Чи буває нереальне реальним?

Творчість відомого польського письменника Славомира Мрожека досить різножанрова: фейлетони та гуморески, повісті та оповідання, п’єси та кіносценарії. У 50-ті роки минулого століття він був досить відомий як карикатурист. Саме в зумисно пародійному, ексцентричному жанрі написана його п’єса «Стриптиз», що лягла в основу нової вистави. У ній драматург використовує безліч художніх засобів, символи та гротеск, багатозначну іронію та метафору. «Нереальне реально! Або навпаки?»

— Мрожек надзвичайно цікавий, незвичний, популярний, — переконана режисерка-постановниця вистави, народна артистка України Ірина Кліщевська. — Багато театрів грали п’єси Мрожека, зокрема «Емігрантів». Його письменницька творчість добре відома широкому загалу.

П’єса «Стриптиз» мені дуже сподобалася. Вона філософська, незвичайна. Тут багато чого потрібно розгадувати. Твір суголосний нашому часу.

Вперше наш театр звернувся до творчості Мрожека два роки тому. Тоді режисерка, заслужена артистка України Марія Грунічева поставила виставу «Стриптиз у Літній День». Думали, що коли завершимо роботу над виставою «Стриптиз 2», то будемо показувати ці дві вистави за один вечір. Але всі плани зламала війна.

У другій виставі мав грати Дмитро Мельничук, який зараз на фронті. Отож вирішили, що в ній гратимуть ті ж актори, що і в першій. Змінили їхні характери. Тепер вони у нас стали зовсім іншими.

У процесі роботи зрозуміли, що показувати дві вистави в один вечір дуже складно, насамперед, для самих акторів. До того ж під час антракту мало часу на зміну декорацій. Отож, гратимемо ці дві вистави два дні поспіль.

Зізнаюся, репетиційний процес був складним. Паралельно з роботою над новою постановкою актори брали участь у поновленні тих вистав, які були раніше в нашому репертуарі. Працювали напружено. Аби дійти до того, що глядач бачить на сцені, треба було докласти чимало зусиль.

«Стриптиз — 2» — це вистава про свободу і право вибору. Герої доводять до глядачів філософські речі у доступній формі.

Один з виконавців Олександр Кокарєв прийшов до нашого театру кілька років тому, до цього працював у Запоріжжі. За цей час встиг зіграти багато ролей у різних виставах. Це дуже характерний актор. Добре чує режисера, відразу розуміє, що від нього хочуть. А ще Олександр гарно співає і танцює. Думаю, що ми ще задіємо ці його таланти у нашій подальшій роботі.

Другий актор — Арсентій Примак, закінчив два виші: Київське державне вище музичне училище імені Р. Глієра та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Раніше працював у Київському національному академічному театрі оперети, Муніципальній чоловічій хоровій капелі імені Л. Ревуцького. Теж має хороший голос. Арсентій актор, який чує, бачить, знає. Чоловіки мають все те, що потрібно акторам як особистостям і це дуже важливо.

Декорації та костюми героїв досить прості, як і прописано в самого Мрожека. А що ще зв’яляється у виставі ми не будемо переповідати, аби залишити інтригу. Сюрпризи глядач зможе побачити у виставі «Strip-Tease 2».

Переклад п’єси українською здійснила Лариса Андрієвська, а пісню «Die Forelle» з німецької переклав Андрій Даниленко. Перші схвальні відгуки на прем’єрі було дуже приємно почути від глядачів.

Зараз поновлюємо різнопланові вистави, які були в нас у репертуарі до повномасштабного вторгнення. Надаємо перевагу виставам, де більше позитиву.

В 36-му театральному сезоні починаємо роботу над постановкою вистави для дітей «Котигорошко» за п’єсою Надії Симчич.

Також будемо ставити виставу за повістю Леопольда Захера Мазоха «Місячна ніч». Здійснення цього проєкту підтримав Австрійський культурний форум. Ця постановка мала вийти ще минулого року, але тоді на заваді стала війна.

Останнім часом Мазох почав повертатися до глядача. Але не всі знають, що він народився у Львові і прожив тут дванадцять років, а його нянею була українка. У виставі звучатимуть українські пісні. Обіцяємо, що сама постановка буде незвичайною.

На жаль, через відсутність коштів ми поки що не можемо відновити заснований нами Міжнародний фестиваль камерних вистав «AndriyivskyFest». Але наші актори беруть активну участь у фестивальній діяльності в Україні та за кордоном. Минулого року представляли театр «Колесо» на двох Міжнародних фестивалях у Литві. Зараз ми готуємось до фестивалів онлайн — херсонського і миколаївського. Плануємо поїхати на всеукраїнський театральний фестиваль «Вересневі самоцвіти» в Кропивницькому.

А ось що розповіли виконавці.

Арсентій Примак: (Пан І):

«Наш театр почав працювати вже у перші місяці після початку повномасштабного вторгнення. Бачили, настільки важлива наша робота для глядача. Люди нам говорили, що ми лікуємо їхні душі. Особисто я на півтори години, поки триває вистава, забуваю про все, що відбувається довкола.

Під час роботи над виставою разом з Олександром Кокарєвим ми намагалися виконувати ті завдання, які ставила перед нами режисер. Наші персонажі опиняються у незвичайній ситуації і на них чекають певні випробування. Вони не знають чим і коли все це закінчиться. П’єса була написана, коли ще існував Радянський Союз і будь-яку людину могли заарештувати. Думаю, що наша вистава і про це. Власне ми з Олександром придумали для цієї постановки свої власні історії, які й намагаємося втілювати на сцені.

Мені подобається працювати у цьому матеріалі, хоча він і складний, потребує значної віддачі, маєш бути повністю сконцентрований. Напевне кожен глядач побачить у виставі щось своє. Він же і дасть оцінку нашій акторській праці.

Зі свого досвіду можу сказати, що тільки після десятої зіграної вистави можна сказати, що робота зроблена. Перша і десята вистави зовсім інші. Хоча персонажі не змінюються, перед акторами стоять ті ж самі завдання, але змінюються самі відчуття. Персонаж немов приростає до тебе, стає ріднішим. Коли ти граєш на публіку, то по іншому відчуваєш себе в цьому матеріалі. Саме публіка є співавтором того, що відбувається на сценічному майданчику".

Олександр Кокарєв (Пан ІІ):

«До роботи у театрі „Колесо“ я встиг попрацювати в кількох театрах. Порівнювати важко, але зізнаюся, що кожен дав цікавий досвід. У „Колесі“ маю можливість виконувати ролі, які не грав раніше. Багато чого відкрив для себе під час роботи над новим образом. Як завжди вклав у нього і якісь свої риси характеру. Поруч зі мною чудовий актор Арсентій Примак. З ним цікаво бути поруч на сцені. Він вимогливий і до себе, і до колег. Щоб вистава жила, розвивалася, над нею потрібно ще працювати. Бачу, що ще треба допрацювати в образі мого персонажу».

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти»