Симфонічна спадщина Віталія Губаренка
Колонний зал імені Миколи Лисенка Національної філармонії України запросив на вечір симфонічної музики. Головний меседж програми — камерні симфонії Віталія Губаренка. На сцені цього вечора був Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка. А про життєвий і творчий шлях композитора розповіла ведуча Світлана Корецька.
У 60-ті роки минулого століття молодий харківський композитор Віталій Губаренко яскраво заявляє про себе як автор першої в українській музиці камерної симфонії. Ця музика принесла з собою особливий потужний експресіонізм, а також червоно-чорно-білий колір. Як казав композитор — це кольори сучасної музики.
Це — справжні перлини лірики та полумʼяності, які збудовані на взаємодії усіх складових музичної тканини, ніби це оперні герої, котрі співчувають, хвилюються та радіють разом. Камерні симфонії Губаренка — відносно невеликі за тривалістю композиції, написані для оркестру та солюючого інструмента. У кожній симфонії соліст, немов герой у навколишньому світі, що переживає свої драми. Окрім такого ліричного налаштування, симфонії дозволяють продемонструвати неабияку виконавську майстерність музикантів. Ця звістка привабила увагу тодішніх оперно-симфонічних маестро: Натана Рахліна, Стефана Турчака, Володимира Кожухаря, Вадима Гнєдаша.
Відразу після переїзду до столиці він від знайшов прихильників своєї творчості серед молодих київських музикантів. Насамперед, це Володимир Сіренко. Саме йому композитор доручав найважливіші прем’єри своїх творів.
Епізод історії тодішнього державного, а тепер Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України: Зима 1990 року. У Києві авторський вечір Віталія Губаренка під орудою Володимира Сіренка, на той час асистента диригента. Відбувся концерт, на якому були виконані всі три камерні симфонії Віталія Сергійовича. А солістами були Олег та Богодар Которовичі.
Перша та друга камерні симфонії — це розповідь від імені ліричного героя. У ролі цих героїв солісти. Монологи надзвичайно сконцентровані енергетикою, почуттями і багатовимірністю величезного космосу, Всесвіту людських почуттів.
Розпочали концерт Камерною симфонією № 1 для скрипки з оркестром, що була написана у 1967 році. Солістка — народна артистка України Богдана Півненко. Продовженням стала Камерна симфонія № 2 (рік написання 1989), солістка — заслужена артистка України Мирослава Которович.
Віталій Губаренко неодноразово стверджував, що справжніми творцями долі композитора є виконавці. У цьому сенсі співавторами його симфоній стали відомі українські скрипалі — вже загадані Богодар та Олег Которовичі, а також Ольга Пархоменко, Олег Криса. І нинішнє покоління скрипалів, продовжуючи традиції майстрів, збагачують виконавство своїм особливим, неповторним і пізнаваним стилем. А початком другого відділення концерту стало виконання Камерної симфонії № 3 Віталія Губаренка для двох скрипок з оркестром. Солістки Богдана Півненко та Мирослава Которович.
Про долю людини, світ, сенс життя розмірковують композитори. Три камерні симфонії Губаренка доповнила симфонічна поема Ріхарда Штрауса «Смерть і просвітлення». Написана німецьким композитором у віці 24 років, вона побудована на його розмислах про наповненість життя, що веде до свого логічного підсумку — смерті. Показово, що відчуваючи кінець свого земного існування. Штраус зізнавався рідним, що згасання життя відбувається точно так само, як він описав у своєму творі понад півстоліття тому. Відтак цей лірико-філософський твір став логічним завершенням концерту.
