Уперше в Україні підготовлено інструкторів з першої психологічної допомоги й відновлення в ТРО

Організатор курсу, військовий психолог Родіон Григор’ян має значний досвід психологічної підготовки та реабілітації військовослужбовців, зокрема в рамках Міжнародного центру підготовки підрозділів НГУ. Нині він служить у складі Сил тероборони ЗСУ, де ініціював навчання інструкторів з першої психологічної допомоги та відновлення.

Програма курсу пройшла експертизу Національної психологічної Асоціації та сертифікацію. До його створення залучені фахівці Всеукраїнської асоціації арттерапії.

— Це вперше в Україні, щоб курс проходив на такому рівні сертифікації, і перший курс інструкторів з ППД в ТрО, — розповідає організатор. -- В ході цього курсу ми даємо базові знання, щоб інструктори могли проводити такі ж навчання у своїх підрозділах. Під час тренінгу ми пояснюємо, що таке бойовий стрес, що відбувається з людиною перед, під час бою та після нього, в екстремальних ситуаціях, які бувають психологічні стани, які ознаки цих станів і як тоді допомогти. Це психологічна база, важлива протягом усього життя військовослужбовця: підготовки, власне служби, ротації, відновлення, відпустки. Після проходження курсу його учасники зможуть не лише надати першу психологічну допомогу, а головне — навчати цього інших. Ідея в тому, щоб створити мережу, щоб у кожних бригаді й батальйоні були інструктори з першої психологічної допомоги та відновлення. Тож планується набір нових груп.

Варто розуміти, що тут не фахові психологи, а саме інструктори для роботи з особовим складом, вони навчатимуть надавати психологічну допомогу в бойових умовах. На жаль, досі існує упереджене ставлення до психологічної підготовки й з боку командирів, і серед особового складу, тому інструктори постійно долатимуть стереотипи та спротив, тож працюватимуть в умовах стресу.

— Під час занять ми створюємо стрес-фактор для ефективнішої підготовки. Інструктори мають бути готові донести інформацію про психологічну підготовку в будь-яких умовах і до будь-якої аудиторії й завжди бути переконливими, — наголошує військовий психолог Родіон Григор’ян.

Протягом курсу він нагадував учасникам основні тези підготовки:

— Стрес може виражатися в таких станах і реакціях, як ступор, паніка, агресія, тривога, апатія. Психологічна допомога в цих ситуаціях надається через створення контакту, прихильності, прості запитання, відновлення хронології подій, прості завдання. На всіх етапах допомоги психолог чи інструктор має дбати про особисту безпеку. Для цього потрібна постійна зосередженість, «відчуття землі під ногами», самоконтроль, відпрацьований до автоматизму.

Більшість учасників — мобілізовані, люди різних професій: підприємці, інженери, спортсмени тощо. Наприклад, Ігор щойно отримав диплом юриста, пішов до лав ЗСУ захищати державу й у майбутньому мріє пов’язати професію з військовою службою:

— Я люблю здобувати додаткові знання, а психологія нині особливо важлива. У цьому курсі приємно здивував різнобічний підхід: нам показали сучасні світові практики, що застосовуються, зокрема, в ізраїльській армії, і водночас традиційні методи, які використовують ще з радянських часів, зокрема в спецслужбах. Комплекс традиційного й новітнього дуже ефективно працює.

Ігор добре розуміє свою роль інструктора:

— Спочатку я допомагатиму штатному військовому психологу, командирам, працюватиму у сфері морально-психологічного забезпечення, проводитиму тренінги для особового складу. Так я підвищу свій рівень і, можливо, стану інструктором першої психологічної допомоги, набувши достатнього досвіду.

Ще один учасник — Артем з Полтави — солдат 116-ї бригади, за фахом практичний психолог і до війни працював із дітьми в навчальних закладах, а також у Червоному Хресті:

— Під час курсу ми навчились, як вивести військовослужбовця, що опинився в екстремальній ситуації, зі ступору, здобули навички тілесно-орієнтованої терапії — тобто, як за допомогою тіла можна відкоригувати свої стресові стани та емоції. Водночас нам допомогли зрозуміти роль психологічної служби у ЗСУ.

Артем впевнено розповідає, як допомогти людині, що перебуває в шоковому стані:

— Треба індивідуально підходити, швидко знайти ключ до людини. Якщо травмований боєць здатний говорити, то діємо через розмову, починаючи з елементарних запитань: як тебе звуть, хто твій командир, яке в тебе завдання? Прості запитання приводять його до тями. В шоковому стані людина перебуває під дією внутрішніх переживань і відключається від реальності. Якщо канал вербальних комунікацій недоступний, то звертаємось до тілесної терапії, діємо через дотики: «потисни мені руку, кліпни очима». Тобто встановлюємо зв’язок через слово чи тіло. Якщо людина виявляє сильну агресію, я маю довести, що не становлю загрози, зберігати зоровий контакт і супроводжувати свої дії словами: «я друг, я допоможу, я з твого підрозділу, я підходжу до тебе, щоб допомогти».

Під час презентацій кожен з учасників висловлював своє ставлення до психологічної підготовки у військових структурах. Сергій висловився щиро й просто:

— Я звичайний солдат, якому цікава психологія й можливість допомагати побратимам. Кожен з нас може бути психологом для іншого бійця в ситуації бойового стресу. Ми пережили тяжкі моменти, і якби не було поруч побратимів, які надавали підтримку, хоча б поглядом, ми б не вижили. Я вважаю, що психологія дуже потрібна і стане одним з елементів бойової підготовки військовослужбовців усіх рівнів.

Наприкінці курсу учасники склали екзамен, отримали сертифікати й повернулись до своїх підрозділів.