Чоловіки та жінки — хто головний?

Коханий нелюб" - приклад комедії-фарсу. Молодий граф, великий жартівник і гульвіса прямо посеред чергового гуляння одержує звістку про швидкий приїзд нареченої. Причому, згідно із заповітом, ухилитися від шлюбу йому ніяк не можна: в іншому випадку з спадщини графу не дістанеться ні копійки. Ситуація ускладнюється тим, що заручини відбулися 10 років тому, і з тих пір заручені жодного разу не бачилися. Покінчити з розпусним життям багатого холостяка герой не готовий, а тому приходить до очевидного висновку: зробити так, щоб наречена сама розірвала заручини. Для цього він переодягається в Онисима — в п'яну голову якого, в свою чергу, вселяють думку про те, що він і є граф. Але махінаторам невтямки, що наречена теж не обділена хитрістю, оскільки …

Отже, слово людям, які причетні до створення нової вистави:

Ільїна Генсіцька, директор-художній керівник театру:

«Ця була моя ідея поставити виставу «Коханий нелюб» за п’єсою Ярослава Стельмаха. На теренах інтернету мені потрапили записи української барокової музики у виконанні Ніни Матвієнко. Зацікавилася, почала дивитися, сподобалося. Там було багато народних пісень, авторської барокової музики. Ці записи були зроблені приблизно 25 років тому. До того ж я хочу, щоб на сцені «Берегині» звучав не тільки традиційний український фольклор, до якого ми всі звикли.

Вже під ідею барокової музики стала шукати драматургічний матеріал. Згадала, що колись у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка йшла вистава «Кохання у стилі бароко». Я дістала текст, прочитала і запропонувала поставити виставу Наталії Лінник.

Від тієї музичної концепції, що була спочатку, мало що залишилося. Наталія почала слухати ту музику, яку я їй запропонувала. Але вона пішла далі, розширила ці межі, знайшла інший цікавий матеріал, крім того, що співала Ніна Матвієнко, додала більше кантів. Так у нашому репертуарі з’явилася ця вистава.

З Наталією Лінник у нас багато в чому співпадають смаки, погляди. Ми майже паралельно навчалися у театральному інституті. Виникають довірливі розмови на театральні теми. Не випадково саме їй вже вдруге запропонувала поставити виставу в «Берегині».

До того ж Наталія дослухається до наших побажань, нашого бачення. У неї виникли дуже хороші стосунки з балетмейстером, хормейстером, аранжувальником музики. Вона змогла створити навколо себе чудову команду. У підсумку ця робота мала позитивний результат.

Також моєю ідеєю було запросити на головну чоловічу роль Едуарда Кіхтенка. У нашому театрі не так багато чоловіків-вокалістів, а актора з типажом, потрібним для цієї ролі, на жаль взагалі немає. Згадала, що разом з Едуардом працювали в театрі «Колесо». Запропонувала і він доєднався до нашої команди. Йому довелося дещо переучуватися, адже у нього академічна акторська манера виконання, а в нашому театрі вона дещо інша.

Така співпраця корисна і для наших акторів, бо це інший спосіб існування на сцені. Едуард професійний актор, а в театрі «Берегиня» — солісти-вокалісти. Спільна робота була цікавою як для нього, так і для нас. Не виключаю, що у перспективі ще запросимо цього актора на якусь роль.

Нещодавно наша режисерка Тетяна Авраменко почала працювати над виставою за романом Юрія Винничука. Серед виконавців теж буде один запрошений актор, випускник кафедри режисури Національного університету театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Він вже грає в деяких наших виставах.

Ми відкриті до співпраці, нам завжди цікаво працювати з різними митцями — художниками, режисерами. Це дозволяє театру ставати більш різноманітним, різноплановим, з’являється новий досвід.

Отож, вже у березні має відбутися прем’єра вистави «Нічний репортер» у жанрі кабаре-детектив. Запросили цікаву художницю-сценографа Ірину Горшкову. Це буде перший досвід нашої спільної роботи.

У вже згаданій виставі «Коханий нелюб» був цікавий експеримент. Грали запрошені музиканти з ансамблю Take Seven (керівник Віктор Дмитренко) з музичними інструментами, яких немає в нашому оркестрі: акустична гітара, бас-гітара, фортепіано. Ми постійно намагаємося експериментувати, кожного разу дарувати щось нове.

Далі в репертуарі з’явиться Шолом Алейхем, Тарас Шевченко. Будемо готувати й інші сюрпризи для глядачів.

У грудні поставили дитячу виставу «Коляда. Таїна Нового року». Вона буде у нас й у наступні різдвяно-новорічні свята. А ще хотіли б поставити для дітей казку, в якій би поєднали фольклор та сучасні мотиви. Зараз шукаємо матеріал.

У перший день весни покажемо наш Гала-концерт. Він був дещо перероблений. Присвятимо його засновнику та багаторічному очільнику театру Миколі Буравському. Саме цього дня три роки тому він пішов у засвіти. Планували цей концерт ще у 2022 році, але тоді, з відомих усім причин не склалося".

