Нові побачення з Національною оперою

— Зараз будувати якісь плани не так легко, — зізнався художній керівник опери, народний артист України Анатолій Солов’яненко. — Але ми будуємо такі плани і намагаємося втілювати їх у життя.

Сподіваємося, що 29 і 30 жовтня вперше побачить світло рампи опера на музику Юрія Шевченка «Кіт у чоботях», яку ставитиме Оксана Тараненко. Також ведемо перемовини з всесвітньовідомим хореографом Олексієм Ратманським щодо реалізації хореографічного проєкту. А під кінець сезону плануємо оперу Дж. Верді «Трубадур» у постановці Віталія Пальчикова.

У минулому театральному сезоні я дещо змінив свій статус з головного режисера на художнього керівника опери. На сьогодні посада головного режисера залишилася лише в оперних театрах держави-агресора, Білорусі і кількох театрах України. Моя нова посада передбачає не тільки створення нових постановок, а й організацію роботи трупи в цілому. Запрошуватимемо інших режисерів, аби театр був яскравим, цікавим, були різні почерки, різні бачення. Хочу, щоб ті українські режисери, які вже серйозно себе проявили, мають вдалий досвід роботи на оперній сцені, могли здійснити свої постановки і втілити власне бачення в головному оперному театрі країни.

Що стосується вже заданого «Кота у чоботях», це проєкт, який я придумав. Вибрав з казки те, що має увійти в оперу, розписав все це по картинах, діях, дійових особах. Ми разом з Миколою Бровченком та Юрієм Шевченком (на жаль пішов у засвіти) працювали над цим твором. Наближаючись до постановки вирішив, що буде правильним, коли я залишуся керівником проєкту, але для того, щоб були різні почерки, різні бачення, запросив Оксану Тараненко. Вона здійснила кілька вдалих постановок і я бачу, що можу довірити цій людині. Віталій Пальчиков теж має серйозний досвід, поставив багато вистав.

Наприкінці минулого сезону відбулося два конкурси. До трупи прийшов заслужений артист України Олег Злакоман — тенор з великим досвідом. А в серпні взяли ще одного тенора Олександра Нікіфорова, якого вважаю дуже перспективним.

Поки що як і раніше працюватимемо у п’ятницю, суботу та неділю, а далі покаже час. Вистави будуть лише денні.

Назавжди запам’ятав, як минулого сезону ставив «Травіату» між тривогами. У дні перших репетицій були ворожі прильоти по центру Києва. Але відчувалася єдність колективу, люди не дивилися стільки часу тривали репетиції.

Балет «Снігова королева» зазнав багатьох змін, постав перед глядачем в оновленому вигляді. З дванадцяти музичних номерів дев’ять довелося замінити, оскільки вони були на музику композиторів держави-агресора. Віктор Іщук дуже коректно, не змінюючи сюжету, здійснив оновлену постановку. Тепер на новорічні свята показуємо її замість «Лускунчика».

Плануємо повернення таких вистав як «Фауст», «Турандот», «Дон Карлос» і, звісно ж, опери «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди. Опера на музику українського композитора — це наша відповідь міланському театру «Ла Скала», який під час повномасштабної війни, розв’язаної Російською Федерацією, відкрив сезон оперою «Борис Годунов».

«Ярослав Мудрий» несе у собі щонайменше три важливі тези, про які говорить головний герой: «Раніш закон, а потім благодать», тобто підвалини правової держави, яку ми будуємо. «Народ мій тут, на рідних цих просторах, від Києва до Ладоги живе» — справжній простір української держави. І третя теза — коли Ярослав Мудрий зустрічається з послами Литви і Польщі він їм каже: «Повідайте в краян своїх, що твердо тримає оборону Європи руський Ярослав». Це власне те, що ми робимо сьогодні. Ця постановка нині більш ніж актуальна і неодмінно звучатиме на нашій сцені.

Починаємо працювати з натхненним настроєм. Сподіваємось, що цей сезон буде легший ніж минулий, хочемо його побачити не лише вдалим, а ще й переможним!

Вже на другий день нового театрального сезону на сцені театру відбулося концертне виконання опери Амількаре Понк’єллі «Литовці».

У день державності Литви, колектив Національної опери України представив оперу «Литовці» (або «Литвини») у Вільнюсі. Гастролі колективу з великим успіхом відбулися 6 липня в межах почесної культурної місії, присвяченої відзначенню Дня Державності у Литві напередодні саміту НАТО. Виступ транслювали наживо в етері литовських телеканалів.

