Маріупольський державний університет переїхав у Київ

Ректор університету Микола Трофименко розповів Суспільному, як навчатимуться маріупольці, яка доля викладачів університету та що з планами на майбутнє.

В якому стані майно університету?
Будівлі зруйновані. По них гатили зі всіх видів озброєнь. Частина приміщень спалені, є які обвалилась. Те що більш-менш було цілим — системно грабується. Всі наші корпуси були відремонтовані. Затишне студмістечко, ботанічний сад, потужна бібліотека — всього цього немає. Збитки будемо рахувати. Це теж частина тих претензій, які держава Україна буде вимагати в судових інстанціях.

Що з викладачами?
Як тільки ми вибралися з Маріуполя, почали вести облік і реєстрацію всіх викладачів, співробітників, навчально-допоміжного персоналу. Приблизно 80% працівників вже виїхало. На жаль, 4 колег вбито: доктор технічних наук, кандидат філологічних, доктор біологічних, старший викладач кафедри здоров’я людини. Не знаємо ще долю близько 40 наших колег. Фіксуємо хто де, намагаємося допомогти, витягати наших людей.

Що зі студентами та як і де продовжиться навчання?
Ми реєструємо всіх студентів, які виїхали. Знаємо, де понад 50% з них. З ними на зв’язку наші куратори. З понеділка ми поновлюємо навчальний процес. Все за планом, за розкладом і за графіком — начитування лекцій, робота із заочниками. Сервери, на яких містилася платформа дистанційного навчання, ми вивезли 24 лютого. Вони розгорнуті у Львові. І з понеділка ми поновлюємо навчальний процес у дистанційному форматі.

Яким ви бачите майбутнє університету?
Університет потребує допомоги — і фінансової, і технічної. Надалі ми будемо системно готувати наші потреби, звертатися до фондів. Ми налаштовані зареєструвати фонд відновлення та допомоги Маріупольського університету. Тому що нам потрібно буде його відбудовувати й ми будемо готуватися до повернення у Маріуполь. Це подвиг, те що наші колеги зуміли вижити, виїхати та одностайно висловили думку про продовження роботи у Києві, аби зберегти університет. Ми зараз доводимо, що головне не стіни, а люди. Ми пропонуємо і нові освітні програми, які потрібні країні і яких ні у кого немає. Використовуючи досвід іноземних партнерів, з їх допомогою в тому числі. Маріупольський державний має існувати, бо ми сьогодні — символ, і ми цьому статусу будемо відповідати.