Дві наймелодійніші мови в одному концерті

— Цей концерт у нас планувався на великій сцені, з великим оркестром, — розповів музичний керівник проєкту, заслужений діяч мистецтв України Сергій ДІДОК. — Загалом ідею цього проєкту приніс диригент нашого театру Святослав Литвиненко. В одному з інтерв’ю Бориса Олійника він почув такі слова: «Український мелос дуже співзвучний з італійським бельканто». Ці слова і стали ідеєю нашого проєкту. Ми пригнули показати, що українські та італійські пісні багато в чому споріднені.

Над створенням програми концерту працювали протягом десяти днів. На жаль деякі солісти, які б могли взяти участь у цьому концерті, сьогодні не в Україні. А деякі щойно повернулися. Приміром Олена Арбузова, яка ще нещодавно була в Польщі і встигла стати учасницею нашого концерту.

За п’ять днів до проведення цього концерту розпочався повноцінний репетиційний процес. Деякі твори звучали під супровід роялю у виконанні нашого концертмейстера, заслуженої артистки України Анни Поліщук і в складі тріо — крім Анни Поліщук це Тетяна Іващенко (скрипка) та Олена Малиновська (віолончель). Репертуар обирав я за пропозиціями наших солістів. Вони мають у своєму репертуарі твори дотичні до італійського бельканто, або українські пісні.

У концерті взяло участь шість виконавців. Це прекрасні тенори заслужений артист України Володимир Одринський і Олександр Возняк, також баритон Максим Гара, а ще сопрано — заслужені артистки України Валерія Туліс, Олена Арбузова і Тамара Ходакова.

Якщо говорити про саму програму, то вона складалася з трьох невеликих блоків. Перший — від Клавдіо Монтеверді до Россіні. Це був період зародження бельканто. Після цього блоку звучав «Вальс» Левка Ревуцького у виконанні нашого кларнетиста Олександра Горбунова. Наступний блок — неаполітанські пісні, які дуже популярні у світі. І третій — безпосередньо українські пісні. На деякі з цих творів я зробив аранжування.

А завершуємо театральний сезон концертом «З Україною в серці». Саме цим концертом ми відновлювали нашу роботу після вимушеною перерви наприкінці травня. Цей концерт показує минуле українців, наше сьогодення і що очікуємо в майбутньому. Він користується великою популярністю серед глядачів. Виконання цього концерту на День Києва 28 травня дало нам усім друге дихання.

Нещодавно повернувся з Відня, де ми дали два концерти. Спільний концерт з угорськими виконавцями, Василем Попадюком (скрипка) та Національним заслуженим академічним ансамблем танцю України імені Павла Вірського, що відбувся у Konzerthaus. А другий концерт пройшов в одному з прекрасних театрів Відня Volksoper Wien, з їхнім чудовим оркестром. Зібрані кошти передаємо на потреби Збройних сил України, намагаємося тримати культурний фронт.

Протягом червня паралельно з театром працював Арт-центр імені Івана Козловського. Звісно, хотіли б відкрити і велику сцену, але поки що не маємо змоги цього зробити. Якщо все складеться добре, то запустимо її у вересні. Левову часту репертуару в перші місяці складатимуть концерти, переважно це буде український репертуар. Ми й до цього активно пропагували українське мистецтво, практично всі наші вистави виконувалися українською мовою.

Була ідея запустити перший український мюзикл за «Тигроловами» Івана Багряного. Вже написана музика. Це мала б бути світова прем’єра. Сподіваємося втілити цей задум у наступному сезоні. Думаю, що це буде актуальна вистава. Також хотіли ставити «Сільву». Це також у планах на наступний сезон. А ще мають бути наші найпопулярніші концертні програми: «Вечір мюзиклу», «Вечір вальсу», «Штраус в опереті», «Різдвяні зустрічі».

«Летюча миша» у минулому році ще йшла російською мовою, але вже з українськими субтитрами. Думаю, що перекладемо її українською мовою. Можливо оголосимо конкурс на кращий український переклад.

Всі ми зараз працюємо на одну ідею, аби підтримати Збройні сили України і нашого глядача. Дуже сподіваємося, що зможемо зробити гастрольний тур країнами Європи, під час якого могли б зібрати кошти для нашої армії".

