Все перемагає любов!

Прозвучали народні та авторські пісні України та зарубіжжя, інструментальні твори зіткані з візерунків і кольорів різних мелодій.

У любові до України, її пісенного багатства освідчувалися артисти Національного оркестру народних інструментів України та відомі солісти, народні артисти України Ольга Чубарева та Ігор Борко. Серед виконавців — Олесь Журавчак, музикант-віртуоз, культуролог, арт-менеджер, продюсер, директор-розпорядник цього колективу, який підтримав ідею проведення концерту, створивши неповторну оркестрову палітру. Нещодавно відбулася презентація фільму «Володар стихій» — автором ідеї, режисером, керівником проєкту та учасником став Олесь Журавчак. Але головним лейтмотивом його творчості є виконавство на етно-духових інструментах. Мольфар звуку — так називають пана Олеся знавці прадавніх музичних традицій України. А розпочали концерт «Українською фантазією» В. Попадюка. (Соліст Олесь Журавчак).

Далі ведуча представила відомого оперного співака, лавреата міжнародних конкурсів у Чехії, Іспанії, Італії, народного артиста України Ігоря Борка. Поруч зі світовою академічною музикою він з гідністю представляє українську пісню, несе світовими теренами славу нашого співочого краю. На сцені Колонного залу імені Миколи Лисенка Національної філармонії України Ігор Борко виконав багато сольних програм, ювілейних концертів. І навіть свій перший концерт у статусі народного артиста України Ігор Миколайович виконав на головній філармонійній сцені країни. Його голос, як кажуть поети, трепетними крильми обіймає простір, торкається найтонших струн душі. Не дає нам збайдужіти у стрімкому драматичному вирі житті.

У виконанні артиста прозвучали українські пісні «Зелений дубочку», «Ніч яка, Господи», «Безсмертник», «Нічко цікавая», а також неаполітанські та сицилійські пісні.

Продовжила концертну програму провідна солістка Національної філармонії України, народна артистка Ольга Чубарева. Співачка відома багатожанровістю творчості. Серця численних шанувальників захоплюють цікаві, сміливі, пафосні проєкти пані Ольги. Яскраві шоу відбувалися в Національному палаці мистецтв «Україна», найбільших містах України. Вона є не лише головною виконавицею, а й режисеркою та продюсеркою проєкту «Леді Опера». Цей проєкт об’єднав Україну і світ. В його програмах взяли участь відомі зірки оперної сцени найпрестижніших театрів. Програми концертів охоплюють величезний музичний простір від опери, джазу та естради до українських і зарубіжних народних та авторських пісень.

Цього вечора співачка також поєднала українську та зарубіжну пісенну спадщину. В її виконанні прозвучали українські пісні «Чотири воли пасу я», «Ти до мене не ходи», «Ой я знаю, що гріх маю», «На вулиці скрипка грає» та шедеври світової оперної спадщини.

Та найбільше оплесків від вдячної публіки отримав дует у складі Ігоря Борка та Ольги Чубарєвої з піснями: «Карі очі. Чорні брови», «Гандзя». Завершили концерт легендарної піснею «Ой у лузі червона калана», яку артисти заспівали разом зі слухачами.

А ми попросили Ігоря Борка розповісти, якими для нього були два останні нелегкі роки.

— Як і для всіх нас широкомасштабна війна почалася для мене несподівано, — зізнався Ігор Миколайович. — Весь час перебував з родиною у Києві. А першою виникла думка — що робити далі. Моя спеціальність не військова, то в якому напрямку рухатися далі, щоб не бути зайвим, допомагати своїй державі у цій ситуації?

Вже на початку війни давав багато концертів для наших військових. У цьому бачив свою участь і свої завдання, адже за віком вже не можу бути на передовій. Були концерти на запрошення Міністерства оборони України, територіальної оборони міста Києва. Виступав у Центральному військовому шпиталі, Великому залі імені Василя Сліпака Національної музичної академії України.

Продовжую свою педагогічну діяльність. Хтось зі студентів виїхав з України і не повернувся, хтось залишився. Мої студенти майже всі сьогодні в Україні, у Києві. Можу продовжувати свою творчу і викладацьку діяльність. Це мене радує, додає впевненості і завтрашньому дні і нашій перемозі. Робота з молоддю — велика відповідальність, це мій орієнтир у житті, моє надбання як творчої людини.

Виконавці, які залишилися в Україні, стали ріднішими один до одного. Відчув, що кожен з нас, хто знаходиться тут, а не втік кудись за кордон, відчуває відповідальність за себе й за інших. Ми згуртувалися.

Вже три з половиною роки на війні мій зять. Пішов на війну син моєї дружини Денис. Пишаюся молодими хлопцями з нашої родини. Це справжні сини України!

Зізнаюся, що я люблю співоче життя, люблю оплески, сам запах сцени. Розумію, що співаю не для себе, а для людей. Фантастичним було запрошення від тодішнього директора Національної філармонії України Дмитра Остапенка в мій ювілейний рік. Він зателефонував мені і каже: «Я тебе добре знаю і запрошую на посаду соліста Національної філармонії України». Він відчув на той час стан моєї творчої душі, що є ще можу щось корисне зробити для філармонії і для України. Безперечно я погодився.

Отож вже третій сезон працюю в Національній філармонії України. Раніше працював у театрі, а тут зовсім інший напрямок мистецтва. Після початку повномасштабної війни спочатку концертів взагалі на було. А 24 серпня минулого року, у день нашого великого державного свята я разом з Дмитром Остапенком відкривали новий концертний сезон у малому залі при повному аншлагу. Це була знакова подія не лише для філармонії, а й усієї країни.

Згодом запрацював і Колонний зал імені Миколи Лисенка. Життя поступово відроджується. Концерти були різні.

Особливо запам’ятався концерт до ювілею Анатолія Паламаренка, який проводили разом з Національною капелою бандуристів України. Після перших хвилин пролунала сирена, глядачі спустилися в укриття. Тривога була півтори години, але ніхто з людей не пішов. Загалом концерт тривав три години. Як проникливо Анатолій Несторович читав вірші. Такі життєві моменти торкаються душі і серця…

Наш концерт з Ольгою Чубаревої «Пісні кохання» відбувся при повному аншлагу. Всі квитки були продані. Це щастя, це гордість за те, що знають мене, знать Ольгу, знають Національний оркестр народних інструментів України. Такі концерти дуже потрібні саме сьогодні. Вважаю, що це був прекрасний вечір.

Назву «Пісні кохання» придумав сам. Вже було кілька концертів з такою назвою. Вона надзвичайно подобається людям. В українській палітрі дуже багато таких пісень. Саме теплих слів любові нам сьогодні не вистачає. Ці пісні — як теплий промінь сонця. Кохання — це головне, що є на цьому світі. Це любов до дівчини, жінки, рідної землі, матері. Лише вона може врятувати.

З Ольгою Чубаревою вже мали не один спільний концерт. Це відома співачка, у неї був дуже серйозний проєкт у Національному палаці мистецтв «Україна». Вона не співала в оперному театрі, але її голос дуже близький до опери. У нас повне творче порозуміння. Мені здається, що вона дуже сценічна акторка. А поєднання чоловіка і жінки на сцені завжди буде цікавим.

Серед моїх творчих планів сольний концерт у Вінниці, філармонійних сценах багатьох українських міст, а також у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України, України, Великому залі імені Василя Сліпака Національної музичної академії України, інших знаних сценах.