Більш ніж 23 тисячі педагогів і понад 600 тисяч учнів виїхали з України — МОН

Якою буде вступна кампанія цьогоріч?

Як запобігти фізичному відтоку мізків з України, якщо абітурієнти та молоді вчені вже виїхали (точної їхньої статистики немає)?

Чи зможуть українські вчителі працювати за кордоном за фахом?

Чи вдасться відновити повноцінне дистанційне навчання для шкіл і садочків. Які — «а» — опинилися на непідконтрольній території; «б» — перебувають на підконтрольній, але точно не розраховані на такий потік охочих.

Чи варто вже зараз обговорювати глобальну реформу вищої та професійної освіти? Адже зрозуміло, що країну відновлюватимуть не численні менеджери та юристи-економісти, але люди робітничих спеціальностей.

Питань багато. Їх ми вирішили поставити очільнику Міносвіти Сергію Шкарлету. Читайте. Тут кожен знайде своє.

«Більш ніж 23 тисячі педагогічних працівників і понад 600 тисяч учнів виїхали. Але це не дуже точні дані»

• Почнімо з узагальнення: як змінився освітній процес- наусіх його ланках-під час війни?

Слушне запитання, адже російська агресія, російська навала змінила звичайне життя кожного українця, у тому числі освітянина. Уже восьмий тиждень освітній процес відбувається в умовах воєнного стану. За даними департаментів освіти, станом на 25 квітня усі заклади загальної і середньої освіти в 14 областях продовжують освітній процес у дистанційній формі. У трьох областях — або частково змішане, або очне навчання, в шести організовано дистанційний процес, частково — канікули, частково — навчання зупинено. У Львівській області в освітніх закладах десь наполовину здійснюється очне навчання.

Близько 12600 закладів загальної і середньої освіти працюють, і до навчання повернулися майже 3,7 мільйона учнів. Обсяг тимчасово внутрішньо переміщених дітей, які долучилися до навчання з інших областей, сягає майже 87 тисяч. Найбільше таких дітей — учнів шкіл, закладів загальної та середньої освіти — у Львівській області: майже 24 тисячі.

Можу прокоментувати ще деякі цифри дошкільної освіти. Ми пишаємось тим, що, незалежно від воєнної ситуації, в 10 областях України частина садочків використовує елементи дистанційного навчання з вихованцями та батьками, а деякі працюють у змішаному або звичайному форматі. Це дуже корисно саме в місцях розміщення внутрішньо переміщених осіб — діти перебувають під наглядом професійних педагогів.

У решті областей освітній процес (дошкільний. — С.К.) не відбувається, тому що досить часто лунають сигнали повітряної тривоги і ми не можемо нехтувати безпекою дітей — в деяких садочках немає можливості ховатись у бомбосховищах. Більше ніж півтори тисячі діточок, які ходили до закладів дошкільної освіти, сьогодні долучені до навчання в садочках за місцем внутрішнього переміщення, і я дякую кожному освітянину, який сьогодні долучився до відновлення освітнього процесу, адже ми не можемо позбавляти дітей освіти.

• Ви зазначили, що на Львівщині 24 тисячі переміщених школярів. Три тижні тому фігурувала цифра 16 тисяч.

Щодня, щотижня інформація змінюється, ми намагаємося якомога точніше обліковувати цих дітей і викладачів, адже ми зберегли освітню субвенцію — маємо необхідність сплачувати зарплату викладачам і якомога більше дітей долучити до освітнього процесу.

• Зрозуміло, що освітня інфраструктура Західного регіону-не тільки Львівщини-не розрахована на таку кількість дітей. Крім того, багато шкіл сьогодні використовуються як тимчасові прихистки для внутрішньо переміщених осіб.

У школах для прихистку використовують не ті місця, де відбувається освітній процес, а актові і спортивні зали. Ковід навчив нас справлятися з будь-яким обсягом інформації. Тому дистанційне навчання є тим певним порятунком, який дозволяє не прив’язуватись до площ, до наповненості класів, але забезпечити при цьому максимально можливий обсяг залучення дітей до освітнього процесу.

