Відмінниця, що йде крізь терни до зірок

— Задум «Відмінниці» виник як творчий вечір керівників та засновників Театру КХАТ, — розповів головний режисер театру, заслужений артист України Віктор Кошель. — де віршами Катаріни Сінчило, романсами в моєму виконанні, сценами з улюблених вистав ми хотіли розповісти глядачам про свою долю, пошуки кохання, сенсу життя, вибір, дорогу до мети тривалістю у половину життя, шлях одне до одного та до себе. З одного боку, це вистава про долю чоловіка та жінки, а з іншого — це вистава-колаж про акторську долю. Акторська доля — це довічне учнівство. Катаріна Сінчилло — максималістка, перфекціоністка та відмінниця з дитинства, спрямовує всіх, хто наважився йти з неї одним шляхом, тільки на відмінні результати.

— Вже кілька сезонів поспіль у нашому репертуарі не з’являлися вечори романсів з моїми віршами, які глядачі назвали легендарними, — продовжила розмову поетка, актриса театру і кіно, художній керівник КХАТУ Катаріна Снчілло. -А саме з цих вечорів власне і починалася історія КХАТу. І мій невеличкий ювілей став приводом до створення цієї вистави-колажу про дівчинку-відмінницю, яка йшла через терни до зірок і мріяла, як Маргарита, зустріти свого Майстра. Наша з Віктором пара уособлює мрію багатьох про зустріч зі своєю другою половинкою, яка допоможе здійснити Божий промисел, зрозуміти свою місію в цьому світі. Зовні наше життя здається сюжетом казки, але ніхто не знає, яким важким і довгим був шлях до цієї казки. І як непросто долати перешкоди, навіть разом, продовжувати дивитися в один бік та підтримувати одне одного, допомагати розвиватися і розкриватися. Я думаю, що люди хочуть бачити живу казку, живий приклад, справжню історію, де ми граємо себе, а не тільки героїв з вистав нашого театру.

Складність репетиційного процесу цієї незвичайної вистави полягала в першу чергу в тому, щоб зробити природними, органічними та виправданими переходи від однієї сцени до іншої, від романсів до блоку моїх віршів, зв’язати все єдиним сюжетом. Тому іншого авторського виконання, навіть інших мізансцен та акцентів в такому випадку вимагали сцени з наших відомих вистав. До того ж на початку нашого 12-го театрального сезону ми знову оновили склад трупи та значно його розширили, прийняли до своєї творчої родини багато молодих акторів, яких одразу задіяли в цій виставі.

А постановка масових сцен одне з найскладніших завдань будь-якої вистави, особливо, коли є суворі обмеження в часі. З одного боку ми з Віктором, як режисери цього дійства, скористалися методом театральних капусників, а з іншого прагнули зробити пронизливу сповідальну з глибоким філософським та метафізичним змістом музично-поетичну виставу. Для цього, звичайно ж, потрібно було зробити особливу світлову та звукову партитури, підібрати костюми, деякі навіть замовити. Але, на жаль, така складна постановка, на відміну від репертуарних вистав, які йдуть десятиліттями, створюється для одного-двох показів.

У сюжет вистави природно вписалися сцени з наших постановок «Чайка» і «Зірка Б». Я вважаю, що це вистави про мою долю.

Цього вечора вперше зі сцени КХАТу прозвучав мій вірш «Маргарита та Майстер», який був присвячений київській поетці Тетяні Аїновій, яка пішла від нас у кращі світи у 2019 році. Мені здається, що глядачам дуже сподобалося режисерське рішення віддати таких глибокий філософський вірш вже зрілої поетки малій дівчинці, яка уособлювала не тільки головну героїню «Відмінниці» в дитинстві, а й душу поетки. А душа, як відомо, не старіє.

У виконанні актриси КХАТу Ірини Поліковської вперше було представлено танець Долі з мечем та циганський танок. Також вперше циганські романси співали разом заслужений артист України Віктор Кошель та актриса Олександра Рудніцька. Подекуди навіть підключався цілий хор оновленого акторського складу театру. А романс «Целую ночь соловей…» виконували втрьох наші актори Олена Кожухарова, Віктор Кошевенко та Віктор Кошель. Вперше на сцену КХАТу у сценах учениць, циган та рабинь на сцену виходила актриса Сніжана Сигидин, що прийшла до нас з Хмельницького обласного театру.

Та головною метою при створенні «Відмінниці» все ж таки було не стільки презентація нових творів та виконавців, скільки показ всіх найкращих надбань театру за 11 театральних сезонів та кращих поетичних творів, написаних мною за все життя.

Бурхлива реакція глядачів на циганський танок надихнула нас на ідею можливого залучення цих сцен до вистав театру. А представлені східні танці взяли з оновленої версії «Йоганни» Лесі Українки, яку можна буде подивитися 10 жовтня. Гарем рабинь дому Хуси у нас постійно розширюється і вже став одним з головних персонажів цієї вистави.

