Нові спокуси для Пузиря

Творці вистави намагалися дати відповідь на питання: Хто він сьогодні
Хазяїн. Тиран? Чи добрий газда, що дбає про бізнес, сім’ю й рідний край. Увазі глядача пропонується сучасна постановка від Івана Уривського, майстра модернових осмислень класики.

— Виникла спільна ідея мене як режисера і Театру на Подолі поставити п’єсу «Хазяїн», — розповідає Іван Уривський. — Розглядали кілька назв і врешті зупинилися саме на цьому творі.

Це вже моя друга спільна робота з Театром на Подолі, першою був «Камінний господар» за Лесею Українкою. Тут прекрасний колектив, чудові актори. З багатьма я вже працював. Це В’ячеслав Довженко, Роман Халаїмов, Катерина Рубашкіна. Тут одна команда, з якою приємно разом щось робити. Виставу створили всього за півтора місяці.

«Хазяїн» — це перлина української класики, п’єса, яку я давно хотів поставити. Думаю, що саме зараз прийшов час це зробити. Це гарно написаний твір. Загалом люблю Івана Карпенка-Карого, це чудовий драматург. А сам твір має багато сенсів, які актуальні сьогодні.

Дещо скоротив текст як і в попередніх своїх виставах. Випустив деякі сцени. Така практика є нормальною для сучасного театру. Вважаю, що саме так потрібно працювати з текстом, адже зараз інший час. Але, водночас, має звучати оригінальний текст. Переніс події у наш час, бо мені здається, що нині Іван Карпенко-Карий не менш актуальний, ніж на початку минулого століття.

Один з героїв, який у п’єсі чоловік, у моїй виставі жінка. Я такий прийом часто використовую. Жінка пропоную основну оборудку, а це як спокуса для Пузиря. Вирішили, що цю роль зіграє Катерина Рубашкіна.

Такі герої як Пузир існують й досі. Тому у нас подвійний фінал, адже Пузир може залишитися й живим…

Роль головного героя у виставі виконує заслужений артист України В’ячеслав Довженко. Коли погодили, що будемо ставити «Хазяїна», то я практично відразу зрозумів, що це буде саме він. Мені здається, що цей персонаж дуже добре лягає на його акторську природу, на його енергію і його типажність.

Загалом це дуже акторська вистава. Тут кожному акторові є що пограти, є куди розвивати свою роль. Для мене дуже важливо, щоб актор був задоволений від своєї гри. Мені здається, що кожен виконавець у виставі на своєму місці і кожен провів велику роботу над своїм образом й буде продовжувати це робити у подальшому.

Сценографію робив Петро Богомазов, художниця по костюмах — Тетяна Овсійчук. Працював з ними вже не вперше. Це був для нас цікавий експеримент з перенесенням у сучасність.

Події відбуваються в офісі, а в офісах зазвичай є камери відеоспостереження. У нашій виставі вони додають другу реальність, другий вимір, в якому герої слідкують один за одним. У виставі вибудовується подвійна гра. Мені здається, що вийшло дуже природно — бачити одночасно те, що відбувається на камерах відеоспостережень і в реальному житті. Це була спроба вийти за межі сценографії, за межі офісу.

Українська класика завжди була затребуваною і популярною. А зараз люди стали ще більше любити все українське. Під час війни вона стала ще потрібнішою. Це наше коріння, наша історія. Досить природньо, що люди стали частіше ходити дивитися українську класику і сучасну українську драматургію.

Якщо все складеться добре, то наступною моєю виставою буда «Марія Стюарт» Шиллера у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Сподіваюся, що прем’єра відбудеться у цьому театральному сезоні.

— З п’єсою Івана Карпенка-Карого «Хазяїн» познайомився ще під час навчання у школі, — продовжує розмову виконавець ролі Пузиря, заслужений артист України В’ячеслав Довженко. — Це п’єса з проблемами початку минулого століття, які актуальні й сьогодні. Тут дуже гостра сатира.

Зіграти цю роль мені запропонував режисер Іван Уривський. Відразу попросив показати його скорочений варіант твору, аби зрозуміти, настільки злободенними виглядатимуть у виставі порушені теми. Після перегляду тексту ми обговорили концепцію майбутньої вистави і я погодився.

Іван Уривський — молодий, талановитий, прогресивний режисер. Він досить сміливо мислить, досить сміливо йде у боротьбу з драматургією. Разом з тим добре відчуває сьогоднішній час. Форма, яка є в його режисурі, достатньо зрозуміла.

Зі свого досвіду знаю, що якщо режисер ставить у театрі виставу, в якій задіяно більше ніж три людини, їх важко зібрати до купи. Тому, що в акторів можуть паралельно бути зйомки, гастрольні вистави. До того ж все доводиться робити у досить короткий строк. Сьогодні вже не можемо собі дозволити репетиційний процес півроку, як це робили раніше режисери. Нині два місяці — це вже достатньо великий строк у сучасних реаліях.

Пузир — збірний герой корупційної системи. Він створив власну маленьку корупційну імперію й очолив її. Ця людина очолює корупцію, щоб користуватися нею в повній мірі. А б сказав, що це не гвинтик у системі, а потужний гвинт. Це те зло, поруч з яким ми зараз живемо.

Однак це не просто корупціонер заради корупції. В нього є ідея. Він цю ідею зрощує заради дочки, намагається і її зробити гвинтиком у цій системі. Але при цьому він абсолютно одинока людина. За великим рахунком йому немає з ким розділити чарку, немає з ким розділити свій біль і свою самотність. У цьому плані його трішечки шкода.

Під час створення вистави вносив багато своїх пропозицій. А Іван Уривський один з тих режисерів, які дозволяють бути співавтором своєї роботи. Він розуміє, що акторська професія це одне, а режисерська — інше. Максимально сприяє тому, аби актори самі створювали свої образи.

Вважаю, що зібралася дуже хороша команда, вдало підібрані на ролі люди. Немає ніяких нарікань, вкотре з задоволенням працюю зі своїми колегами.

Переконаний, що будь-яка людина, яка займається творчістю, не має права безапеляційно ставитися до себе з захватом. Як тільки ти прийдеш до цього стану, то можеш йти з професії. У сумнівах народжуються якісь нові речі, в сумнівах продовжуємо розвиватися. Кожного разу планку потрібно підвищувати. Тому це нормальний стан, коли ти незадоволений собою.

Звісно і далі постійно працюватиму над образом Пузиря. Якщо в кіно бачимо певний результат, то театр це постійний процес. Від сьогоднішнього дня залежить настільки цей процес буде вдалим, настільки він буде приносити тобі насолоду.

Всіх прихильників серіалу «Дільничний з ДВРЗ» можу порадувати, що будемо знімати чотири нові серії. Це будуть події сьогодення, що відбуваються у воєнний час.

Фото Ira Marconi