Ми суттєво доопрацювали і використали наш інформаційний ресурс, нашу платформу «Всеукраїнська школа онлайн», на якій розміщено уроки з усіх шкільних предметів. Разом з компанією Google ми створили Всеукраїнський онлайн-розклад — дитина може долучитися до усередненої програми з будь-якого місця і брати участь в освітньому процесі в повному форматі.

Стартував освітній проєкт «Навчання без меж», спільний з Мінкультури, Міносвіти і провідними українськими телеканалами, — щоденні відеоуроки за кожною з тематик з 5 по 11 клас. Тому сьогодні ми не прив’язуємось до площі, але ми пишаємось тим, що можемо долучити кожну дитину, яка цього хоче і прагне, і кожного вчителя до освітнього процесу.

• Якщо є така можливість. У бомбосховищах Маріуполя якось не до навчання.

Звичайно. Для тих дітей, які не можуть брати участь в освітньому процесі з тих чи інших обставин, ми передбачили можливість у методичних рекомендаціях пройти цю програму пізніше, створити індивідуальний освітній простір, індивідуальну траєкторію для кожного; тому жодна дитина, за нашими рекомендаціями, не має бути відсторонена від освітнього процесу. Навчання може бути відтерміновано лише в часі.

• Чи правильно я розумію, що сьогодні є завдання не тільки навчального характеру, але й емоційної підтримки дітей і батьків зокрема?

Ви абсолютно праві. З першого дня війни ми поставили завдання кожному педагогу, кожному освітянину запустити освітній процес не тільки заради знань, а ще й заради психологічної реабілітації. Я збирав ректорів університетів, у яких є кафедри психології, і на волонтерських засадах більшість викладачів закладів вищої освіти, професійні психологи працюють для емоційного розвантаження дітей і всіх учасників освітнього процесу, включаючи педагогічних і науково-педагогічних працівників, щоб якось відірвати їх від бомбардувань і жахів війни. Сам освітній процес є елементом тієї соціалізації, яка сьогодні дозволяє певним чином абстрагуватися від деяких реалій війни. У нас відбуваються регулярні ютуб-зустрічі, до яких залучаються провідні ізраїльські психологи, провідні світові психологи, наприклад, Світлана Ройз. Міносвіти не стоїть осторонь і дає надможливості психологічної підтримки і реабілітації всіх учасників освітнього процесу, і не тільки. Всі, хто бажає — і батьки, і бабусі-дідусі — можуть долучитися до такого психологічного розвантаження.

• З наступного навчального року заявку до місцевої школи чи садочка за місцем тимчасового проживання можна буде подати в електронному вигляді…

З першого дня війни ми долучаємо до будь-якого класу, до будь-якої школи дитину, вона закріплюється і без будь-яких перепон може брати участь в освітньому процесі за місцем свого тимчасового проживання.

• Скільки заяв уже подано на наступний рік? Є інформація?

Думаю, що десь після закінчення освітнього процесу в червні почнемо рахувати.

• Чи є дані, скільки вчителів виїхали з України і скільки з них змогли повернутися до дистанційної роботи?

Кожного дня інформація змінюється. На сьогодні підтверджено більше ніж 23 тисячі педагогічних працівників (які виїхали за кордон. — С.К.) і понад 600 тисяч учнів. Це ті, що підтверджені. Але думаю, що ці дані не дуже точні. Я спілкувався з деякими директорами і ректорами, які говорять, що в середньому не ідентифіковано, де конкретно перебувають 10−15% учнів і студентів.

«Від ЗНО Національний мультипредметний тест принципово відрізняється тим, що складається один раз. Не треба складати три або чотири дисципліни окремо»

• Як щодо можливості для шкільних педагогів працювати за фахом в інших країнах? Звичайно, це залежить від національного законодавства, поза тим, чи є якісьпозитивніприклади? Що для цього потрібно? Можливо, десь-атестація, десь-просто бажання? Ми знаємо, що в Польщі говорять про створення спеціальних українських шкіл на початку вересня. У Чехії йдеться про українські класи. Яка ситуація в цілому?

