Сергій Коваленко: Держава має нарешті почати популяризувати історію Війська Запорозького у світі

— Чому прийшла ідея створити енциклопедію про Військо Запорозьке? Наразі є багато різної літератури, щодо історії України?

Так, літератури багато, як і статей в українських енциклопедіях, в тому числі у найновішій «Енциклопедії історії України». Однак там немає загальної ідеї, яка б об'єднувала всю інформацію. Складається прикре враження фрагментарності, безсистемності та відчуття відсутності логіки історичного процесу, як такого. А об’єднавчою ідеєю для козацьких рухів, війн та повстань, є те, що від 1578 року спочатку на Запорожжі, а потім і на всій Наддніпрянщині існувала наша національна держава республіканського типу Військо Запорозьке. Іншої об’єднавчої ідеї бути не може.

Ця держава та її залишки проіснували від 1578 року (від заснування Січі за Порогами) і до ліквідації так званої Гетьманщини у 1782 році. Про це я писав у своїх книгах. Однак для того, щоб викласти все, та ні про що не забути, книг науково-публіцистичного формату замало. Потрібен енциклопедичний формат. Саме так і прийшла ідея створити енциклопедію про Військо Запорозьке.

— Чи є державницький підхід у розумінні нашої історії?

Народницька традиція, започаткована у нашій історіографії Миколою Костомаровим, була реакцією на заборону царського московського уряду згадувати Військо Запорозьке. Тому Костомаров застосував такий підхід, щодо історії України, як історія не держави, а народу. Це в історіографії називається народництвом. Нам же у своїй державі слід будувати історіографію XVI — XVIII століть, як історію держави Військо Запорозьке, яка реально існувала.

Що значить викинути 200 років державності з нашої історії та розглядати це все, як історію козацтва? Була держава. А якщо відкидати державницький аспект, то ми багато чого залишаємо поза увагою. Якщо окремо зосереджуватись лише на козацтві, то багато чого випадає з нашого полю зору. Адже на території України жили не тільки козаки. До речі, козацька культура остаточно сформувалася під час політичної влади Війська Запорозького на певній частині території України.

— Чому енциклопедія про Військо Запорозьке є важливою для українства?

Це хороша підстава для позбавлення відчуття національної меншовартості, довгий час притаманної більшості українців. Ми маємо розуміти, що наші пращури свого часу створили одну з перших модерних республік. Разом із першими республіками, які були у Європі. Тобто українці одними з перших відмовилися від феодалізму. Саме так виникла тоді українська держава з її нефеодальними порядками. Тобто ми тоді були на вістрі прогресу. Військо Запорозьке під своєю владою об'єднало близько 2 млн населення. Однак Річ Посполита та Московське царство об'єдналися для того, щоб знищити його, як небезпечний для них прецедент. І витратили на це понад 100 років. Швидше не змогли навіть об’єднавши зусилля. Тож ми маємо пишатися історією Війська Запорозького.

— Чому козак Мамай став символом енциклопедії про Військо Запорозьке?

Він нагадує про тюркські елементи в українському козацтві. Адже українське козацтво походить від тюркського. Також на світлині з Мамаєм можна побачити головні елементи українства. Це природа (дерево), зброя та мистецтво у вигляді бандури, яку тримає у руках козак Мамай.

— Чи треба розповсюджувати інформацію про Військо Запорозьке на державному та міжнародному рівні?

— Так. Адже світ має про нас уявлення, яке отримав від москви. Наразі з москви і досі лунають ідеї, які утворюють нашу історію та спотворюють історію світу про нас. Зокрема, що українці, як народ не здатні до самоорганізації. Цим народом треба керувати ззовні. І лише москва, мовляв, може впоратися з цим народом, і ніхто крім неї. І у цьому її місія, бо українці, мовляв, несуть загрозу світові через анархізм та безлад, які їм, мовляв, притаманні. Свого часу вивчав Британську енциклопедію. І звернув увагу на те, що все, що там стосувалося історії України подається з московського погляду. Адже російська пропаганда працює через ЗМІ та університети у найвпливовіших країнах Заходу. Вони мають свою агентуру у західних університетах. Тобто для того, щоб поміняти уявлення світу про нас, треба щоб уряд нарешті підключався. А ця енциклопедія має дати уряду інформацію, як з цим всім працювати.

Нагадаю, що у Війська Запорозького були широкі міжнародні зв’язки. Зокрема, був союз Швецького королівства та Війська Запорозького ще за часів Богдана Хмельницького. Однак про це зовсім мало у нас пишуть і говорять. Також є сюжети, які пов’язані з Францією, Англією, але все це не звучить, тому що Військо Запорозьке не звучить, як держава. Це треба змінити.

Не завадило б, наприклад, в Естонії поставити пам’ятник Гетьманові Війська Запорозького Самійлу Кішці, біля замку Феллін (тепер у місті Вільянді), де він загинув 1602 року. Естонці б на це погодилися, бо ми їм цікаві. На жаль, ніхто з цим не працює.

Нагадаю, що завдяки думі про Самійла Кішку, його ім’я не забуте. Його історична роль у тому, що після поразки у війні 1591−1599 Військо Запорозьке проти Речі Посполитої, він став автором політичного проєкту, згідно з яким з Річчю Посполитою треба співпрацювати. У тому числі надаючи їй воєнні послуги у зовнішній політиці. Цим він зберіг Військо Запорозьке від блокади й остаточного занепаду.

Держава має, нарешті, почати популяризувати історію Війська Запорозького у світі. Бо назовні так виглядає, що від часів Русі більше 6-ти сторіч українці були бездержавним народом, нездатний до самоорганізації. Це є неправдою. Військо Запорозьке, як держава, що існувала у XVI — XVIII століттях, руйнує цей деструктивний міф.

Підтримати фінансово видання Енциклопедії «Військо Запорозьке»!