Юрій Стельмащук: «З Божою допомогою змінимо Україну»

У липні 2014 року Міжнародний виставковий і конгрес-центр Києва «Український дім» очолив Юрій Стельмащук. Про те, чого вдалося досягти за цей час наша розмова з паном Юрієм.

— Розкажіть будь-ласка, чим Ви займалися до того, як очолили Український дім.

— Духовною, громадською і просвітницькою діяльністю. Завжди знав і до сьогоднішнього дня упевнений в тому, що людина без Бога у цьому житті ніхто. І творити щось земне без присутності небесного надзвичайно важко. До цього я очолював Івано-Франківську обласну федерацію організації «Козацький гопак». Після прибуття до столиці став керувати Київською обласною федерацією. Створив мережу секцій «Козацького гопака» по спортивних клубах.

Після Революції Гідності мені запропонували очолити Український дім. Проблема полягала в тому, що на той час він був зайнятий майданівцями.

Підприємство було зруйновано на 70%, залишилися практично лише одні стіни.

— Чого вдалося досягти за два з половиною роки?

— Зайшовши в Український дім Ви зможете побачити, що зроблено дійсно багато. Наведу кілька цифр. Якщо у 2015 році ми провели близько тисячі заходів, то 2016-го понад чотири, а з початку цього року більш двох тисяч заходів.

Ми відремонтували всі кабінети, адміністративні приміщення, конференц-зали. На сьогодні підприємство повністю відновлено і продовжує прогресувати у плані розвитку. Український дім стає центровим українським місцем. Весь цей час ключовими для нас залишаються духовно-культурні позиції.

Ще до прийняття Верховною Радою України Закону «Про декомунізацію» Український дім насмілився заперечити комуністичні символи. Ми з повагою ставимося до культурної спадщини, але комуністичні символи не можуть бути на таких серйозних державних установах. Переконаний, що якби декомунізацію провели відразу після розпаду Радянського Союзу, то сьогодні б не було смертей і розбрату. Україну не ділили б на Схід і Захід, а людей на перший, другий і третій сорти. Тоді б кожен розумів, що є український народ — народ зі своїми цінностями, своїм світоглядом. І цей народ єдиний.

2014 року наші дії викликали багато критики та звинувачень. Але ми витримали цей удар. І на сьогодні питання зняте.

— Які основні напрямки діяльності Українського дому?

— Згідно статуту ми виконуємо представницькі функції. Це організація заходів Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони. Крім цього зорієнтовані на віп-клієнта національного значення. З іншого боку — це майданчик для громадських організацій, патріотично налаштованих рухів. У них з’явилася можливість спілкуватися між собою. Наш комунікативний майданчик дозволяє чути одне одного, допомагає розробляти правильні стратегії, певною мірою знімає напругу в суспільстві. А це дуже важливо.

— Які знакові заходи останнього часу Ви могли б назвати?

— Таких заходів надзвичайно багато. Я б хотів акцентувати увагу на тому, що Український дім взяв на себе таку функцію, як народження національної ідеї. Тому головні сили, які ми намагаємося залучити на наш майданчик представляють сфери культури, духовності, медицини і спорту. Це чотири кити, на яких будується особистість. Звичайно, маємо і багато інших інновацій, але саме ці чотири позиції стануть фундаментом народження української національної ідеї.

У нас вже є певні напрацювання у цьому напрямку. Ми впевнені, що лише вільні люди можуть почати творити, думати, відроджувати звичаї і традиції. А Європа і світ зможуть лише тоді нам допомогти і щось конкретно запропонувати, коли ми станемо господарями у власному домі. Маємо створити умови, аби кожен українець став самодостатньою вільною людиною, яка буде спокійно господарювати на власній землі і бути впевненою в завтрашньому дні.

— У Вас занадто висока орендна плата. Далеко не всі можуть собі її одзволити. Приміром, з цієї причини ВУТ «Просвіта» відмовилося від проведення своїх заходів в Українському домі.

— Раніше, коли світло і газ коштували копійки, можна було говорити про іншу ціну. До того ж ми не фінансуємося з державного бюджету, а перебуваємо в ринкових відносинах. Щоб якось вижити змушені заробляти на віп-послугах. А ще ми повинні думати над тим, як реконструювати наше підприємство. Але, разом з тим, намагатимемося роботи все, аби патріотичні організації, в тому числі й «Просвіта», були присутні на нашому майданчику.

— Серед афіш Ваших заходів трапляються російськомовні. Як Ви можете це прокоментувати?