У перший тиждень війни я ініціював зустріч зі своїми колегами-міністрами освіти країн Європейського Союзу. Її організувала міністр освіти Греції пані Нікі Керамеус. Враховуючи, що Франція сьогодні головує в ЄС, то голова Ради міністрів освіти Європейського Союзу Жан-Мішель Бланке, міністр освіти Франції, провів таку зустріч. Ми домовились, що кожна країна Європейського Союзу максимально підтримує і долучає до освітнього процесу всіх зареєстрованих педагогічних і науково-педагогічних працівників, які звернуться до них.

Наприклад, Словаччина вже має 600 заявок учителів на працевлаштування. Буквально ввечері (27 квітня. — С.К.) розмовляв з міністром освіти Словаччини. Також з послом, зі своїми австрійськими колегами, завтра в мене зустріч з міністром освіти Австрії. Плюс усі інші вчителі працюють у нас дистанційно, цей процес відбувається постійно. Наприклад, поляки виділили 20 мільйонів злотих для підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників і студентів. Чехія виділила 6 мільйонів євро для підтримки студентів, навчання студентів, навчання вчителів.

Тобто сьогодні весь світ підтримує Україну, ми дуже вдячні за таку підтримку. І сподіваюсь, що це є тим кроком для України, який забезпечить нашу перемогу в майбутньому і відновлення України і освіти України зокрема.

• Якщо ви говорите про наявність заявок, то, вочевидь, йдеться про людей, які зареєструвалися як тимчасові біженці. Тобто вони заповнили форму на біржі праці, де вказали, що вони вчителі, що хочуть працювати за фахом, а далі вже чекають на якісь пропозиції. Чи є якийсь інший механізм саме для українських учителів?

Спершу треба офіційно висловити бажання до конкретної школи, до конкретної громади, і це питання вирішується позитивно.

• Тобто педагоги можуть продовжувати працювати за кордоном?

Звичайно. Тим більше, що ми просили всіх міністрів, просили міжпарламентську групу з питань освіти надати можливість нашим викладачам долучатися до освітнього процесу саме наших дітей. Особливу увагу наголошували на тому, щоб українська мова була запроваджена в освітній процес у будь-якій країні Європейського Союзу. Також щоб викладалася історія України, бо ми хочемо повернути наших дітей в Україну і саме над цим працюємо. Це наше майбутнє, наш інтелектуальний потенціал, і саме з цими дітьми ми плануємо відбудовувати Україну.

• Не всі викладачі є спеціалістами з української мови, літератури чи історії. Існуютьще інші гуманітарні науки, точні науки, та й без знання мови їм дуже складно в іншій країні.

На жаль, доведеться пристосовуватись, тим паче, можливості є, а вже спроможність учителя підтверджується саме конкретним учителем.

• Як цього року відбуватиметься вступна кампанія? Йдеться про спрощення механізму ЗНО, зокрема, про запровадження єдиного мультидисциплінарного тесту. Була інформація про те, що зареєструватися на його складання можна до 19 квітня. Скажіть, будь ласка, на момент закриття реєстрації скільки охочих зареєструвалося?

За період з 1 лютого до 19 квітня для участі в НМТ сформували реєстраційні картки 402 527 осіб. Понад 346 тис. комплектів реєстраційних документів надійшли з регіональних центрів якості освіти та були опрацьовані.

Особи, які створили реєстраційні картки, ще не є учасниками НМТ, адже для участі в тестуванні важливо підтвердити своє бажання брати участь у НМТ на інформаційній сторінці. Також у цьому сервісі потрібно буде повідомити організаторам про те, у якому регіоні учасник перебуватиме в липні.

Але в червні буде ще одна сесія реєстрації для тих, хто — враховуючи воєнний стан, безпекову ситуацію — не зміг зареєструватись з тих чи інших причин до 19 квітня.

• Скільки цього року мало бути вступників?

Та приблизно стільки само. За статистикою, ми не втратили жодного.

