього немає. Хотілося б, аби була краща ситуація з фінансуванням, тоді можна було б робити якісні відеоролики. Бажано, щоб цим займалися професіонали, які добре на цьому знаються. Звичайно, плюс, що в останні роки з’явилися соціальні мережі, але віддача від них поки що мала.

У нас багато хороших артистів, робимо багато чудових концертів. Але аншлаги бувають рідко. Інколи це залежить від погоди, якщо поруч на стадіоні «Олімпійський» йдуть футбольні матчі, це теж не на нашу користь. А головна проблема, що просто люди мало про нас знають. І вина тут не артистів, які відпрацьовують сповна.

Органний зал розписаний по хвилинах. На репетиції залишається часу не так багато, як того хотілося.

— Чого вдалося досягти за цей концертний сезон, які маєте плани на майбутнє?

— Створила чимало нових цікавих програм у співдружності з різними виконавцями і вокалістами, квінтет «Київ» та квартет імені Миколи Лисенка. Щомісяця беру участь у трьох-чотирьох концертах, плюс гастролі. (Крім Львова у цьому році встигла побувати у Дніпрі і Харкові). Деякі твори виконала вперше.

Попереду багато нових концертів. Зарошують на гастролі до Німеччини, можливо поїду туди на різдвяні свята. Інший великий проєкт — виступ разом з оркестром в Одеській національній опері. Сподіваюсь, що попереду будуть нові цікаві поїздки, нові запрошення.

— А чи не виникало бажання залишитися за кордоном?

— Пропонували залишитися у Німеччині. Там би мала багато роботи і можливостей для творчої реалізації. Але тут моя сім’я, мої родичі, рідна моя земля, без яких я не уявляю свого життя.