Пейзажист з дитинства

Столична галерея «АВС-арт» презентувала виставку живописних робіт художника Сергія Григор’єва. Експозиція присвячена 110-й річниці від дня народження митця. Тут представлено пейзажі й жанровий живопис автора з колекції Михайла Поживанова.

Сергій Григор’єв (1910 — 1988) — український живописець і графік, видатний портретист і майстер тематичних картин. Навчався у Київському художньому інституті в Ф. Красицького і Ф. Кричевського. Потім була робота на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту, згодом — був ректором Київського художнього інституту, а з 1958 року й до кінця свого життя очолював творчі майстерні Академії наук УРСР.

З 1930-х років він розпочав працювати в галузі побутового жанру. Ранні твори були присвячені образам тогочасної молоді: «Фізкультурники», «Діти на пляжі», «Баяніст», «Свято молоді». У цей період практично жодна виставка в Україні не відбувалася без участі молодого митця. Його роботи навіть експонувалися за кордоном і мали визнання. Ігор Шаров підкреслював, що однією з провідних у творчості художника була тема молодості, фізичного і духовного здоров’я людини. У цих роботах завжди вправно відтворено простір, передано живий рух людини, розкрито психологічний стан, але і загальною ритмічною будовою і декоративним колоритом художник прагне позбутися прозаїчної побутовості, надати творові монументальної значущості. Системна робота над портретом була важливим джерелом зростання С. Григор’єва. Вона давала можливість постійно працювати з натурою, вирішувати питання психологічної виразності. Коло портретованих, до яких звертався художник, було досить широким, але найчастіше це були люди, з якими він зустрічався щоденно, на роботі чи вдома.

У повоєнні роки він пише жанрові полотна на теми родини і школи: «На зборах», «У рідній сім’ї», «Воротар», «Батьківські збори». А в 1970−80-ті роки провідне місце у творчості посідають портрети.

Картини Григор’єва знаходяться в Національному художньому музеї, Зібранні образотворчого мистецтва Градобанку, Третьяковській галереї, приватних колекціях.

Сергія Григор’єва вважають одним віз велетнів київської школи живопису. Про нього написано кілька монографій, видані каталоги робіт, «похвилинно» досліджена творча біографія…

Митець був талановитим майстром ліричного, камерного пейзажу. Він брав невибагливі мотиви і зображав їх такими, які вони є, без видимої інтерпретації, «об'єктивно». Завдяки тонкому відчуттю емоційності природних станів і вмінню «розіграти» це в кольорах і градаціях тону, в живій фактурі мазків він дуже легко транслював емоцію глядачеві. Таке диво мистецтва було б неможливе без відчуття міри та вміння сказати фарбами рівно стільки, скільки потребує мотив. Григор’єв — немов музикант — віртуозний виконавець теми, написаної до нього природою. В цій якості митець постає не лише індивідуально, а й уособлює одну з двох магістральних тенденцій київської школи — творчість як майстерне відображення очевидної дійсності.

«Я дуже люблю Київ, — писав Сергій Григор’єв, — хоч я не міський житель, уже більше двадцяти років живу в Кончі-Озерній (селище письменників), під Києвом, яка зачарувала мене красою свої луків, озер і близькістю до Дніпра. Тут я зустрічаю вранці схід сонця, проводжаю його на заході, милуюсь величчю зоряного неба ночами… Тут написав портрети багатьох сусідів-письменників — тих, кого знав і любив, з ким дружив. Мені хотілося передати внутрішній світ і індивідуальність цих, дуже різних людей з їх складними долями і характерами…

Те, що я жанрист, — вже доведено критикою, не викликає ні в кого заперечення й моє заняття портретом. А от запитують, як на схилі віку я раптом став пейзажистом. Ні, я не став — завжди був ним! З дитинства, живучі біля Дніпра, захопився цією рідкісною й пісенно-поетичною довколишньою природою. Малював Дніпро з 12−13 років і малюю все життя Наддніпрянську Україну — то сувору, то лагідну, задушевну. Не можна не бути пейзажистом, живучі на цій легендарній землі древньої Київської Русі з рікою, що увійшла в літописи".

Саме пейзажі митця в основному представлені на новій виставці. Художник часто створював їх у Кончі-Заспі і Кончі-Озерній, поблизу Дніпра. Красу різних пір року Сергій Григор’єв тонко передав у полотнах «Осінній настрій», «Скоро сніг», «Ранковий квітень», «Повінь», «Лугове озерце». Гармонію між людиною і природою можна побачити в його картинах «Роздуми», «Пейзаж з Оленою», «Кущі бузку», «Хлопчик на озері», «Рибальська лірика (Двоє)». Крім портретів на виставці експонується натюрморт художника «Глід».