Війна в Україні досі непередбачувана через низку факторів

Але кілька непередбачуваних військових, політичних і дипломатичних факторів можуть змінити хід цієї жорстокої війни на виснаження.

Війни визначаються базовими змінними: зброєю і її можливостями, лідерством і його впливом на національну єдність, союзами, які можуть забезпечити економічну і дипломатичну підтримку для учасників бойових дій. Всі ці фактори впливають на хід російського вторгнення в Україну. І впродовж останніх тижнів відбулися невеликі, але дуже важливі зміни, кожна з яких може визначити результат війни. Про це в статті для Washington Post пише американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус.

Один з нових факторів — це успішне використання на полі бою американських систем HIMARS, які в останні тижні знищували російські командні центри і склади на території України. Після тривалого відступу на Донбасі українські війська знову відчувають бойову впевненість. Українські генерали скаржаться: HIMARS настільки ефективні, що їх варто було відправити ще кілька місяців тому. Про це Ігнатіусу розповів неназваний європейський чиновник.

Головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний заявив, що українським захисникам «вдалося стабілізувати ситуацію». І частково це вдалося зробити завдяки HIMARS. Пентагон сумнівався, чи відправляти Україні цю зброю, поки не з’явиться «підтвердження», що українські військові здатні використати її ефективно. Тепер він в цьому абсолютно впевнений.

«Гадаю, ця зброя мала серйозний вплив на події на фронті», — сказав неназваний чиновник Пентагону минулого тижня.

Влітку і восени пріоритетом НАТО буде відправити Україні ще більше HIMARS, щоб посилити поточний успіх. Американські і європейські чиновники мобілізують оборонні компанії, щоб вони пришвидшили виробництво зброї. Також західні союзники намагаються розширити підготовку українських військових. Велика Британія планує тренувати 10 тисяч солдатів кожні 120 днів. Інші країни помножать цю цифру.

«Українська армія може відчути впевненість розширити свій наступ в напрямку Херсона ще влітку. Але реальний вплив нової зброї і підготовки може стати відчутним наступної весни після очікуваного зимового затишшя. Європейські чиновники кажуть, що Україна на той час буде в кращому стані, щоб відбити нові російські атаки і можливо навіть визволити деякі території», — йдеться в статті.

Лідерство — це ключовий фактор в будь-якому конфлікті. В даному випадку і Україна, і Росія користуються об’єднуючим, потужним лідерством своїх президентів. Всі прогнози, що Володимир Зеленський і Владімір Путін впадуть під тиском внутрішньої незгоди з їхньою політикою, виявилися помилковими. Опитування свідчать, що підтримка обох президентів вища, ніж була до війни. В Україні результати опитування, які Міжнародний республіканський інститут опублікував в травні, показали, що підтримка Зеленського зросла до 94%. А українська соціологічна група «Рейтинг» з’ясувала, що популярність українського президента за період з грудня до лютого потроїлося — з 31% до 91%. В Росії «Левада Центр», чиї висновки вважаються загалом точними, повідомив, що рівень схвалення дій Путіна в Росії виріс з січня до 83% або на 14% від показника, який був до початку російського вторгнення.

Ігнатіус пише, що Зеленський очолює «роздроблену країну, в якій корумповані олігархи мають значну владу». Він відкинув довоєнні американські заклики сформувати уряд єдності. Але до цього часу український президент уникав будь-яких великих внутрішніх вибухів чи «полювання на відьом». Але в неділю він несподівано звільнив Генпрокурора Ірину Венедіктову і голову СБУ Івана Баканова. Зеленський сказав, що вони не були досить ефективними в переслідуванні колаборантів Росії і допустив, що в в країні ще багато людей, які залишаються нелояльними до України, попри війну. Автор пише, що ці рішення були різким нагадуванням про закулісну напругу. Якщо Зеленський піде на нові імпульсивні зміни в його адміністраці, це може підірвати єдність, яка стала одним з найцінніших його активів.

Американський письменник і автор трилогії про Другу світову війну Рік Аткінсон може запропонувати важливе застереження для будь-якого лідера воєнних часів: «Зміни на головних державних посадах в розпал війни зазвичай говорить про стресові переломи на верхівці, які виникли або через зіткнення его різних людей, або через потребу призначити цапа-відбувайла, коли справи йдуть погано». Це застереження стосується і Путіна також.

Що ж стосується альянсів, то мрії Путіна про перебудову світового порядку розвалилися так само швидко, як і його план швидко повалити режим Зеленського. Російський автократ не зміг розвалити НАТО, він його пожвавив і переконав Швецію і Фінляндію приєднатися до альянсу, що створило додатковий тиск на російський північний фланг. Але хитрий Путін цього тижня спробував покращити свої позиції на південному напрямку, вирушивши в Іран на зустріч з аятолою Хаменеї і президентом Туреччини Раджепом Таїпом Ердоганом.

Поїздка в Тегеран стала вигадливою спробою отримати політичний вплив як для лідера, який знає, що сама лише груба сила російської армії може закопати Росію в конфлікт на десятиліття. Вона також стала нагадуванням про дипломатичні і військові змінні, які можуть змінити нинішні похмурі передбачення про те, що російське вторгнення в Україну зайде в глухий кут. Зрештою, результат цієї жахливої війни залишається невідомим.