«Навколонергетичні» міркування
«Ніколи такого не було і ось знову». Віялові відключення 90-х. Реальність та формування суспільством системи виживання за таких умов. Опубліковані поради технарів-знавців для освітлення без особливих витрат.
Влада, звертаючись до суспільства, стверджувала, що все складно, що треба ще потерпіти, треба тугіше затягнути паски, що не вистачає генерації.
У цей же час було створено компанію «Інтеренерго», завданням якої була централізація експорту електроенергії, якої не вистачає та заробіток валюти, в тому числі й особистого збагачення деяких індивідуумів.
Пізніше з'ясувалося, що обсяг генерації насправді був близько 160% від потреб того часу. А ще, що електричну енергію, ту, генерації якої не вистачало для громадян України і яким рекомендувалося «затягнути паски», експортували навіть до В'єтнаму. Адже загальновідомо, що «апетит приходить під час їжі», а «грошей багато не буває», зокрема, у тих, хто «контролює рубильники».
Спливають у пам'яті ситуації 90-х з їхніми невизначеними нормами віялових відключень, коли читаєш в інформаційних стрічках заяви влади та нинішніх монополістів — «контролерів рубильника», а також дані офіційної статистики.
ДТЕК рекомендує громадянам України залишити територію своєї держави на час (до весни), оскільки їхня присутність збільшує проблеми з генерацією. Зайві люди!
Вже навіть промайнули застереження про те, що віялові відключення продовжаться до весни, доки не будуть переглянуті тарифи.
Вже пройшла інформація про відключення атомних енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС.
А обсяг експорту електричної енергії за 10 місяців поточного року зріс у 2,5 рази, порівняно з 2021 роком. У жовтні 2022 року віялові (аварійні, вимушені, вирівнювання) відключення вже широко крокували українськими областями, а експорт електроенергії порівняно з жовтнем 2021 року зріс у 4,3 рази (у доларовому еквіваленті).
Війна. Так, вона триває без кількох місяців 9 років. Агресор намагається знищити економічну інфраструктуру, зокрема енергетичну. Так, це реалії. Але де межа між реальністю та брехнею в умовах, коли брехня — природне місце існування для влади та монополістів у воюючій Україні? Як кажуть:"Ніколи такого не було і ось знову".