Слід у мистецтві, слід на Землі

У рамках Фестивалю сучасного українського мистецтва у Музеї історії міста Києва відкрили арт-проєкт «Сліди», що складається з двох виставок, де представлені роботи як художників-початківців, так і відомих митців з різних куточків України.

Слід у мистецтві, слід на Землі

Кожен із нас залишає відбитки на життєвому шляху. Якими вони будуть залежить від оточення, обставин, відпадкових моментів, але найбільше — від нас самих, переконані організатори проєкту.

Одна з виставок проєкту персональні «Сліди» презентує роботи трьох яскравих особистостей — Віктора і Наталії Проданчуків та Ірини Федоренко (SEMIRA). У живописі та скульптурі митці втілили образи всесвітньо відомих персоналій. Серед героїв експозиції легко впізнати відомих політиків, акторів, співаків, письменників, художників. Зокрема, Сальвадора Далі, Павло Пікассо, Тараса Шевченка, Івана Марчука, Ярослава Мудрого та інших.

Інша виставка — це добірка живопису та фоторобіт тринадцяти художників різних напрямків і технік, що розкривають основну ідею проєкту, а саме — залишити творчий слід у книзі мистецтва та продемонструвати багатоманітне творче начало кожного митця.

Серед учасників проєкту — Зугайрат Новікова (Зугайрат), Ірина Мелентьєва, Юлія Крючкова, Олена Пінчук, Людмила Сімонова, Владислав Олійник, Ірина Довгополова, Оксана Охапкіна, Наталія Жижко, Дмитро Панченко, Дмитро Зазимко, Merien Morey, Ірина Федоренко (SEMIRA).

Кураторка проєкту: Ірина Федоренко (SEMIRA) — сучасна українська художниця, мистецтвознавиця. Народилася в Маріуполі, живе і працює в Києві. Свої роботи експонує під творчим псевдонімом SEMIRA, а творчі проєкти проводить під лого SEMIRA ART. Ірина є організатором та учасницею багатьох виставок живопису в художніх галереях і музеях України, країн близького зарубіжжя, Європи, а також США та Китаю. Її роботи знаходяться у приватних колекціях багатьох країн, зокрема в Музеї української культури в Словаччині, Музеї сучасного мистецтва Енді Воргода та в приватній колекції його родини.

— Років з двадцять живопис і графіка для мене були просто хобі, — зізналася пані Ірина. — Поступово стала брати участь у колективних виставках, проводити виставки персональні. І коли накопичилася досить велика маса відгуків різних критиків на мою творчість, мені порадили серйозніше поставитися до цього хобі. Я професійний управлінець, економіст. А рік тому пішла навчатися на мистецтвознавця, аби поглибити свої знання у цій царині.

За останні два роки зробила близько 30 виставок. Крім України вони відбувалися в країнах Європи, США. Весною цього року брала участь у виставці в Ухані. Назву цього міста нині всі знають через короновірус. Картина «Земля», що представлена на новій виставці, після її завершення, поїде до одного з музеїв Китаю.

У мене склалися дружні стосунки з Музеєм історії міста Києва. У 2018 і 2019 роках проводила тут персональні виставки. Весною ми робили в Музеї великий проєкт, в якому мало взяти участь багато художників. Були плани і щодо тієї виставки, яка відкрилася вже у серпні. Але всі ці задуми довелося відкласти через початок карантину. Тоді я придумала проєкт, що став однією з перших онлайн-виставок в Україні. Разом з Музеєм ми зробили цю виставку в мережі Інтернет.

Нова виставка — це вже четверта моя спільна робота з Музеєм історії міста Києва. Я прихожу, розповідаю про свої концепції, щоб я хотіла показати цього разу. І ми дуже добре розуміємо один одного.

