Перше прочитання опери

У Великому залі імені Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії України імені Петра Чайковського відбулася прем’єра опери-балету Олександра Костіна «Оргія» за однойменною драмою Лесі Українки. Цю оперу поставили вперше.

Режисер-постановник — аспірантка кафедри оперної підготовки та музичної режисури Тетяна Воронова. Це третя режисерська робота Тетяни. До цього вона здійснила постановки «Іспанської години» Равеля з власним перекладом українською мовою та дитячої опери Миколи Лисенка «Пан Коцький».

— У шкільній програмі недостатньо уваги приділяють вивченню творчості Лесі Українки, залишають поза увагою її найбільш вартісні речі, — вважає режисерка. — Коли навчалася у музичному училищі, то там також мало уваги приділялося вивченню української літератури, по справжньому почала відкривати для себе її скарби лише в останні роки.

Опера «Оргія» мала бути моєю магістерською роботою. Ми почали проводити репетиції, але 12 березня минулого року через відомі всім причини ця робота припинилася. А ми з акторами чекали цієї постановки цілий рік. За два тижні до ювілею Лесі Українки керівництво академії згадало про наш намір і ми змогли повернутися до цієї ідеї.

Хотілося взяти до роботи твір сучасного українського композитора. Така музика у нас недооцінена. Мій перший педагог, вчитель режисури, багаторічний режисер Національної опери України Микола Гамкало збирався поставити цю оперу ще двадцять років тому, але тоді не склалося. Він запропонував поговорити щодо постановки з професором нашої академії Олександром Костіним. Олександр Васильович дав добро. Постановка відбулася завдяки моральній підтримці та настановам творчої керівниці проєкту, професорки, народної артистки України Ірини Даць.

Не можу сказати, що репетиційний процес був у нас класичним, коли за кілька місяців відбувається вивчення матеріалу, все відшліфовується, потім починаються репетиції, виготовляються декорації та ін. Всього цього не було, адже ми мали лише два тижні на роботу, працювали в екстримальних умовах. Але команда була мобільною і ми це зробили. Розумію, що над виставою ще треба працювати, всі мізансцени потрібно поєднати в єдиний комплекс, тоді все виглядатиме досить пристойно.

Моя ідея як інтерпретатора полягала в тому, що краще бути хоча й бідним і невизнаним, але вільним ментально, ніж пристосовуватися до умов, підкорятися чужинцям. Антеєвий народ стоїть на межі ментального краху, це нагадує нашу сьогоднішню ситуацію. Людина, щоб її визнали, мала писати під замовлення. Мало хто не корився цим канонам, серед них Тарас Шевченко. Леся Українка теж була неформатом для своєї доби, але не стала вона форматом і в наші дні. Ось у чому парадокс…

Роль Антея в нашій виставі грає Олександр Молодик — соліст Національного хору імені Григорія Верьовки, потрясаючий драматичний тенор, таких зараз рідко де зустрінеш. Тетяна Бондарь (Неріса) — наш викладач кафедри оперного співу, має прекрасне сопрано. Олександр Костін, який був на репетиціях, сказав, що у них стопроцентне попадання в образи. Цей дует грав і в моїй попередній виставі.

Меценат (Павло Бельський) та Префект (Максим Воловоденко) — два антиподи головним героям. Вважаю Павла чудовим солістом, він працює в Національній опереті України, але там поки що не зміг розкрити свого таланту в повній мірі. Максим — прекрасний бас.

Хілон (Євген Васюков) та Федон (Назар Прісич) — ще одна пара. Назар роботу в Оперній студії поєднує з Національною оперетою. А Євген — колишній випускник Музичної академії, тенор.

Окремо хотіла б відзначити балетмейстера-постановника, заслуженого артиста України В’ячеслава Вітковського. Вважаю його справжнім генієм, який з будь-якої музики зробить щось неймовірне. Балет — найдисциплінованіший цех в Оперній студії, вони дуже добре працюють, віддаються на всі 100 відсотків.

Дмитро Кравченко — наш хормейстер-постановник. Дякую йому за прекрасний хор. Сподіваюся, що якщо у нас буде повноцінне виконання опери, ми відкриємо ще дві хорові купюри і в першій дії з’являться хорові сцени.

Концертмейстер, заслужений діяч естрадного мистецтва, професорка Ірина Шестеренко — унікальна людина. Спочатку мав бути інший концертмейстер-постановник, але не склалося. Ірина Вікторівна за два тижні вивчила всю партитуру, а це величезний обсяг роботи, грала за весь оркестр. Всі актори відчували її підтримку.

На створення костюмів і декорацій не було часу, тому взяли їх з інших постановок. Зокрема, з опери Глюка «Орфей».

Хочеться особливо подякувати Олександру Костіну, який довірив мені здійснити перше прочитання своє опери. Сподіваюся, що цій виставі дадуть життя вона зазвучить оркестровими фарбами, тоді звісно, ефект буде потужнішим.

щоб у нас було більше сучасного українського репертуару, а оперна класика звучала в перекладі українською мовою.

Маю мрії і плани. Для мене залишається загадкою Моцарт, зокрема його оперна творчість. Дуже хочу поставити цього композитора. При цього прагну знайти форму, щоб можна було розкрити певні соціальні та ідеологічні смисли. В усьому намагаюся дійти до суті речей.

Друковану версію читайте, а газеті «Слово Просвіти»