Мистецький десант з Дніпра
У Муніципальній галереї Деснянського району міста Києва відбулося відкриття виставки живопису двох дніпровських художників Ігоря Зайцева та Олександра Самійленка. В експозиції представлені тридцять робіт пані Ігоря та вісімнадцять полотен пана Олександра.
— До столиці у такий грізний час війни, привезли своє південне серце і теплі, сонячні барви степу знані митці з Дніпра Ігор Зайцев та його старший побратим Олександр Самійленко, — зазначив Валерій Франчук, голова експертної комісії Муніципальної галереї мистецтв Деснянського району Києва, народний художник України.
Хотілося б особливо відзначити причетного до цього задуму надзвичайно активного і шанованого у мистецьких колах дослідника і відкривача нових або забутих імен, блогера Андрія Будкевича. Його дописи відкривають для української спільноти цікавих та оригінальних майстрів. Шість з них вже змогли представити свою творчість у столиці нашої держави.
Ще кілька років тому Андрій розповів мені про мистецьке життя півдня України. Також він запропонував при добрій нагоді посприяти у представлені митців І. Зайцева та О. Самійленка. Мені здалася цікавою його пропозиція і на засіданні експертної комісії Муніципальної галереї мистецтв, була включена в план виставкової діяльності на 2022 рік виставка цих митців. Та все перекреслила агресія Росії проти України.
Ми лише домовилися, що як тільки з’явиться така можливість, постараємося виконати це завдання. Два роки чекання і, нарешті відкриття.
У своєму коротенькому привітанні Андрій Будкевич ще раз відзначив цих митців, які цілком заслужено представляють своє мистецтво в столичній галереї, яка, на його переконання, є одним з найкращих мистецьких осередків не лише Києва, а й всієї України. Щиро подякував експертній комісії галереї, що колись дослухалася до його думок і цей сміливий задум був втілений у життя.
Надзвичайно цікаво експозиція. Та мене дуже засмутило, що жителі Троєщини чи через сильну спеку, а більше, мабуть, через власну лінь, не прийшли привітати митців. Лише завдяки моїм щирим шанувальникам і друзям захід відбувся.
Не можу про це ще раз не нагадати. Бо нічого дивного в тому, що люди не знають, що й де відбувається у районі. Я, як голова експертної ради Муніципальної галереї мистецтв і як ініціатор створення цієї мистецької перлини, вже десять років «б'юся головою в бетонну бюрократичну стіну». Не злим тихим словом хотів би згадати управління культури Деснянського району столиці, котре не раз обіцяло посприяти у створенні рекламно-інформаційних щитів, аби люди бачили, що і коли буде відбуватися в галереї. Вочевидь їм не потрібна ця структура, в якій зібрано більше 100 високохудожніх мистецьких творів. Особисто я для започаткування фонду майбутнього музею «Троєщина» вже подарував більше двадцяти своїх робіт.
Якби управлінню культури ця справа була цікава, то вони б не замовчували, не ігнорували, а всіляко нам сприяли. Особисто ж ми — експертна комісія, не маємо права встановлювати таких щитів. І що тут казати. Трохи раніше (за іншої влади) один бюрократ на мій запит щодо створення галереї сказав: «Валерий Александрович — какая галерея. Троещина это же спальный район». От і спимо.
Та експертна комісія Муніципальної галереї мистецтв буде роботи все від неї залежне, щоб у нашій галереї виставляли свої твори відомі митці не лише Києва та України, а й закордонні майстри. Не забуваймо і про перспективних молодих митців та всіляко їм сприяємо. А виставка двох знаних, високопрофесійних митців з Дніпра говорить: «Ніякі перешкоди та зазіхання на цілісність виставкового простору галереї нас не зупинять».
У 2015 році за Божого благословення, допомоги мера Києва Віталія Кличка, підтримки влади столиці та громадськості Деснянського району постала наша галерея. І я переконаний, що рано чи пізно бути музею «Троєщина»!
Далі кілька слів щодо самої виставки.
Пейзажі Придніпров'я, чарівні куточки Присамар'я, річок Дніпро, Самара, Сура, степи дніпровської сучасної землі щиро відгукуються на полотнах вже зрілих майстрів пензля. І хоча, стилістично художники різні — Олександр поєднує імпресіонізм з елементами «українського бароко», дещо фовістично, часто елементи композиції написані «умовно», але сприймаються глядачем «безумовно». Що його хвилює, чому присвятив десятки років творчості? Оспівуванню рідної землі, історичним віхам, глибокому зв'язку поколінь, красі України.
Слід зазначити, що він є представником широко відомої у м. Дніпрі та, можливо маловідомої у Києві живописної групи художників «Огрінської школи» до якої свого часу входили цікаві та відомі майстри пензля: Володимир Падун, Валерій Гречаний та Євген Деркач.
Незабаром український живопис у виконанні Олександра буде представлений на персональній виставці у Швейцарії!
Роботи Ігоря Зайцева імпресіоністичні, просякнуті світлом, автор трепетно ставиться до можливостей фарби
Ігор вважає, що кожен художник вибирає своє «звучання» і стилістичне і тематичне. І, зараз, у двадцять першому сторіччі, коли вже відбулося становлення та розвиток безлічі напрямків у живопису, художник має вміти синтезувати елементи різних напрямків живопису, та, умовно кажучи «добре грати на своєму інструменті»! Звісно, виставка дає можливість авторам підсумувати певний період творчості, побачити горизонти розвитку, а глядачам відчути радість спілкування з оригіналами творів живопису, побачити «іншу» красу рідної землі, зазирнути за ті куліси, куди ведуть нас автори виставки!
— Своїми роботами хочемо показати велич української землі, Дніпровщину. І показуємо її на контрастах, — розповів Ігор Зайцев. — Також виставка дає можливість показати глядачеві на чому саме автор акцентує увагу. А в такий історичний час як сьогодні ми ще й літописці. Виставка потрібна як для художника, так і для глядача, який на неї прийде.
На відкриття виставки завітали наші добрі знайомі, родичі. Валерій Франчук запросив художників, працівників музеїв, киян, які цікавляться живописом. Серед гостей була головна редакторка журналу «Жінка» Тамара Меркулова. Саме відкриття відбулося у теплій, невимушеній обстановці.
Зараз працюю над серією робіт «Дитинство». Яке воно, у сучасних діточок, що об’єднує дитинство у різні часи, різні епохи. Прояви простого людського щастя та чому зненацька дитинство може обірватися, хто в цьому винен.
Тож, щиро запрошуємо на Троєщину, до Муніципальної галереї Деснянського району Києва, вул. Рональда Рейгана, 6. Виставка триватиме до 28 липня.
Фото Сергія Коміссарова.