Наталія Лінник, режисерка-постановниця:

«На малій сцені театру «Берегиня» я поставила виставу «Янгол щастя» за п’єсою Івана Миколайчука. Вже через місяць після прем’єри художній керівник театру Ільїна Генсіцька запропонувала мені до роботи саме цю п’єсу Ярослава Стельмаха.

Зізнаюся, що раніше не була знайома з цим твором. Спершу прослухала аудіоверсію, де роль головного персонажа озвучував Олексій Богданович, потім ознайомилася з однією з постановок. А вже після цього знайшла саму книгу з цим текстом, яка була видана ще в 90-ті роки.

Матеріал мені дуже сподобався. По-перше — це комедія. Найбільше люблю ставити саме комедійні вистави, а в наш нелегкий час вони особливо потрібні. Працювати було цікаво.

Минулого разу ставила виставу на малій сцені театру, а цього — на основній. Це був певний виклик. Адже одна справа працювати на камерному сценічному майданчику, інша — на великій сцені.

Спершу придумувала, яке буде сценічне оформлення, потім вибудовувала в уяві сцени і вже після цього починала працювати з акторами. Очільниця театру запитала мене, кого я хочу бачити у тій чи іншій ролі. Наше бачення з Ільїною Борисівною співпало. Лише потрібен був драматичний актор на роль графа. Запропонували цю роль Едуарду Кіхтенку, який влітку приходив до театру на прослуховування. Дуже вдячні, що він погодився.

Загалом вважаю розподіл ролей дуже вдалим. Можна сказати — стовідсоткове попадання. Дуже задоволена роботою Олени Тукалової (Оляна). Шукала на роль графині акторку, яка б мала внутрішній стрижень. Олена мене приємно вразила, результат роботи з нею перевершив очікування.

З Іриною Прядун (Ярися) працювала у «Янголі щастя». Вже знала, що вона може. Ірина грає в театрі лише рік і за цей час багато що встигла зробити. Бажаю, аби вона й далі розвивала свій талан. А Олексія Черняка відразу затвердили на роль Степана. Наприкінці вистави герой Олексія говорить, що все ж таки жінки головні. Мабуть у цьому й полягає головна думка спектаклю. (Усміхається).

Ще до роботи з художницею-постановницею Світланою Заікіною вже знала, що на сцені будуть стіл і стільці на роликах, які їздитимуть по сцені. Згодом придумали стійки з гірляндами. Художниця запропонувала, щоб вони теж рухалися.

У виставі використовуємо кантати ХVІ-ХVІІ століть. Пісні підібрала хормейстер Ірина Бонковська. Ми вирішили поєднати у виставі бароковий та сучасний стилі. Зробити аранжування для оркестру запропонували композитору Віктору Дмитренку. Як на мене, вийшло дуже вдало.

Музику до балетних номерів я підбирала сама. А балетмейстер-постановник Світлана Дядюн з півслова розуміла, чого я від неї хочу, як бачу той чи інший номер. Вважаю, що вдалі хореографія і балетні номери — це вже половина успіху вистави. Світлана Заікіна дуже добре підібрали костюми персонажів і я побачила на сцені саме те, що хотіла.

Робота над виставою ще триває. Зокрема, хочемо підготувати другий виконавський склад на частину ролей.

Мрію ще щось поставити у «Берегині». Поки що завершуємо роботу над «Коханим нелюбом». Далі буду вносити свої творчі пропозиції. Було б добре більше використовувати вокальні дані артистів. «Берегиня» — це театр українського фольклору. Хотілося, щоб і надалі тут було багато пісень та музики".

Едуард Кіхтенко, виконавець ролі Графа:

«Це перша моя роль у театрі «Берегиня». Мені подобається цей театр насамперед тому, що він музичний. Вже давно хотів попрацювати в такому театрі. Колектив «Берегині» просто чудовий, дуже дружний, як одна велика сім’я. З першого дня, як тільки почалися репетиції, у нас відразу з’явився хороший контакт. Під час репетиційного процесу ми бачилися мало не щодня. А зараз приходжу лише на вистави і вже починаю сумувати за своїми новими колегами, яких завжди радий бачити.

З перших репетицій зав’язалися дружні стосунки з Олексієм Черняком, який грає мого слугу Степана. Як професійний співак Олексій дуже допоміг мені в роботі. Було комфортно працювати і з Оленою Тукаловою. Не дивлячись на те, що вона актриса балету, а я драматичний актор, ми відразу знайшли спільну мову.

Думаю не варто багато говорити про мого героя, буде краще, коли глядач сам побачить його на сцені. Лише зазначу, що я, як і кожен актор, додаю частку себе у будь-яку роль, граю себе у заданих обставинах.

Поки що ми зіграли лише три вистави. Бачу, що над образом треба ще працювати і працювати. З кожною виставою знаходитиму щось нове, персонаж наповнюватиметься. Що стосується колег по сцені, то задоволений їхньою роботою на всі 100.

Зараз переважно працюю на дубляжі та озвучці. Це був перший мій вихід на сцену більш ніж за чотири роки. Дуже вдячний Ільїні Генсіцькій за таку можливість. Буду радий, якщо зможу тут зіграти ще якусь роль".

Фото Андрія Мінтенка

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».