Про наболіле з ляльками

Вистава підіймає досить непрості питання. Чому найрідніші люди стають іноді чужими й байдужими? Що краще: намагатися будь-що зберегти родину, де панує байдужість і порожнеча, чи відважитися на самотність? Чи люди, що живуть минулим, і ті, що живуть ілюзіями про майбутнє, є однаково мертвими для сьогодення? Що робити, коли в домі і серці оселилася Пустота? Можливо, єдиним порятунком є Любов? Чому деякі люди шукають цю любов і не знаходять?.. Авторка не дає на них однозначної відповіді, залишаючи глядачам простір для роздумів. Ця п’єса дуже популярна у Польщі, а на разі за нею поставлена перша лялькова вистава.

Про спектакль і про театр «І люди, і ляльки» наша розмова з режисером-постановником, заслуженим діячем мистецтв України Олексієм Кравчуком.

— Наш театр 28 років тому створив Олег Новохацький і керував ним більше двадцяти літ, поки не відійшов у інші світи, — розповідає пан Олексій. — Після Олега Максимовича я прийшов у цей театр і працюю тут вже п’ятий сезон. Першою моєю режисерською роботою був «Еклезіаст», потім — «Божественна комедія… АнДанте», «Гамлет». Намагаємося, щоб наші вистави були подіями і для міста, і для колективу театру. Кожною своєю роботою ми беремо на себе велику відповідальність. Намагаємося не схибити. В основному це дитячий репертуар, але маємо й шість вистав для дорослого глядача. Намагаємося приділяти більше уваги художній формі і художньому образу. Прагнемо досліджувати театр, який змушує нашого глядача думати. На моє переконання, сьогодні це надзвичайно важливо.

Акторка нашого театру Надія Крат знайшла п’єсу «Пустостан» і запропонувала мені її поставити. Ми прочитали цю п’єсу в колективі. Надія зробила переклад українською. Разом з художниками Оксаною Россол та Олександром Сергієнком почали працювати над новою виставою. Пропонований матеріал викликав різні точки зору в театрі. Нашим завданням було розкрити як ми розуміємо цей матеріал і що для нас є важливим. Любов у чомусь стає формальною. А якщо це так, чи варто взагалі мати родину? Ми прагнули, аби кожен глядач під час вистави поставив собі свої власні питання й спробував знайти на них відповідь.

Дуже тішимося, що на нашу виставу прийшли кияни, що нас тут так гарно прийняли. Жителі Львова теж сприймають її добре. Вона у нас має свого глядача, особливо «Пустостан» цікавий молоді. Автор п’єси теж молода людина. У неї філософський погляд на світ. Успіху вистави довелося досягти насамперед завдяки нашим акторам: Аллі Новіковій (Бабця), Надії Крат (Мама), Володимиру Мельнікову (Син), Тетяні Шелельо (Дочка), Василю Сидорку (Пес) та Едему Ібадуллаєву (Гість). У театрі я сам вперше взяв до рук ляльку, а мої колеги по сцені стали вчителями. Актор драматичного мистецтва більш егоцентричний, він працює сам. А тут треба, щоб працювала лялька. Яка роль буде їй відведена, залежить від самого актора.

Нині працюємо над «Фаустом». Наступного року запросимо київського режисера Михайла Урицького робити виставу «Діти Ноя» за твором Шмідта. Також плануємо співпрацювати з білоруським режисером Олександром Ярошкевичем. У нас в театрі виріс свій драматург — Надія Крат. Вона написала прекрасну казку «Вовчик і Сніжинка», це ніжна і метафорична історія. Також збираємося її поставити.

У грудні поїдемо на ляльковий фестиваль до Дніпра, куди повеземо «Божественну комедію». Весною наступного року плануємо поїхати до Кракова, де, сподіваємося, виставу «Пустостан» побачить авторка п’єси Маліна Пшесьлюга. Також готуємося до власного фестивалю…

Столичний глядач мав можливість побачити цю виставу в рамках українського формату Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав AndriyivskyFest, що відбувається у Київському академічному театрі «Колесо».