Він буде складатись один раз, але всередині матиме контент з трьох дисциплін: українська мова, математика і історія України. Бо це, враховуючи, що українська мова і математика були обов’язковими для проведення Державної підсумкової атестації, забезпечує максимальну прогностичну валідність спроможності абітурієнта отримувати вищу освіту. А історія України — це ідентифікація нашого українства, нашого українського генокоду. Знання історії України нині — під час агресії, під час навали, під час самоствердження України як незалежної, вільної, соборної держави — є ключовим.

• А далі механізм який? Дитина складає тест і вже може подавати документи до вищого навчального закладу?

Так само, як і в ЗНО: подаються документи в єдину базу з питань освіти, далі йде широкий конкурс і, залежно від балів ЗНО, буде формуватися конкурсний рейтинговий ряд. Людина вступає або на бюджет, або на контракт. Для спеціальностей, де передбачено творчий конкурс, де потрібен талант, Національний мультипредметний тест складати не треба. На більшості спеціальностей, крім висококон’юнктурних (таких, як економіка, право, менеджмент, міжнародні відносини), для вступу на контракт треба тільки мотиваційний лист-заява. Ми максимально лібералізували вступ у 2022 році для того, щоб наші діти залишились в Україні, залишились навчатись за українськими стандартами, не їхали за кордон, не шукали іншої долі за кордоном, а навчалися і формували майбутній елітний освітній і науковий потенціал нашої держави.

• Чи така лібералізація вступного процесу на 2022 рік не породжує ризиків корупції?

Національний мультипредметний тест — це аналог ЗНО. Рейтинговий ряд вибудовується на тих самих засадах, як і формувалося зовнішнє незалежне оцінювання. У цій частині комп’ютер хабарів не бере. А там, де є комерційна складова, де людина хоче вступати, але не на кон’юнктурні спеціальності, наприклад, на агрономію, на зоотехніка, на будівельника, на комп’ютерника, на інженера і хоче навчатись за свої кошти або за кошти юридичної особи — будь ласка, університет на першому, на другому курсі валідність до навчання чітко визначить.

• Чим принципово відрізняється єдиний мультидисциплінарний тест від ЗНО?

Національний мультипредметний тест принципово відрізняється тим, що він складається один раз. Не треба складати три або чотири дисципліни окремо. Але сесій буде 28 — зареєструватися можна, наприклад, на 15 чи 16 липня. Тобто для складання тесту буде 28 днів. Ми забезпечуємо можливість для наших абітурієнтів максимально комфортно підлаштуватись під ту чи іншу дату для складання цього Національного мультипредметного тесту, враховуючи безпекову ситуацію.

• Ви зазначили, що за кордон виїхало 600 тисяч українських школярів. Скільки з них вступників?

Точної інформації немає. Ми розраховуємо, що від 10 до 15%. І для них ми теж передбачаємо можливості пройти Національний мультипредметний тест, в тому числі і за кордоном. Для цього ми сформували в країнах Європейського Союзу запити, активно в цьому нам допомагає наше Міністерство закордонних справ. Я особисто звернувся до своїх колег-міністрів країн ЄС, до послів, до наших посольств, щоб організувати на базі провідних європейських університетів такі центри тестування для проходження Національного мультипредметного тесту.

• Ви говорите про країни Європейського Союзу, а як щодо, наприклад, Великої Британії, Ірландії абощо?

Буде Великобританія й Ірландія.

• А країни не Європейського континенту, куди також виїхало багато наших громадян?

Йдеться про країни, які приблизно в одному часовому поясі з Україною, тому що ми маємо єдину вимогу — синхронізація часу. У США, Канаді, Австралії, на жаль, не передбачено можливості (складання тесту. — С.К.), тому що ми вимагаємо синхронізації в часі під час проведення Національного мультипредметного тесту.

• Якщо немає точних даних про вступників і інформації, скільки з них намагатимуться скласти цей тест, то інформації, скільки абітурієнтів намагатимуться вступити деінде, за кордоном, вочевидь, теж немає?

До конкретної людини немає. Звичайно, є певні очікування, що це може бути 60−70 тисяч школярів-випускників 11 класів, які мають бути за кордоном.

