Діалог малих форм
У Шоколадному будиночку — філії Національного музею «Київська картинна галерея» відкрили виставку членів НСХУ Івана Григор’єва та Андрія Ільїнського «Вільна глина». Цей проєкт задуманий як діалог двох митців мовою малої пластики, станкової форми кераміки та графіки.
У своїй практиці обидва майстри дуже далекі від дискурсу постмодерну, ментально вони — радше спадкоємці досвіду майстрів 60-х років минулого століття. Авторів захоплює світове мистецтво як стихія, як «річ у собі». Мета їхніх творчих пошуків — вихід за рамки жанру, не вдаючись до синкретизму і формальної електики. Це спроба ловити та фіксувати образи, які приходять під час спостереження всесвітньої краси та міфу.
Ужиткова кераміка та станкова скульптура мають власні писані й неписані обмеження. Проте митці демонструють непоборне бажання ліпити з глини наслідуючи думку, що, за словами М. Пруста, є «реальність сама», тобто — ліпити вільно.
Іван Григор’єв народився у Києві. Серед його вчителів були Ф. Чебикін та Ю. Якутович. З 1992 року бере активну участь у художніх виставках як в Україні, так і за кордоном. Опанував технічні основи поліграфії та веб-дизайну. Працює як художній редактор у видавництві «Дух і літера» при Національному університеті «Києво-Могилянська академія», як вільний художник у жанрах живопису та скульптури, а також як педагог, історіограф та теоретик мистецтва. Його роботи зберігаються в галереях «Синій вечір», «Капітал Арт Клуб», фондах НСХУ, численних колекціях в Україні та за кордоном.
— Я народився у творчій родині, працюю в царині книжкової графіки і живопису, — розповів Іван. — Мої скульптурні роботи можна побачити в Києві. В якийсь момент під впливом Андрія Ільїнського почав ліпити, аби відійти від академічного, школярського дискурсу в живопису, від сюреалістиності своєї родини.
Це сувенірний ряд, який апелює до античного жанру. В нашому сучасному світі ми, митці, рухаємося навпомацки, намагаємося зрозуміти, що є в середині бажання. Такою пластикою почав займатися кілька років тому. Новий ряд поки що мені не зовсім подобається. Зараз працюю над цим. Також веду роботу над новим мистецьким проєктом.
А Андрій Ільїнський закінчив графічний факультет Московського поліграфічного інституту (педагог П. Захаров). З 1973 року — учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Брав участь у бієнале кераміки в Феанці (Італія), Міжнародному фестивалі скульптури, кераміки та гончарства м. Гумазьєр-Лубер (Франція). Твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ), Національному заповіднику українського гончарства в Опішному, приватних колекціях в Україні, Ізраїлі, Німеччині, США, Швейцарії.
— Ініціатива проведення цієї виставки належить Івану Григор’єву, — зазначив Андрій. — Ми вирішили разом представити наші роботи. Тут можна побачити якусь близькість і певний контраст. Є більш реалістичні роботи і більш умовні. Роботи Івана створені на манер античної скульптури, а в мене — стамп і друкарські форми.
Займаюся цим багато років. Мав чимало виставок. Одна з найважливіших відбулася в Національному музеї українського декоративного мистецтва, також були виставки в багатьох салонах Києва. У новій експозиції представлені гравюри, які були створені переважно у 2017 році. В основному відштовхувався від жіночих форм, жіночих образів через любов до древньої пластики. Від цього певна умовність і стилізація.
