Місія Володимира Івасюка
У Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт-присвята Володимиру Івасюку «Місія» з нагоди 75-річчя від дня народження митця. У проєкті, який відбувся за участі Київської «Просвіти» взяли участь Кирило Стеценко (скрипка) та Наталя Строчан (фортеп'яно).
— Програму «Місія» я готував роками, — зізнався народний артист України, продюсер проєкту Кирило Стеценко. — Вона — це музика української ідентичності у творах професійних композиторів від ХVІІІ століття до наших днів. Кожен твір ретельно добирався, щоб в межах одного концерту показати не лише схематичну логіку зміни та утвердження певних стилів і жанрів. Одним з головних критеріїв добору творів був пошук зв’язків та резонансів з традиційною українською народною музикою на рівнях інтонацій, мотивів, ритмічних формул, образно-емоційних архетипів, стихійного світовідчуття та форм саморозвитку.
Уперше граю на сцені Національної філармонії України твори Володимира Івасюка для скрипки з фортеп’яно. Дякую родині композитора за «Інструментальні твори В. Івасюка», подаровані мені ще перед пандемією COVID-19. Саме тепер настав час визнати, що Володя був не лише генієм пісень «Червона рута» або «Водограй» — він справді мав крила видатного творця академічної музики, які так брутально обтяли йому московитські найманці, коли нашому Орфеєві виповнилося тільки 30… Культурним Героям України Слава!
Допомогла здійснити подорож у неповторний світ української музики ведуча концерту, заслужена діячка мистецтв України Світлана Корецька. А прологом вечора стала мелодія галицького композитора Миколи Вербицького. Нині це державний Гімн України на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» в обробці для скрипки соло Кирила Вадимовича Стеценка.
Багатьом композиторам, твори яких виконувалися того вечора, випав тернистий шлях. Але на цьому тернистому шляху від давнини до сучасності ми не втратили ані краплі своєї ідентичності. Навіть у наш драматичний для новітньої української історії час ми відчуваємо, що у світі все більше розкривається наша етнічна неповторність. На мармуровій плиті Болонської академії поруч з іменем Моцарта написано ім’я нашого співвітчизника Максима Березовського, родом з Глухова. Це один з тих українців, які першими ще в епоху класицизму прославляли Україну. Йому аплодували Німеччина, Італія, Франція. Але він все залишив і поїхав додому. Життя композитора як і Володимира Івасюка тривало не довго, лише 31 рік. А слухачі мали змогу насолодитися сонатою композитора для скрипки та клавесину в трьох частинах.
У Європі здобув освіту основоположник української класичної музики Микола Лисенко. Це дало йому змогу інтерпретувати українську народно-пісенну традицію у простір академічної музики. Наступним номером стала друга українська рапсодія Миколи Віталійовича «Думка-шумка», транскрипція Вадима Стеценка.
Хто мене замініть після моєї смерті, казав Микола Лисенко про свого улюбленого учня Кирила Григоровича Стеценка — композитора, хорового диригента, громадського діяча, протоієрея Української автокефальної православної церкви. А музичним подарунками стали твори Кирила Стеценка старшого «Колискова матері Старчихи», «Козачок» — транскрипція Вадима Кириловича Стеценка та романс на вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» -транскрипція Кирила Вадимовича Стеценка.
Наступний твір — один з найвідоміших світових брендів, що прийшов з Поділля, «Щедрик» Миколи Леонтовича, в обробці для скрипки соло Кирила Стеценка молодшого.
На завершення першого відділення прозвучало «Інтермеццо» відомого українського композитора Левка Ревуцького.
А другий відділ почали музикою Віктора Косенка, якого називають генієм камерної, вокальної та інструментальної музики. А ще Віктор Косенко заслужив особливе звання називатися романтиком 30-х років. У той час це було дуже непросто. Прозвучав твір композитора «Мрії» для скрипки та фортеп’яно".
Продовжила концерт Соната для скрипки соло № 1, друга та третя частини («Веснянка» і «Гопак») Віталія Кирейка.
Далі звучала «Грушка» для скрипки соло Кирила Вадимовича Стеценка. У своєму творі він використав мотиви української народної пісні з Закарпаття «На поточку прала-м». До речі, саме ця пісня свого часу надихнула Степана Сабадаша на створення уславленої «Марічки».
У програмі на честь Володимира Івасюка об’єдналася ціла Україна — Галичина і Буковина, Поділля, Сумщина, Полтавщина, Київщина, Дніпропетровщина. А далі слухали твір сучасного київського композитора, диригента, педагога, джазового піаніста Олександра Саратського «Джаз у Карпатах» («Коломийка»), редакція Кирила Вадимовича Стеценка.
Твори Володимира Івасюка, це не тільки прекрасні пісні, які не старіють з плином часу, а ще й чимало інструментальної музики. Свідчення цього — три п’єси композитора для фортеп’яно — «Осіння картинка», «Подвійна фуга» та «Без назви», які виконала досвідчений концертмейстер та чудова піаністка Наталя Строчан.
Заключним акордом концерту стали дві п’єси Володимира Івасюка для скрипки і фортеп’яно, які не мали назв, а Кирило Стеценко молодший назвав їх «Гопак з химерами» та «Герой і пам'ять».
Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».