Показово, що під час торішнього (2022 року) святкування Дня державності Литви на сцені ІІ Міжнародного фестивалю Литовського національного театру опери та балету «Литвинами» диригував український маестро, головний диригент Національної опери України — Микола Дядюра, але тоді твір виковувався колективом литовської опери, а цьогоріч оперу «Литовці» виконали вже наші артисти. Ця опера виконується досить рідко, однак цей виступ став знаковою подією для митців і щирою подякою Литві за неймовірну підтримку і всебічну допомогу, котрі Україна відчуває з початку повномасштабного російського вторгнення.

Також, перед початком вистави українські артисти долучилися до виконання литовського національного гімну у прямому етері.

Прем’єра опери «Литовці» відбулася в знаменитому міланському театрі «Ла Скала» у 1874 році. Твір, який розповідає про героїзм литовців під час воєн з хрестоносцями, мав великий успіх і став символом боротьби за свободу. В основі сюжету опери італійського композитора лежить історична поема Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», де описуються патріоти-литовці, що б’ються з головним своїм ворогом — Тевтонським орденом.

Головні партії, як і на литовській прем’єрі, так і в Києві виконали провідні солісти Національної опери України: Вікторія Ченська (Альдона), Геннадій Ващенко (Арнольдо, литовський принц), Сергій Магера (Альбано), Дмитро Кузьмін (Вальтер, Конрад Валленрод) та Володимир Тишков (Вітольдо) під керівництвом головного диригента театру Миколи Дядюри.

Ще однією знаковою подією серпня став Гала-концерт до Дня Незалежності України. У першій частині концерту прозвучала хорова симфонія Євгена Петриченка «Осяяні чорним сонцем».

— Цей проєкт був створений на завдяки грандовій програмі президента України з підтримки молодих митців, — зазначив головний хормейстер театру Богдан Пліш. — У творі відображені різні символи, які показують український Донбас. Це можуть бути найбільш відомі географічні локації, або такі постаті як Василь Стус. А ще — прив’язки до якихось регіональних місць Донеччини на підтвердження того, що Донбас завжди був частиною України.

Таким чином був сформований цикл з восьми частин, жанр — хорова симфонія-перформанс. Вперше цей проєкт було реалізовано у 2021 році. Сьогоднішнє виконання — друга версія твору. Їх здійснював різний постановочний склад. За цей час у нас з’явилося багато нових фактів. Окрема лінія, що проходить через увесь твір — образи героїв, які тримають небесну блакить.

Одна з частин називається «Скам'янілий ліс». У цій частині відображено дві природи. Йде співставлення двох природ лісу — ліс, де можна знайти прохолоду, де можуть укриватися живі істоти і ліс скамянілий. який природним шляхом перетворився на камінь. Але він настільки потужний, що не кришиться і не знищується. Ця частина сформована вже у вересні минулого року, коли багато бійців «Азову» були в полоні.

Вважаю, що ця хорова симфонія цікава як музичний твір, як динамічна форма, що реалізована на сцені. Хотілося, аби «Осяяні чорним сонцем» побачило і почуло якомога більше людей.

— Створювали цей проєкт на підтримку української нації, — продовжив хореограф-постановник Олександр Майбенко. — Тут ми втілили багато українських звичаїв. Завдяки сценографії та руху створили етно-складову, що поширює нашу українську сутність. Робота над новою постановкою в Національній опері тривала приблизно місяць. Я створював всі мізансцени, всі хореографічні рухи. Вважаю, що разом з Богданом Плішем нам вдалося зробити цілісну композицію.

До другої частини Гала-концерту увійшли кращі твори світової та української класики у виконанні провідних солістів, хору та оркестру театру. Серед виконавців була народна артистка України Людмила Монастирська.

— Намагаюся співати, творити, незважаючи ні на що насолоджуватися життям, — наголосила пані Людмила. — Відчуваю особливе піднесення, гордість за свою країну, свій народ. Ми нездоланні, сильні, українці — особлива нація. За час повномасштабної війни об’їздила багато країн Європи та Америки. Але Національна опера — це для мене особлива сцена, тут виникають неповторні відчуття.

Росія широко пропагує свою культуру у світі вже протягом багатьох десятиліть. На жаль за останні півтора роки наша українські співаки ще не стали більш затребуваними на заході. Аби справа зрушила з місця потрібна активніша робота Міністерства культури та Міністерства закордонних справ України. Я говорю про це вже не перший рік.

Фото надані театром.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти»