Лукашенко знову висловився про війну в Україні

До 2022 року О. Лукашенко заперечував конфлікт між країнами:
«Ми якщо й прийдемо з півночі до вас, то ми прийдемо на комбайнах, тракторах, тролейбусах і автобусах — ми ніколи не прийдемо до вас на танках. З території Білорусі росіяни до України не прийдуть ніколи! Тим більше зі зброєю»

Січень 2022: з’явився наратив, що Україна загрожує безпеці Білорусі та росії:

«Біля кордонів Білорусі триває нарощування військового контингенту України з націоналістів-радикалів, які гірші, ніж військові НАТО. Білоруси — не агресори, але ми в союзі зі стратегічним партнером — братською росією, та будемо всіляко її підтримувати».

Лютий 2022 — наратив про те, що Захід штовхає Україну на безперспективну війну з росією:

«Україна не самостійна в прийнятті рішень, і американці штовхають їх на війну. Проти об’єднаних зусиль шансів в України немає, в разі якщо трапиться війна, вона продовжиться 3−4 дні, там немає кому проти нас воювати. Українці будуть божевільними, якщо зіштовхнуться з росією…

Ми відріжемо всіляке постачання не тільки пально-мастильних матеріалів, а й електрику.

Ми розмістимо не тільки ядерну зброю, але й суперядерну перспективну, щоб захистити свою територію".

В день вторгнення 24 лютого заперечував причетність Білорусі: «…прочитав, що о 5 ранку український кордон атакували російські війська, які підтримує Білорусь. Мерзотники! Наші війська не беруть жодної участі в цій операції. Справді, з території чорнобильських районів, приблизно де були навчання російських військ, було запущено дві чи три ракети».

Березень 2022 р.: Лукашенко «відхрещувався» від попередніх заяв про розміщення ядерної зброї та виправдовувався за білоруську співучасть у війні:

«…а я зараз вам покажу, звідки на Білорусь готувався напад…
Тому не ми розв’язали цю війну, наша совість чиста.

Я не планую розміщувати тут ядерну зброю, виробляти і створювати її та використовувати цю ядерну зброю проти будь-кого — такого ніколи не було в планах білоруського керівництва".

Квітень 2022 р.: заявляв про намагання налагодити діалог між Україною та рф і несправедливість західних санкцій:

«Основна мета розв’язаної проти Білорусі економічної війни — підрив добробуту населення. Професійні дії наших військових і дипломатів залишилися непоміченими на Заході. Бездоказово і безпідставно Білорусь була оголошена союзником агресора».

Травень 2022 р.: звучать заяви про затягнуту «спецоперацію рф» та захоплення майстерністю ЗСУ — гра, спрямована на пошук шляхів відступу, щоб уникнути відповідальності за участь у війні:

«…Я відчуваю, що спецоперація ця затягнулася».

«Ні, ми не збираємося брати участь в спецоперації збройних сил росії».

«Найефективнішими з боку ЗСУ виявилися мобільні групи, які миттєво, несподівано наближалися до супротивника, що їх значно перевершує, завдавали разючих ударів…».

За понад три місяці російської агресії в Україні риторика лукашенка змінилася від позиції союзника росії до спроб дистанціювання від кремля та пропозицій миротворчості.

Лукашенко підкреслює, що Білорусь — не агресор, і жодного білоруського військового в Україні немає. Нині Білорусь планує збільшити чисельність армії до 80 тисяч та анонсувала проведення «мобілізаційних навчань» поблизу українського кордону наприкінці червня.

Сумнівна легітимність самопроголошеного президента Білорусі та його явна залежність від кремля очевидна не лише для західних лідерів, а вже й для його держапарату.

Відновлення повного контролю над армією є ключовою запорукою політичного виживання Лукашенка, оскільки демонструє його контроль над країною та відданість силових структур.

Зміна риторики білоруського диктатора, як свідчить практика, розходиться з його діями, з огляду на сильну залежність від домовленостей із путіним.