Лідер української сценографії

У Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка відкрили виставку, присвячену 100-річчю від дня народження геніального майстра сценографії Данила Даниловича Лідера.

Данило Лідер знаний в Україні та за її межами як театральний художник, роботи якого вважають еталоном сучасної сценографії. Він — мислитель, чиї філософські концепції відтворені в просторі сцени. Такі вистави як «Король Лір» В. Шекспіра, «Вишневий сад» А. Чехова, «Тев'є Тевель» за Шолом-Алейхемом стали втіленням системи світобачення художника, його космологічної теорії малого і великого світів. Данило Лідер — засновник сценографічної школи.

На виставці поряд із творами представлено фрагменти роздумів художника про життя, мистецтво та театр за книгою «Даніїл Лідер. Театр для себе».

Тут же й висловлювання про Майстра діячів української культури:

Сергій Данченко, народний артист України, художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Франка (1979—2001 рр.):

«…У Києві мені пощастило працювати з Данилом Лідером, справді великим театральним художником. Коли я переїхав сюди зі Львова, він саме відійшов від театру. Я запропонував йому повернутися, і відтак наша співпраця тривала доволі довго. Ми одночасно брали читати нову п’єсу, вибрану для постановки, і спочатку нічого не обговорювали. Коли задум визрівав у кожного з нас, зустрічалися і узгоджували бачення. У деяких випадках згоди доходили з першого разу. Коли Данило Данилович розумів, що це варто зробити, то робив обов’язково, а коли щось було йому не до душі, то почувався незатишно і тримався відповідно… Але по-справжньому конфліктних ситуацій у нас не було ніколи. От такі стосунки я вважаю творчими. А непорозуміння треба передбачати…

Один з головних чинників сценічного вирішення вистави, що впливає на глядача є, зокрема, ритм простору. В ідеалі він завжди мусить бути обумовлений загальним задумом вистави. У «Тев'є» — це зоряна спіраль як основа буття. Ритм спіралі життя, яка порядкує всім, що відбувається з людиною під величним небом, визначив образний характер кругових мізансцен: виїзд Тев’є, вихід людей із сіл, рух Тев’є по колу після погрому. Усе осмислено й умотивовано спільною ритмічною суголосністю".

Михайло Резнікович, народний артист України, генеральний директор-художній керівник Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки:

«…У його баченні світу, у відтворенні цього світу у тривимірному просторі було щось непоясненно пророче… У сценографії спектаклю «Здрастуй, Прип’ять» — п’єсі О. Левади про будівництво Чорнобильської атомної електростанції, — світлий світ яблуневого саду раптом вибухав жорстоким і безжалісним металом, що проростав із землі. Спектакль вийшов у 1974 році, а його сценографія нині сприймається як одне з трагічних пророцтв страшної Чорнобильської катастрофи.

Данило Данилович являв собою приклад достойної поведінки в недостойні часи. Звісно, і він не оминув принижень цензури, проте знаменно, що ідеологічна клітка, до якої нас всіх було вміщено в ті часи, жодним чином не позначилася на його творчості".

Цікавими є роздуми Данила Лідера щодо п’єси Вільяма Шекспіра «Король Лір».

«Ґрунт, рух життя — це реальна дійсність, що пройшла повз Ліра. У нього відбулася зупинка, коли ґрунт пішов. Він став себе фіксувати як якусь незмінну даність. Ось в цьому і є найстрашніше. Коли це виникає у художника, то — застій, трагедія і загибель. Коли це виникає у державі, до чого це призводить — ми теж знаємо.

Тому мені здається, що Лір — одна з найбільш загальнодержавних п’єс, яку потрібно грати і шанувати в усіх світових асамблеях, урядах, які керують людством. Там все написано про те, як і чому відбуваються у нас трагічні події, яких могло б і не бути. Все це відбувається тому, що не відслідковується першопричина явища. Наперед".

Відкрив ювілейну виставку, один з учнів Данила Лідера, а нині головний художник Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Андрій Александрович-Дочевський.

«Спілкування з такими постатями як Данило Лідер — це є велика школа для кожного з нас. У нашому театрі працювало багато визначних художників, але провідне місце серед них належить саме Лідеру. Якби він був сценографом лише „Тев'є Тевеля“, або „Короля Ліра“, або „Візиту літньої дами“, то вже цього було б достатньо, аби його ім’я назавжди залишилося в історії театру. А таких вистав — десятки», — зазначив генеральний директор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Михайло Захаревич.

Серед експонатів виставки привертають увагу ескізи, начерки та макети Данила Лідера до вистав «Тев'є Тевель» (1989 р., режисер С. Данченко), «Здрастуй, Прип’ять» (1974 р., режисер С. Сміян), «Людина з Ламанчі» (1973 р., режисер В. Лізогуб), «Таке довге літо» (1974 р., режисер С. Сміян), «Здавалося б, одне лиш слово» (1984 р., режисер С. Данченко), «Ярослав Мудрий» (1970 р., режисер Б. Мешкіс). Також світлини, на яких можна побачити Данила Лідера разом з Анатолієм Скибенком, Сергієм Сміяном, Степаном Щербатюком, Іваном Іванченком, Євгеном Шахом, Михайлом Френклем та іншими.