Разом зі мною на виставці представлені роботи чудових художників зі Львова Наталії і Віктора Проданчуків. Він робить скульптури, а вона пише дуже яскраві картини. З цим творчим подружжям я познайомилася на одній з виставок минулого року. Це був проєкт — «Україна-Америка», що експонувався у Верховній Раді України. На наших роботах були зображені великі українці. Нам було цікаво поспілкуватися, бо ідея втілити на полотнах видатних земляків народилася в нас майже одночасно, хоча й ми доносили її до глядача різними зображувальними засобами.

Відтоді розпочалося наше спілкування. Потім був спільний проєкт. Минулого року я мала дві виставки у Нью-Йорку. Після першої познайомила Віктора з її організаторами. На другу він вже привіз три свої скульптури і ми її проводили разом.

В єдиному просторі намагалася поєднати свої картини з роботами Віктора і Наталії. Кожна картина для художника — немов його дитина. Я дуже рідко пишу на замовлення. Одного разу мене попросили за нагороду намалювати картину в єгипетському стилі. Спочатку навіть погодилася. Після цього місяць ходила і думала, хочу я її малювати чи ні. У підсумку відмовилася від цієї роботи.

А те, що я створюю, наче приходить до мене згори. На виставці представлений портрет артиста, який виконував головну роль у фільмі «Джокер». Спочатку я його намалювала як звичайну людину. Половина обличчя була освітлена, а половина — в тіні. А потім подумала, а чому б йому не зробити такий макіяж, як у фільмі. Це було миттєве рішення.

Поруч — дві абстрактні роботи. За чорними плямами приховуються абсолютно реалістичні портрети. Спочатку ці роботи такими й були. А потім мені захотілося зробити з них абсолютно інші картини. Картина «Не портрет» створено всього за десять хвилин, але вона мені на менш дорога, ніж ті портрети, які малюю досить довго.

Деякі з представлених робіт брали участь у Лондонському аукціоні. Взагалі, серія портретів досить велика і на виставці представлена лише її частина. У більшості картин якось додержуюсь пропорції кольорів — світлих і темних. Мені дуже подобається малювати очі, виразний красивий погляд.

Два рази малювала нашого чинного президента. Обидві роботи неформальні. Намагалася передати його посмішку і образ обличчя спершу як просто людини. Це швидше портрети не голови держави, а звичайної людини, яка стала президентом.

«Портрет Тараса Шевченка» — це немов картина навпаки. Вперше представила цю картину в грудні на виставці у Верховній Раді України. Як вже згадувала, дуже люблю малювати очі, а тут навіть обличчя немає. Але всерівно всі вгадують, що це Шевченко.

На картині «Історія» зображено 6 портретів Ярослава Мудрого. На перший погляд всі вони начебто однакові, але насправді — різні. Бо коли проходить певний час, то стираються якісь моменти. Одну й ту ж саму річ кожен оповідає по-своєму, зі свого боку.

Деякі картини малюю досить швидко. Можу займатися чимось іншим і раптом виникає бажання малювати. Відкладаю у бік всі свої справи і починаю малювати. Тоді все в мене виходить добре. А буває, я розумію, що давно нічого не робила, маю вільний час. Здавалось би сідай і малюй, але не виходить.

Буває, що створюю картини всього за 15 хвилин, як приміром портрет футболіста Андрія Шевченка. А інші портрети не можу довго завершити, знову і знову домальовую якісь деталі.

Маю багато графічних робіт. Дуже подобається робити туш на старому папері. Минулого року представляла свою графіку на виставці в Іспанії. Зараз хочу зробити продовження цієї серії.

На другій виставці нашого проєкту теж представлені дві мої абстрактні роботи. Тут ми зібрали художників з різних куточків України. Серед них є вже досить відомі митці, а поруч — зовсім молоді. Відбирали роботи, які дійсно цікаві. Багато з учасників виставки ніколи не виставлялися в Києві. Для них це шанс показати свої картини в столиці. Дві роботи представив хлопець, якому всього 15 років. Він дуже талановитий, на жаль сирота. Хлопцю допомагає його вчитель з художньої школи.

Часто ходжу на виставки своїх колег. У Києві переважно виставляють свої твори одній й ті ж художники. А тут представлені нові імена.