«Наполягаємо, щоб умовою надання закордонної стипендії було обов’язкове повернення в Україну»

• Вижрозумієте, що ті, хто здобуватимуть вищу освіту за кордоном, швидше за все, там і залишаться?

Розумію, тому ми максимально лібералізували вступ, щоб діти залишились в Україні. Я це розумію як ніхто.

• А чи є хоча б приблизний облік, скільки молодих учених чи викладачів вищих навчальних закладів виїхали за кордон?

Статистики щодо студентів немає, тому що ми її не вели — останні два роки більшість закладів вищої освіти працювало в дистанційному форматі, тому що ковід накладав певні обмеження, і для нас місце розташування студентів не було актуальною інформацією. Головне, щоб вони були в безпеці, а вже освітній процес у більшості закладів освіти на сьогодні майже відновився. І діти з Маріуполя, з окупованих територій України, які переміщені, сьогодні всі працюють — в дистанційному форматі, в очному форматі, дехто в змішаному форматі.

Станом на 27 квітня у 18 регіонах України в змішаному навчанні працюють заклади профтехосвіти. Частково продовжено освітній процес профтеху в семи областях, тих, де активно ведуться бойові дії. Але більшість профтехів працюють залежно від безпекової ситуації.

Коледжі, заклади передфахової вищої освіти працюють у 24 регіонах. Ті, які були під окупацією, виїхали. У 15 областях, де дозволяє безпекова ситуація, коледжі працюють у повноформатному режимі.

132 заклади вищої освіти, які підпорядковані Міністерству освіти і науки, на сьогодні здійснюють освітній процес. 100 з них, а це майже 80%, працюють у змішаному форматі.

• Скільки ВНЗ переїхало? І наскільки успішно?

У нас переїхало 34 заклади вищої освіти (інститути, університети і академії), 42 коледжі (заклади фахової передвищої освіти) і 65 відокремлених структурних підрозділів. Це ті, які переміщені. Але щотижня статистика змінюється.

• Щодо молодих учених і викладачів, які тимчасово (або не тимчасово) поїхали з країни. Світові вищі навчальні заклади надають українцям велику кількість спеціальних освітніх програм, наприклад, «Вчені в кризі», вони є як короткотермінові, так і довготермінові. Ви говорите про те, що спрощена система вступу цього року стимулюватиме абітурієнтів вступати до українських ВНЗ. А як бути з молодими вченими і молодими спеціалістами, як їх стимулювати потім повернутися?

Ми домовляємося з тими самими донорами, які надають освітні стипендії молодим ученим (наприклад, я буду зустрічатися з Оксфордською програмою міжнародних обмінів), щоб ці програми були подвійного призначення — з зобов’язанням повернутися в Україну після закінчення. Звичайно, є ризик того, що хтось залишиться там, але все ж таки самі умови, які ми прописуємо у програмах, стимулюють нашу молодь повертатись. Це перше.

По-друге, враховуючи режим воєнного стану, більшість тих, хто виїхав — це все ж таки дівчата. Особам чоловічої статі з 18 до 60 років під час воєнного стану виїзд з України заборонений. Тому враховуючи те, що використовуємо багато можливостей спільної праці з нашими закордонними партнерами, ми наполягаємо, щоб в умовах надання такої стипендії було обов’язкове повернення до нашої держави.

«111 заклади освіти взагалі зруйновані, 1459 пошкоджені»

• Усе більше ваших колег-освітян говорять про те, що війна дає імпульс для кардинальної реформи освіти, особливо вищої освіти. Наприклад, скорочення державних ЗВО. Що ви на це скажете, чи погоджуєтеся з цим?

Я не знаю, про що ви. Хто говорить про зміну кількості державних закладів? Звісно, були деякі заклики і деякі закиди від псевдополітиків, від «диванних військ», які не зазнали втрат у цій війні, від деяких представників приватних університетів, від представників комунальних університетів, які взагалі до системи освіти, яка підпорядкована Міністерству освіти, не мають жодного стосунку. Моя особиста позиція дуже проста. Звісно, мережа завжди змінювалася, змінюється і буде змінюватися, але на сьогодні робити певну гру з мережею, під час воєнного стану, вважаю неприпустимим.

