Видимі й невидимі нитки буття

Кожна дитяча вистава Київського академічного театру юного глядача на Липках це справжнє свято для малечі, а їхнім батькам — нерідко привід замислитися і над своїм життям. Саме такі думки з’являються після перегляду постановки «Сонечко в тобі» за п’єсою Євгена Тищука, яку втілив молодий режисер Костянтин Удовенко.

Автор п’єси — головний режисер Закарпатського обласного театру драми і комедії (м. Мукачеве). Чимало його творів були вперше поставлені саме на Закарпатті, а п’єси «Принцеса без горошини», «Сонечко всередині», «Принц та Чудовисько» йдуть на сценах театрів України, Росії, Білорусі, Хорватії. Як зауважив митець, творчість для нього — це повітря, без якого неможливо жити.

Події нової вистави відбуваються в ляльковому театрі, де все начебто запрограмоване наперед, усе залежить від волі лялькаря. Тут неживі маріонетки, які не відчувають болю, не мають ніяких почуттів, і ніколи не старіють.

Як з’ясувалося згодом, не все так просто. Лялька-персонаж П’єро (артист Єгор Литвинов) також має серце, він закохується в Коломбіну (Дар'я Кривошей) і навіть… присвячує їй проникливі вірші. Почуття додають йому хоробрості, він прагне звільнитися від ниток за допомогою яких ним керують.

Самовпевнений Арлекін знущається з нього, викликає битися на шпагах. П’єро приймає виклик, усвідомлюючи, що може загинути.

Історію про власне прагнення до волі розповідає і лялька-персонаж Копокоміка (Ірина Лановенка), але вона так і не одважилася щось змінити, поволі зістарілась. (Здавалося б, ляльки не повинні старіти). Тільки Арлекін вдає, що всім задоволений, хоча невідомо, що коїться в його душі. Перші ознаки почуттів з’являються і в привабливої Коломбіни, однак вона також не впевнено долає «нитки — зашморг» свого життя.

П’єро, свідомий того, що отримавши перемогу, сам не буде по-справжньому щасливий, тому необхідно визволяти й своїх друзів. Переповідати, що сталося далі не варто, врешті все скінчиться злагодою, як і в кожній казці добро переможе зло.

Співчуваючи героям сценічної дії, юні глядачі підказують їм вихід, із складнощів, вболівають, і, вочевидь хочуть, щоб і в реальному житті торжествувала справедливість. Зрештою, це прихована модель поведінки в їхньому майбутньому. Відтак і надзавдання творців вистави.

Яскраві костюми та сценографія художниці Валентини Кузьмичової, віртуозна гра акторів, хореографія Даніїла Маржеця (він же Арлекін), створюють незабутнє враження для малечі, а від постановки сценічного бою заслуженим артистом України Олегом Роєнком, перехоплювало подих навіть у батьків. Їм також є, що переосмислити — у будь-якому разі бути вільними самим і цінувати перші почуття дітей, не перебільшувати дозу опіки над ними. Тільки вільна людина може почувати себе самодостатньою, гідною, вірно вибудовувати пріоритети життя.