Україна може ініціювати конкретні зміни до Статуту ООН та рекомендації

Про це заявив Заслужений юрист України Микола Голомша.

«На підставі аналізу ситуації і відсутності можливості у ефективному функціоналі норм Статуту ООН, Міжнародного права, я спробував скласти детальний аналітичний текст у вигляді стратегічного документа, адаптованого для дипломатичних кіл, експертних організацій та міжнародних партнерів. Він чітко структурує проблему, пропонує конкретні зміни до Статуту ООН та рекомендації, як саме Україна може ініціювати їх», — каже М. Голомша.

СТРАТЕГІЧНИЙ ДОКУМЕНТ
Щодо реформування Статуту ООН у контексті агресії проти України та посилення ефективності системи колективної безпеки

І. Вступ

Агресія російської федерації проти України, що триває з 2014 року та перейшла у фазу повномасштабного вторгнення у 2022 році, продемонструвала істотні вади архітектури міжнародної безпеки. Попри те, що Статут ООН чітко засуджує агресію (стаття 2(4)) і передбачає застосування заходів для відновлення миру (розділ VII), механізми колективної безпеки фактично паралізовані зловживанням росією правом вето як постійного члена Ради Безпеки.

Ця ситуація засвідчує необхідність:
• посилення спроможностей Генеральної Асамблеї діяти у випадках блокування Радбезу;
• обмеження або усунення права вето держави-агресора;
• автоматизації застосування заходів безпеки у разі доведеного факту агресії.

ІІ. Аналіз положень Статуту ООН

* Розділ VI (мирне врегулювання спорів) передбачає обов’язок держав-членів вирішувати суперечки мирними засобами та звертатись до Радбезу, якщо не досягнуто домовленостей.

* Розділ VII (дії у разі загрози миру, порушення миру та акту агресії) дозволяє Раді Безпеки:
• визначати факт агресії (стаття 39),
• запроваджувати санкції (стаття 41),
• санкціонувати застосування сили (стаття 42).

* Стаття 27(3) передбачає, що сторона спору має утримуватись від голосування у справах, які стосуються цього спору. Але ця норма не має чіткого механізму реалізації.

ІІІ. Основні проблеми у застосуванні Статуту:

1. Зловживання правом вето державою-агресором. росія блокує будь-які спроби Радбезу визнати її агресію, запровадити санкції чи інші заходи.

2. Відсутність імперативності рішень Генеральної Асамблеї. Хоча резолюція ГА 377 (V) «Єдність заради миру» (1950) частково розв’язує цю проблему, вона не має прямої сили у статутному праві.

3. Неможливість зміни Статуту без ратифікації постійних членів (стаття 108), що знову унеможливлює реформу через вето росії.

4. Пропозиції змін до Статуту ООН

1• Уточнення застосування статті 27(3)
Закріпити імперативну вимогу, що держава-агресор не має права голосу у Раді Безпеки у справах, пов’язаних із розглядом її агресії чи спорів, у яких вона є стороною.

2• Внесення «принципу агресора» до Розділу VII
• Визначити, що держава, визнана агресором Генеральною Асамблеєю (відповідно до резолюції 3314 (XXIX) про визначення агресії) або міжнародним трибуналом, автоматично підпадає під заходи Розділу VII.
• Це дозволить обходити блокування Радбезу та зобов’яже держави-члени діяти відповідно до статей 41 і 42.

3• Посилення ролі Генеральної Асамблеї
Закріпити в Статуті, що у разі недієздатності Радбезу (через вето держави-агресора) рішення Генеральної Асамблеї мають обов’язковий характер для держав-членів.

4• Процедура тимчасового відсторонення держави-агресора від Ради Безпеки
Визначити механізм відсторонення держави від Ради Безпеки у випадку агресії, схожий до процедури, передбаченої статтею 5 Статуту (призупинення прав члена, що порушує принципи ООН).

5• Шляхи ініціювання змін: роль України

— Використання дипломатичних майданчиків
Україна має ініціювати обговорення запропонованих змін:
• на рівні Генеральної Асамблеї (сесії, спеціальні дебати),
• через регіональні організації (ЄС, Рада Європи, ОБСЄ),
• у рамках глобальних альянсів (G7, НАТО) для напрацювання спільної позиції.

— Створення коаліції країн-спонсорів змін
Об’єднати держави, які підтримують ідею реформи системи безпеки, задля формування ініціативи щодо перегляду Статуту.

— Підготовка проєктів поправок
Розробити чіткий текст запропонованих змін до статей 27, 39−42, 108 Статуту, щоб ініціювати їх внесення у порядку, передбаченому статтею 108.

6• Міжнародна адвокація та підтримка

Україна має звернутись до партнерів із закликом:
• підтримати ідею реформування Статуту ООН у бік обмеження права вето для держав-агресорів;
• у резолюціях Генеральної Асамблеї підтверджувати, що агресія рф не лише порушує Статут, а й вимагає оновлення системи колективної безпеки;
• застосовувати механізми «Єдності заради миру» та колективної самооборони (стаття 51) до остаточної реформи Ради Безпеки.

7• Вище наведене дозволяє зробити слідуючі висновки:

Агресія росії проти України засвідчила системну кризу міжнародної безпеки та необхідність її реформування. Пропоновані зміни до Статуту ООН є першочерговими для:
• забезпечення відповідальності держав-агресорів,
• усунення блокади Ради Безпеки,
• посилення ефективності системи колективної безпеки.

Україна та її партнери мають ініціювати цей процес, використовуючи всі доступні дипломатичні та правові інструменти.
Україна має бути в авангарді всіх цих ініціатив, як країна-жертва, що опинилась в епіцентрі брутального нападу з боку члена Радбезу ООН, та «країною-патрнером, України» від порушення її територіальної цілісності, більш того «гаранта» відповідно до Будапештського меморандуму.