Вважаю неприпустимим порушувати питання скорочення, об’єднання або іншої реструктуризації закладів вищої освіти до закінчення війни, тому що це долі людей. Ми не знаємо достеменно, скільки людей залишилося на тій чи іншій території, ми не знаємо достеменно реальні штатні розписи. Враховуючи те, що в нас на сьогодні 111 закладів освіти взагалі зруйновані, а 1459 пошкоджені, то про яку зміну мережі взагалі можна говорити, не провівши аудиту стану справ у системі освіти, включаючи і інфраструктурні зміни, які відбулися? Тому будь-які зміни мережі вважаю передчасними, будь-які розмови в частині зміни і закиди стосовно зміни в освітній мережі вважаю освітнім мародерством.

• Освітнє мародерство — звучить круто. Насправді я говорила про ініціативи профільного парламентського комітету, озвучені, в тому числі, його очільником Сергієм Бабаком. Нагадую, що політично ви в одній команді, тож ваша критика звучить дуже дивно.

Це не критика. Свою позицію я висловив для всіх, і вона не зазнала жодної зміни з першого дня війни. Це не критика, це моя позиція як міністра освіти і науки України. Хочу нагадати, що більше, ніж за моєї каденції, не було здійснено оптимізації мережі за весь час незалежної України. Тому що за два роки, з 2020 по 2021, ми здійснили дуже багато оптимізаційних заходів, щодо закладів вищої освіти в Україні зокрема. Але в мирний час.

• А як планувати роботу, фінансування тих ЗВО, які залишилися на тимчасово окупованих територіях? Наприклад, на Херсонщині? Там же є державні виші, що з ними робити?

З університетів залишилося лише два. І щодо одного з них, Херсонський державний технічний, який поки що не переміщений, на завершальній стадії процедура. Щодо тих, які переміщені, ми плануємо бюджет так само, як і у 2014 році.

• У рамках глобальної реформи вищої освіти, можливо, також варто переглянути пріоритетність спеціалізацій і професій? Після війни, вочевидь, будуть потрібні в першу чергу робітничі спеціальності — країну треба ручками відновлювати не економістам, менеджерам, юристам, яких сьогодні випускають практично всі виші. Чи починаєте ви це обговорювати? Можливо, потрібно якось стимулювати профтехосвіту?

Ми не просто починаємо це обговорювати. З 2020 року профтехосвіта — у пріоритеті. Наявність золотих робочих рук — необхідна умова розвитку нашої держави. Починаючи з 2020, 2021-го, у воєнний 2022 рік суттєво переглянуто напрями підготовки за державним замовленням. На сьогодні змінилася структура пріоритетних спеціальностей, які фінансуються державою, саме в післявоєнний час для відновлення України. Саме тому і Національний мультипредметний тест і взагалі сама система вступу побудована таким чином, щоб набагато більше людей залучити до підготовки саме робітничих професій. Це професійно-технічна і фахова передвища освіта, інженерні спеціальності, високотехнологічні. Спеціальності шостого технологічного укладу (біо- і нанотехнології, генна інженерія, мембранні і квантові технології, фотоніка, мікромеханіка, термоядерна енергетика тощо. — С.К.) віддаються в пріоритеті і до набору, і до фінансування державою.

• Тобто скорочення фінансування цих спеціальностей або ЗВО, про які ми вже говорили, найближчим часом не буде?

Скорочення фінансування ЗВО вже є, двічі секвестр бюджету відбувався, але це війна. А щодо збільшення обсягів державного замовлення на високотехнологічні і перспективні інженерні спеціальності, воно відбувається вже третій рік поспіль — у 2020, 2021 і 2022 навіть в умовах війни.

• Пандемія, онлайн-навчання, війна. Так виходить, що ціле покоління може отримати освіту — що шкільну, що вищу — скажімо, не тієї якості, яка була раніше. Чи зроблені якісь висновки з онлайн-навчання часів пандемії, які зараз змогли б пом’якшити навчання в умовах війни?

