Як впливатиме тактика росії на подальший хід війни в Україні

Лише 15.06 російські війська вдарили по 11 населених пунктах, руйнувань зазнали 67 цивільних об’єктів: 47 — житлових будинків, залізнична колія, лікарні та медичний центр, легкові та вантажні автомобілі, гаражі. Наразі знеструмлено 336 населених пунктів, водопостачання відсутнє у 174. Джерела в українській розвідці доводять, що обстріли по місту росіяни завдавали з різних точок та з різного озброєння, зокрема з Макіївки й Червоногвардійського та Куйбишевського районів Донецька в напрямку центру міста.

Навіщо російським бойовикам звинувачення України в загибелі цивільних, стає зрозумілішим.

По-перше, така провокація допоможе колаборантам сподіватись на додаткову військову допомогу росії. Глава так званої «ДНР» д. пушилін вже запросив у рф залучити «додаткові союзницькі сили» та зброю.

По-друге, провокаційні обстріли стануть обґрунтуванням жорсткішого використання авіації та артилерії проти житлових районів українських міст.

По-третє, «раптові» пожежі на військових базах та обстріли Донецька стануть додатковою мотивацією для оголошення путіним загальної мобілізації як в росії, так і на окупованих територіях.

За схожим сценарієм кремль діє не перший раз.

Пригадаємо, що саме з організованих фсб у вересні 1999 р. терактів у житлових будинках москви, волгодонську, буйнакську, в яких звинуватили «чеченських терористів», почалася друга чеченська війна.

Проте з урахуванням реалій, відпрацювання цього сценарію в Донбасі вважається малоймовірним.

Оголошення загальної мобілізації дестабілізує ситуацію в самій росії і створює загрозу наявній вертикалі кремлівської влади.

Спроби залучити під час прихованої мобілізації близько 60 тис. резервістів не отримують підтримки пересічних росіян. Навіть вони демонструють небажання гинути за путінські амбіції — в російських містах дедалі більше акцій протесту проти війни й мобілізації та підпалених військкоматів.

В окупованих районах Донецької та Луганської областей чоловіки масово відмовляються ставати «гарматним м’ясом». Мобілізованих з ОРДЛО забезпечують не придатною для використання амуніцією та зброєю та використовують як найменш цінний «ресурс» для проведення «розвідки боєм» та виявлення позицій українських захисників. Вже зафіксовано випадки перестрілки між примусово мобілізованими місцевими жителями та російськими військовослужбовцями.

Примусова мобілізація громадян України на загарбаних територіях Харківщини, Херсонщини та Запоріжжя зазнала поразки, російські військові та співробітники фсб здійснюють малоефективний розшук чоловіків призовного віку.

Не досягла мети активна інформаційна підтримка мобілізації у прикордонних з Україною територіях росії та т.зв. звільнених територіях України з боку духовенства московського патріархату.

Спроба в примусовому порядку мобілізувати військових з Криму, що зрадили присязі у 2014 році, також зазнала фіаско. Адже зрадники добре розуміють, що вони не підлягають обміну і у разі потрапляння до полону будуть засуджені до 15 років.

Нагадаємо, що примусова мобілізація на загарбаних рф територіях — це порушення статті 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.

Росія уже втратила в Україні до 40 тис. особового складу, 70% боєкомплекту сухопутних військ, третину танків, понад 3000 бронемашин та 200 літаків і вимушена розконсервовувати техніку 1960−80-х років, яку лише умовно можна назвати бойовою.
Таким чином, росія не в змозі надати «владі» окупованого Донбасу суттєву допомогу та завести резервні сили та техніку.

Проте в найближчій перспективі під приводом «захисту» населення Донбасу слід очікувати активізацію росією обстрілів українських територій з застосуванням ракет наземного і повітряного базування, а також подальших провокацій та терактів у прикордонних районах росії та України.