— Такі випадки можуть траплятися, коли це стосується міжнародної діяльності. Взагалі ж у нас вимога — винятково українська мова. І цього формату ми будемо дотримуватися завжди.

— Раніше в Українському домі була Кобзарська світлиця. Чи існує вона зараз?

— Так, існує. До того ж модернізована. Ми б звичайно хотіли, щоб вона постала в іншій площі, але допоки питання впирається у фінансову складову.

— Настільки Ви задоволенні своєю роботою за той час, поки очолюєте Український дім?

— Моїм завданням було відновити роботу підприємства. А ще переконати тих людей, які тут проживали, залишити Український дім. Хоч насправді мало хто вірив, що мені це вдасться. Я не обіцяв нічого, що не зможу зробити, але все, що обіцяв, зробив. Ці люди не лише залишили приміщення, а ще й допомогли його відновити. У тому, що все це вдалося зробити, я бачу Боже благословення.

З 1991 року Український дім практично не реконструювався, якщо не мати на увазі концертну залу. За останні два з половиною роки в реконструкцію підприємства вкладено понад десять мільйонів гривень і це не бюджетні кошти, а волонтерська допомога. Зокрема, відновили стіну з вулиці Трьохсвятителької.

Ми, з свого боку намагаємося робити все, аби тут панували український дух і українська культура. Щоб Український дім став тим центром, який презентуватиме Україну як сильну державу.

Якщо два з половиною роки тому майже всі співробітники підприємства спілкувалися російською мовою, то тепер вже більшість перейшла на українську. І це робиться не з примусу. Ми переконуємо людей, що це їхнє підприємство, що вони повноцінні члени команди, важливі складові великої системи. Людина, яка навіть є просто прибиральницею в Українському домі, несе особливу місію. І коли люди усвідомлюють важливість своєї діяльності, то в повній мірі віддаються роботі.

— Які плани Українського дому?

— Ми практично відновилися. А зараз намагаємося реалізувати нашу стратегічну мету — стати центром національної ідеї. На її реалізацію напевно підуть роки. Але вже сьогодні ми активно пропагуємо ту місію, яку взяли на себе, намагаємося максимально доносити її в інформаційному просторі до людей.

— Як Ви оцінюєте той стан, в якому сьогодні перебуває Україна?

— Стан, звичайно, складний. З одного боку ми розуміємо, що крім ключових осіб, які змінилися на політичному олімпі, на місцях до 60 відсотків залишилися люди старого мислення, комуністичних позицій. З іншого боку йде війна на сході, причина якої у багаторічній пропаганді «русского міра» на цих теренах. Але попри всі проблеми я впевнений, що Україна має велике майбутнє.

— В країні зареєстровано понад 300 політичних партій. Нещодавно Ви очолили Політичну партію «Український дім». Якою була потреба створювати новий політичний проект?

— У цьому проекті закладена досить цікава ідеологічна складова — християнська демократія. Ми говоримо про те, що крім прав і свобод в людини повинна бути відповідальність. Людина має бути відповідальною перед Богом, сім’єю, а ще може бути відповідальною перед своїм народом.

Сьогодні різні християнські конфесії постійно сваряться між собою, їхні взаємовідносини несуть у собі деструктивний, руйнівний характер. Релігійні війни не мають впливати ні на суверенітет, ні на безпеку країни, ні на її розвиток. Наш принцип надконфесійності говорить про те, що християнська мораль і державні інтереси мають бути понад усе.

Один з принципів соціальної демократії говорить про те, що економіка має будуватися на соціально-економічному підході. Не повинні одні заробляти мільйони, а інші ледве виживати у цьому світі.

З 1991 року в Україні не створено жодної ідеологічної партії. Я вірю, що саме наша ідеологія зможе об’єднати український народ. Тому що ми говоримо про господаря, про сім’ю, про батьків, про повагу до старшого покоління. І коли матеріальне і духовне сходяться в одному векторі, то такий народ непереможний.

— Як Ви проводите свій вільний час?

— Намагаюся його присвячувати своїй сім’ї. Надаю перевагу активному відпочинку. Якщо є можливість зробити похід, я його обов’язково зроблю. Якщо можемо здійснити сімейну поїздку, теж немає питань. Я живу у приватному будинку з садом та городом, тому роботи вистачає. Саме фізична робота допомагає психологічно відпочити.

Я священнослужитель, тому не можу використовувати рукопашний бій і тримати в руках зброю. Але в душі я воїн. І як воїн впевнений, що з Божою допомогою, конкретними повсякденними справами ми зможемо змінити Україну і подарувати їй надію в майбутнє. І зробимо це ми всі разом.