Анатолій Люборевич: «Розмови Нафтогазу про дефолт штучно створені»

Нафтогаз — це ключова та найбільша компанія України, в якій кажуть про можливий дефолт. Чим це загрожує українцям, та чому у нас виникла енергетична криза, розбиралися з автором-керівником проєкту «ЄДСМ» Анатолієм Любаревичем.

Анатолій Люборевич
Анатолій Люборевич

 — Чому в Україні виникла енергетична криза?

—  Вона виникла не сьогодні. Це трапилося ще в 90-ті роки. З першого дня незалежності України. З того моменту ми не відходили від московії. Правлять нами через схеми Москви і по сьогоднішній день. Кому б не належало видобування, транспортування та переробку нафти та природного газу, схеми нікуди не ділися. Зараз це належить Нафтогазу, якому дозволили все монополізувати. На сьогодні вони і добувають і транспортують та виставляють оплату. По суті було створено ринок без ринку, тому куди б не відправляли кошти, вони через різні розрахункові центри та банки попадають в офшори. Основні офшори з них знадяться в Панамі та на Кіпрі. Тому все це призведе до того, що ось- ось Нафтогаз зможе оголосити дефолт. Але все це штучно. Адже Нафтогаз не прив’язний до ринку. Нам ніхто не забороняв розраховуватися за наш газ у нацвалюті, адже газ наш. Він добувається за рахунок нашої грошової одиниці — гривні. Якщо за кордоном все працює в автоматизованому режимі, то у нас все в ручному. Тобто з людей стягують платежі у гривні, а для розрахунків завжди використовують валюту. Але виникає питання, з якої статі, якщо у нас свій газ та своє видобування.

Тому всі розмови Нафтогазу про дефолт штучно створені, бо ніхто його не контролює, ні Нацбанк, ні Мінфін. Це ніколи не закінчиться, поки не будуть зведені баланси. Зокрема, скільки ми добуваємо газу, скільки транспортуємо та скільки споживаємо. Тобто скільки споживають газу громадяни, а скільки підприємства.

Крім того, енергетична криза винила через те, що Україна не створює умов для інвестицій. Хоча ми повинні залучати інвестиції, які відповідають міжнародним правилам критерій ринку. Тобто інвестор має бути зацікавлений прийти зі своїм обладнанням та коштами на деякий час. В інвестиційному договорі має бути прописано, що вигідно інвестувати в Україну. У нас є газу та нафти на багато років. На західній Україні в колодязях стоїть нафта. Також нафта є на Харківщині та на Сумщині. Не буде комплексної системи, як моделі для управління і розвитку держави, якщо для цього нічого не робити. У нас немає механізму для управляння і розвитку держави, проте є «схематоз». А діяти треба відповідно до затвердженого державного механізму, тобто якщо є системний комплексний проєкт, в якому мають бути задіяні всі, включаючи громадян, то буде порядок. Якщо цього не буде, то продовжаться крадіжки.

В РНБО заявляють, що в Україні буде повний енергобаланс, але насправді тільки підвищуються ціни на комунальні послуги. Вже дійшло до того, що ми купуємо газ на спотових ринках. Цього не можна робити. При цьому ми не виконуємо енергетичну хартію, хоча зобов’язанні це робити.

З нами бояться працювати інвестори. Адже у нас немає ніяких регламентів, як працює Нафтогаз. Є тільки пан Вітренко, який є головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз.

—  Чому проблема Нафтогазу та газового балансу стала реальною загрозою нацбезпеці Україні?

—  Нафтогаз — це вузол, де проїдається вся економіка, та ніхто не слідкує за собівартістю. У нас собівартість — кров економіки. Цю собівартість штучно підвищили так, що вона коштує значно більше. Як мінімум собівартість наших ресурсів коштує в два рази дорожче, ніж в будь — якій країні світі на внутрішньому ринку. Тобто ми купуємо газ у спекулянтів на спотових ринках та все проїдаємо через собівартість.

В Нафтогазі зараз все списують на війну. Це надструктура, яка була штучно створена ще в 90-х роках. Після цього ми сіли на газову голку, а також на голку з постачання електроенергії та вугілля. У нас є власне вугілля, а ми чомусь його завозимо з Африки.

Тому ще раз кажу, Україні потрібна модель розвитку, а не «схематозу». Розкрадання в енергетичній сфері фактично знищують Україну.

—  Чому в Укргазвидобуванні за останні 12 років, починаючи з 2010, не було введено жодного нового родовища?

— Нагадаю, що такі бенефіціари, як Рудьковський та Шуфрич, працювали в тіні на видобутку газу та нафти. Але вони та інші бенефіціари не хочуть перейти на прозору систему видобутку. Тому все перебуває в тіні. А чому Укргазвидобування не працює? В цій компанії сказати не можуть. Нам просто не хочуть говорити правду. Тому що там сидять крадії.

—  Хто має відповісти за розкрадання?

— Ви десь бачили персональну відповідальність? Звичайно, що ні. Нагадаю, що в Конституції записано, що ресурси мають належати народу. Адже головною владою є народ. При цьому у нас постійно порушують Конституцію.

Крім того, багато експертів плутають поняття, коли кажуть, що в державі треба провести енергоаудит. Нагадаю, що енергоаудит та постійно діючий моніторинг — це різні речі. Адже аудитом все одразу не покриєш. Тому доки у нас в країні не буде персональної відповідальності, схеми з розкрадання будуть продовжуватися. У нас немає системи. Всі торгують газом, нафтою та просять мільярди, кажучи про збитковість.

—  У нас є газ власного видобутку, якого нам має вистачити для власних потреб, чому ми закупаємо його у ЄС?

—  А ви впевнені, що ми закупаємо його саме там? Тому потрібен постійний моніторинг. Крім того, нам не треба закуповувати газ в інших країн, бо у нас достатньо газу власного видобутку для громадян та суб’єктів господарювання. Крім того, газ через наші труби йде до Європи. Тому він є в трубах постійно. При цьому Нафтогаз незаконно все монополізував. Все це має контролювати центральний орган, а не Нафтогаз чи облгази. Повинні бачити, скільки в нас є газу. До речі, собівартість українського газу складає максимум 1, 5 гривні за куб. У нас же громадянам продають газ за 8 грн, а підприємствам за 20 грн за куб. Тим самим ми просто поховали підприємства.

Своїми діями, зокрема через системи ручного управління, ми можемо втратити довіру наших західних друзів — США та Британії. Ми мали давно створити концорсіум з Польщею та Прибалтикою, щоб у монополістів не було спокуси гратися на ринку. Зараз ми маємо навести порядок.

Тому ми повинні виконати свою домашню роботу та зробити все з чистого аркуша. Ми можемо створити газовий ринок в Україні, але спочатку для цього треба взяти газ в трубі та чітко його вести. Моніторинг повинен знати кожну свердловину. Який її дебіт. Скільки було добуто газу. Все це має бути в електронному режимі. Якщо не сходиться баланс, одразу буде видно, де відбулося порушення. Тому ми маємо говорити людям правду, що проблема знаходиться у владі.