Українським блоком моїх віршів та романсом «Повій вітре на Вкраїну!» на слова Степана Руданського розпочиналася «Відмінниця». Багато хто з шанувальників моєї поезії вважає найкращими вірші, які я написала саме українською мовою. Напевне тому, що вони були написані в часи духовних пошуків, екстраординарних духовних прозрінь та піднесень. Тому фіналом «Відмінниці» ми вирішили зробити блок моїх віршів з вистави «До і потім».

Інколи мені закидають, що я мало пишу нових віршів. Так, за своє життя я поки що видала лише три поетичні збірки. Вважаю, що цінність моїх віршів вимірюється не їхньою кількістю і не новизною, а тим, що серед них є вірші-хіти, які багато хто любить і знає. У «Відмінниці» я зібрала свою найкращу поезію. Такі поетичні збірки зазвичай називають «Вибране». А «Відмінниця» — це моє «Вибране», це вірші-ключі.

Прем’єра «Відмінниці» стала відкриттям 12-го театрального сезону КХАТу. Відчувалося, які всі актори після літної відпустки скучили за сценою, глядачем, за улюбленими виставами. На новий щабель акторської майстерності підняли свої сцени з «Чайки» Антона Чехова актори Віктор Кошевенко, Іван Городецький, Олена Скалозуб-Кожухарова. Глядачів заінтригували сцени з ученицями з вистави «Зірка Б…» у виконанні Олени Пєткової, Сніжани Сигидин та актриси Школи-студії КХАТ Діани Чудовської. Полонила серця глядачів своїм вокалом Олександра Рудніцька. А головними героями, рушійною силою вистави стали засновники та керівники Класичного Художнього Альтернативного Театру Віктор Кошель та Катаріна Сінчілло. Які, за словами багатьох шанувальників, цього вечора перевершили самих себе, поєднали драматичне виконання своїх ролей з неперевершеним вокалом, оригінальною пластикою і чудодійною поезією.

Такої кількості квітів, відгуків, фото та відео ми не отримували від глядачів ще ніколи. Вони пишуть, що вистава запала їм у душу, що вона не відпускає, що зараз таких вистав, на жаль, немає в нашому театральному просторі. Нас, акторів, вона теж досі не відпускає. Вона накрила всіх якоюсь потужною енергетичною хвилею. Саме заради таких вистав і таких відчуттів варто розбудовувати театр, головним завдання якого є підняття людей над буденністю.

Але в умовах безперервних локдаунів, якими залякують глядачів, без державних дотацій чи спонсорської або грантової допомоги, ми не можемо утримувати власним коштом таку виставу у репертуарі. Однак ми щасливі, що вона відбулася і навіть перевершила наші сподівання, стала гідним підсумком важливого етапу в нашому житті та в історії КХАТу. На відкриття нашого 12-го сезону зібрався весь цвіт Києва, багато колег-акторів, режисерів, драматургів, поетів, композиторів, художників, кінорежисерів, телеведучих, дизайнерів. Своєю присутністю нас вшанували легенда театру і кіно, народна артистка України Раїса Недашківська зі своїм другом із Франції актором Анатолієм Пєрєвєрзєвим, театральні художники Валентина Плавун та Сергій Нагорний, драматург Олександр Володарський, поетка-перекладачка Валерія Богуславська, психолог, телеведуча Олена Рихальська, медики та громадські діячі Наталія та Григорій Костинські, поетка Ірина Іванченко та багато інших відомих особистостей.

— Зараз, як ніколи, потрібен діалог з глядачем зрозумілою йому мовою, — підсумував розмову Віктор Кошель. — Якщо митець не розуміє, що відбувається у світі, то він не зможе зробити класику сучасною. Приємно працювати з акторами, які мені довіряють. Без цього не можу працювати. Ми щоденно репетируємо. Якщо цього не робити, то жити роллю всією душею та нутром неможливо. У наших планах етап ще більшої гармонізації вистав, що входять до діючого репертуару. Маючи в своєму творчому арсеналі таку потужну поетку, як Катаріна Сінчілло, вірші якої плутають з класичною поезією, що дає зв’язок з найвищим цінностями людства, було б дивним не ділитися з глядачем такою силою думки та поетичної мудрості. Тож музично-поетичний жанр ми не залишимо ніколи. Не будемо відкривати всі секрети, та зазначимо, що наразі всі наші творчі сили спрямовуємо на нову версію «Гамлета», яким ще раз прагнемо здивувати світ…

Також представляємо вірш, що став заключним акордом музично-поетичної вистави «Відмінниця»:

Я кожен день іду на бій з собою,

Я кожен день іду на бій за тебе

З наївною любов’ю в човні Ною,

Крильми торкаючись землі і неба.

І кожен день, волаючи долаю

Свою недосконалість і твою.

І стукаю у двері, двері раю,

І кожен день я гину у бою.

Та кожного я ранку воскресаю,

Щоб знов в бою загинути до ночі,

Щоб стукати у двері, двері раю,

Бо я люблю твої, я точно знаю,

Іудові беззахиснії очі!

Пробачена, приречена прощати,

Доводити щоденно у бою

Свою спроможність вирватись за грати

Та наше право жити у раю!

Фото Сергія Коммісарова