Такі висновки робляться щоденно, щотижнево, за підсумками кожного семестру навчання. Державна служба якості освіти отримала ще у 2020 році завдання щоквартального моніторингу якості. Пандемія, звісно, дала нам у середньому зменшення якості освіти на 8% саме в дистанційному форматі. На платформі «Всеукраїнська школа онлайн» ми додали деякі модулі, які дозволяють організацію індивідуального навчання, побудови індивідуальної освітньої траєкторії учителя і учня, можливості повертатися до повторення тих чи інших предметів, можливості вчителя виявляти слабкі сторони учня і формувати додаткові освітні програми.

Те саме і під час війни. Буквально позавчора я слухав звіт моніторингу за результатами двох місяців війни. Я не казав би про покоління, тому що 2−3 роки — це ще не покоління. Але хочу зазначити, що я спілкуюсь зі своїми колегами-міністрами, зокрема, це стосується Франції, Чехії, Словаччини, Великої Британії, Іспанії — усі вони відзначають надзвичайно високу підготовку наших учнів, особливо у високоточних науках: математика, фізика, хімія, біологія. Звісно, що історію певної країни вони не знають так, як знають, наприклад, історію України, але дуже сильна мовна підготовка, бо наші діти зазвичай знають дві мови і саме це мене дуже тішить.

• А як ви порахували, що рівень освіти впав саме на 8%?

Є елементи математичного моделювання, які дозволяють це зробити. Це об’єктивно не точна кореляція і не точна математика, але методи математичного аналізу дозволяють визначити відносний показник падіння рівня освіти. Це ціла процедура анкетувань. Є методики загальносвітові, які дозволяють це робити.

• Чи переробляють, переосмислюють курс історії, курс патріотичного виховання, курс безпеки життя? Чи це робитимуть уже після перемоги?

Ми з перших днів переглядаємо і наповнення предмета «Зарубіжна література», і історію України, і безпеку життєдіяльності, аспекти, які мають трохи змінені акценти під час воєнного стану. Робочі групи працюють, вносять корективи. Коригування відбувається з усіх безпекових дисциплін, з дисциплін, які становлять наш український так званий генокод, з предметів, які стосуються будь-яких відносин з країною-агресором.

• Не можу не запитати у вас про проєкт президентського університету. Перед війною уВиставковому комплексі в Києві вже почали розчищати простір для побудови корпусів. Очевидно, зараз проєкт заморожено. Чи відновлюватимуть його, чи зберігають за ним визначене фінансування?

Я не знаю, про яку заморозку проєкту ви говорите. Можливо, про будівництво. Воно трохи заморожене, пригальмоване, тому що на сьогодні, враховуючи секвестр бюджету, кошти, виділені саме на будівництво, ми вимушені були передати в резервний фонд, але всі підготовчі роботи для створення навчальних програм, формування навчальних груп, критеріїв оцінки відбору, усіх підготовчих дій, пов’язаних з організацією роботи такого університету, не припинились і не припиняються.

• Яким саме був секвестр? Конкретно для цього проєкту?

Конкретно по галузі: був не менше ніж 10% по кожному з міністерств.

• Наостанок хочу запитати вас про фотографію в захисній формі зі зброєю, яка наробила багато галасу в мережі. Що це? Ви стояли на блокпостах чи брали участь у теробороні? Чомуформа? Розкажіть детальніше.

Це не я виставляв цю фотографію. Узагалі не маю звички виставляти свої фото. У перший же день війни я хотів записатись до тероборони, але отримав інший наказ щодо певного протоколу під час воєнних дій. Хочу нагадати, я — підполковник запасу, чоловік, який готовий захищати свою країну. І як тільки в мене з'явилася можливість повернутися до життя, в якому я можу брати участь у певних заходах охорони своєї держави, я записався в це добровольче формування. Тому якщо тролите мене стосовно того, що я виявив бажання брати участь у захисті держави і що я записався до лав добровільного формування територіальної оборони, то кажу ж, «диванні війська"втрат не зазнали.

Текст: Соня Кошкіна, Шеф-редактор LB.ua