З глибини рідного слова

Вистава поставлена за новелою Михайла Коцюбинського «Сон», яку письменник написав після тривалої подорожі до Італії і, зокрема, острова Капрі. Новела була написана і опублікована в Чернігові в 1911 році й одразу ж зібрала схвальні відгуки.

Чеський перекладач О. Бочковський у листах до М. Коцюбинського писав: «Давно вже не доводилося мені читати такого чудового літературного твору. Читаючи «Сон», я рівночасно інтуїтивно чув музику Гріга (пісню Сольвейг та «Смерть Озе») і малюнки Бекліна «Святий рай» та «Острів мертвих».

Нова постановка торкається вічної проблематики — людських стосунків, особливо теми почуттів, складної й неоднозначної взаємодії піднесеного й буденного у парі. Це глибоке занурення в душу митця, його боротьбу з емоційними та творчими кризами, пошук сенсу і натхнення.

— Молоді українські режисери по-новому відкривають потужних українських письменників, — підкреслив Генеральний директор-художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський. — Ми маємо повертати те, що нам належить через тексти української літератури, закладати нові сенси в український театр, закладати нові думки. Формувати нову якість українця, який би через самоідентифікацію, через театр зрозумів, що він живе у надзвичайно сильній і потужній країні.

Цей проєкт реалізовується як результат виграного ґранту для молодих митців. Це дебют молодого режисера Станіслава Іванова, який ще навчається в театральному інституті, але сьогодні працює на професійній сцені і формує нове режисерське обличчя театру.

Плюс цього проєкту полягає в тому, що тут повністю молода команда — режисер, сценограф, художник з костюмів — всі студенти четвертого курсу. Це надзвичайно цікавий експеримент.

Ми досліджуємо певні, навіть якісь віщунські речі, які є в Коцюбинського. Він дуже багато речей передбачав. Я думаю, що вийшла цікава вистава, яка об’єднала енергію та прагнення молодих талановитих людей. Сподіваюся, що проєкт полюбить глядач. Він — інший, а для мене — дуже щемливий. У виставі простежується вся палітра почуттів чоловіка і жінки, яка іноді засмоктується побутом, і тоді вони не здатні побачити того, що вже втратили. З іншого боку, у виставі є мрія. Сон — це завжди те, що видає підсвідомість про наші ідеальні уявлення життя. Але водночас сон — це страхи. Отже, вистава побудована на певному балансі дуже цікавої драматургії. Складність полягала в тому, що дуже багато прози ми переводили в драматургічну дію.

— Коли почалося повномасштабне вторгнення, то був час на читання книг, — пригадав режисер-постановник Станіслав Іванов. — Відбулася відмова від усього московського, водночас зріс інтерес до нашої літератури. Натрапив на Коцюбинського і зрозумів, що українська література навіть краща. Маємо чим пишатися.

Наша вистава про людей. Думаю, що кожен театр має торкатися життя людини. Інакше цей театр довго не проживе. Ми намагалися зануритися у взаємовідносини чоловіка і жінки, побачити як руйнуються стосунки і на що це має вплив.

Задум поставити виставу за Михайлом Коцюбинським виник ще тоді, коли ми навчалися на другому курсі. Тоді була ідея зробити спектакль з різних новел. Але все змінилося і врешті ми вирішили зупинитися на новелі «Сон».

Жанр постановки визначили як етюд. Сам Коцюбинський називав свої твори етюдами, це драматичні замальовки. Це наша перша робота на великій сцені, перша проба працювати з таким матеріалом. Всі актори з майстерні Богдана Струтинського, а сценограф і художник з костюмів з майстерні Сергія Маслобойщикова.

Назвали виставу «З глибини». Думаю, що ми знайшли щось у цій глибині, сподіваюся знайде з нами і глядач. Якщо вистава сподобається публіці, це прекрасно, якщо ні — теж не так погано. Ставлюся до цього спокійно, бо на кожну виставу свій глядач. Плануємо ще показати її в січні. Мрію, що вона увійде до репертуару театру.

У публікації використано матеріали видання Operetta Nevs

Світлини Анатолія Федорціва