А ось що розповіли про концерт його учасники:

Тамара ХОДАКОВА, заслужена артистка України:

«Взяти участь у цьому концерті мені запропонував головний диригент нашого театру Сергій Дідок. Моєю ідеєю було виконати старовинну арію «Ти це знаєш» Дж. Тореллі. Вона не так часто звучить в Україні. Але, як на мене це абсолютно достойний твір для виконання, просто фантастична музика. «Кому потрібна циганка» Дж. Паізіелло та А. Парізотті у нас теж звучить рідко. Але по реакції зали я зрозуміла, що публіка потребує саме такої музики. А арію Лаурети з опери Дж. Пуччіні «Джанні Скіккі» запропонував заспівати Сергій Дідок, аби порадувати гостей знайомою мелодією. З Максимом Гарою виконала українську народну пісню «Місяць на небі». До цього ми вже співали разом, але раніше це були естрадні пісні. А такий дует у нас вперше.

Зізнаюся, зараз дуже важко співати. А цього дня було особливо складно виходити на сцену, бо ворожі ракети прилетіли до Києва на Лук’янівку. У цьому районі живе багато моїх друзів і знайомих. Дуже за них хвилювалася. І навіть не настільки складно підтримувати форму фізично, як психологічний стан. Але глядача не має цікавити як ми себе почуваємо, наші проблеми. У цьому й полягає складність професії актора. Ти повинен виходити до людей і намагатися зробити для них свято, аби вони хоча б трохи відволіклися від своїх проблем і перенеслися в іншу реальність. Наскільки нам це вдалося судити глядачам.

Це вже мій третій виступ з початку війни. До цього була участь у концерті до Дня Києва у Київській опері (Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей та юнацтва) та сольний концерт «Закохана душа» у Національній опереті України. Ідея концерту «Закохана душа» виникла коли почалася пандемія. А можливість втілити її в життя з’явилася саме зараз. Це був зовсім інший концерт. Звучали уривки з мюзиклів, зарубіжна естрада. Серед виконуваних творів як відомі пісні, так і ті, що раніше не звучали в Україні. Цей камерний концерт я б назвала квартирником. Як на мене він вийшов дуже сімейним і теплим. Я співала про душу, про кохання, про почуття, про все те, чого нам усім сьогодні так не вистачає. Дуже вдячна концертмейстеру Тетяні Поліщук. Плануємо повторити цей концерт восени, на початку нового театрального сезону".

Олена АРБУЗОВА, заслужена артистка України:

«У цей нелегкий час керівництво театру намагається робити нові проєкти-концерти, що набувають великої популярності у глядачів. Програма складалась з італійських арій, італійських пісень, дуетів італійських композиторів епохи бароко, а також творів українських композиторів.

Українські пісні та романси викликали особливу зацікавленість публіки, люди люблять своє рідне слово, рідну мову, а останнім часом більший інтерес у них викликають твори українських композиторів.

Разом з незрівнянною Валерією Туліс ми виконали два дуети з творів Монтеверді та народну пісні «Ой, на Івана на Купала». Також я заспівала чуттєво-проникливий романс на музику Г. Алчевського «Душа се конвалія ніжна» та каватину Лінди ді Шамуні з однойменної опери Г. Доніцетті

За кілька репетицій програма була готова. Зізнаюся, було нелегко співати після того, як ми взнали, що напередодні ракета потрапила в один з будинків у Києві і є постраждалі. Я до останнього думала, що концерт перенесуть чи люди побояться на нього йти. Але на щастя мої побоювання виявилися марними.

Публіка гаряче зустрічала своїх улюбленців та надзвичайно душевно вітала кожного учасника концерту. Маю надію, що у мирний час блакитна вітальня продовжуватиме запрошувати глядачів на нові програми театру. У мене є безліч ідей як створити цікаві проєкти та подарувати людям якомога більше позитивних емоцій, краси, казкових звуків, чудового виконання.

Сьогодні більшість людей знаходиться у стані стресу і актори не виняток. Співати в Україні нелегко психологічно. Відчуваєш біль, страх, який «витає у повітрі». Три місяці місяці жила у Польщі та Угорщині, мала змогу там виступати, тому є з чим порівнювати. Але я впевнена, що й у нас все буде добре і ми обов’язково переможемо".

Валерія ТУЛІС, заслужена артистка України:

«Ідея концерту належить корифею нашого Театру — Маестро Святославу Литвиненку, а реалізацію всіх творчих задумів, вибір та складання остаточної програми з сотні запропонованих артистами творів, аранжування деяких під потрібний склад музикантів, навіть роль ведучого, взяв на себе наш головний диригент, Маестро Сергій Дідок.

Доволі складно передати словами свої відчуття під час концерту. Плачемо і співаємо, по-іншому поки не виходить. Дуже важко виходити на сцену, коли країна щоденно, цілодобово здригається від новин, коли серед воїнів є наші артисти, за яких молимося… З іншого боку не маємо права не співати, бо Вони там заради того, щоб ми мали змогу тут підтримати людей так, як можемо. І якщо хоч на мить ми змогли подарувати людям спокій, надію, жагу до життя — це для нас найбільша винагорода. У цей нелегкий час всі ми навчилися цінувати кожну мить життя, все більше людям дорогі найпростіші речі — дитячий сміх, лагідна і гірка посмішка батьків, мовчазні і гарячі обійми колег, щира, дивовижна і прекрасна музика…

Свого часу Олена Арбузова запропонувала заспівати дуетом, я з задоволенням підтримала цю ідею, бо ми обидві «азартні» у музиці! За пару років вже маємо декілька різноманітних програм, бо нам цікаво творити на сцені разом, хоча в житті ми як дві протилежні планети. Але обидві легкі на підйом і з радістю шукаємо щось нове, чи їдемо з концертами зі вже співаною програмою. Олена має багато ідей, значну частину з них вже втілено в життя в Національній опереті та поза межами театру, але деякі ще очікують своєї черги та свого глядача…

Це вже мій не перший виступ у воєнний час. 28 та 29 травня ми продовжили наш «найстрашніший» сезон концертом «З Україною в серці». А потім невеликим складом артистів Національної оперети України поїхали у Відень з концертами на підтримку України. Це були виступи у знаних на увесь світ віденських театрах. Ми раді мати можливість допомогти Україні, нашим Героям-рятівникам, нашим людям. До речі, навіть просто поговорити з тими, для кого ця війна-лише телевізійний репортаж з далекої країни, це теж цінно… Знати, що світ небайдужий до України і розказати правдиву інформацію про все, що відбувається — це вже немало".

Максим ГАРА, соліст-вокаліст театру:

«У концерті потрібно було поєднати українську та італійську стилістику. Ми намагалися показати, що дві мови мають схожі риси. Запропонували багато творів. Разом вирішували, що оберемо до концерту.

Я заспівав пісню «Повернення у Сур’єнто». Вперше почув цей твір у виконанні Лучано Паваротті коли мені було шість років. Почав його копіювати. Можливо через цю пісню полюбив оперу і класичну музику взагалі.

А «Санта Лючію», яку теж виконував у концерті, спершу заграв на фортепіано, коли навчався у музичній школі, а вже потім заспівав. Цього разу виконував її разом з Володимиром Одринським. Я працюю в Національній опереті чотири з половиною роки, а Володя прийшов до театру значно раніше. Ми з ним відразу здружилися, знайшли спільну мову. Неодноразово виступали разом.

З Тамарою Ходаковою виконував пісню «Місяць на небі». З нею вперше разом виступали в мюзиклі «Доріан Грей». Там вона грала мою маму. Відразу знайшли контакт на інтуїтивному рівні. Не потрібно було навіть довго репетирувати.

Під час цього концерту були зовсім інші емоції ніж до війни. Наші хлопці нас захищають на передовій. Ми теж не можемо бути осторонь. Нам потрібно підтримати рідну культуру. Коли виходиш на сцену, коли дивишся на глядачів, то все по-іншому і в публіки, і у виконавців. Бачив як у людей «горять» очі, вони скучили за мистецтвом. А нам було важко виходити на сцену. Мали таке хвилювання, наче виступаємо вперше.

Дуже задоволений концертом, своїми колегами, отримав величезне задоволення від того, як нас сприйняли глядачі. Значить ми не даремно це робили. Змогли донести до людей частку своєї душі. Всі вокалісти виступали на дуже високому професійному рівні. Не можу виділити когось окремо.

Хотів би подякувати скрипальці Тетяні Іващенко, віолончелістці Олені Малиновській та концертмейстеру Анні Поліщук, а також музичному керівнику проєкту Сергію Дідку".

Фото Мілани Шидловської