Чому контрнаступу ЗСУ на Півдні чекати не варто

  • 371

Оглядач з питань оборони, професор Ексетерького університету Джонатан Маркус вважає заяви про близькість контрнаступу спробою відтягти російські сили зі східного фронту.

Чому контрнаступу ЗСУ на Півдні чекати не варто

На його думку, жодна зі сторін — ні Україна, ні Росія — не має достатніх сил для того, щоб перевернути хід війни на свою користь, а перемогу України забезпечить стала підтримка західних союзників.

Водночас експерт вважає тактику ЗСУ на півдні розумною, бо вона вирішує два важливі завдання: деморалізує сили росіян і сіє паніку в їхніх лавах, з одного боку, а з іншого — реально підриває їхню боєздатність влучними поцілюваннями.

Новий етап війни

BBC: Війна в Україні, схоже, вийшла на стадію, коли на полі бою жодна сторона не має переваги. Росіяни повільно просуваються метр за метром, а українські збройні сили завдяки сучасній зброї поцілюють у больові точки росіян у тилу — зокрема, завдяки мобільним системам залпового вогню HIMARS і системам М777.

Яка ваша оцінка — куди все рухається і чи видно цьому край?

Джонатан Маркус: На жаль, краю цьому наразі не видно. Я думаю, що ми є свідками нового етапу війни. Це не глухий кут. Тому що — як ви вже згадали — на полі бою є зрушення, однак ця війна все більше і більше перетворюється на «війну на виснаження». І причин цьому є кілька.

Якщо озирнутися на самісінький початок бойових дій, то помітно, що в цій війні перевага на боці тих, хто тримає оборону. Україна на початку війни — і це для багатьох людей стало несподіванкою — зуміла організувати дієву оборону і відтак змусила росіян переглянути їхні початкові стратегічні цілі.

Після цього росіяни перейшли в наступ на Сході, де вони справді захопили значні території. Але заплатили за це страшну ціну. Тому що українці, знову ж таки, організували дуже ефективну і руйнівну для росіян оборону. І це цікаво з огляду на те, що тепер, сказати б, ролі помінялися.

Ми багато чуємо про український наступ на Херсонщині. І зараз дуже цікаве питання — чи справді українські збройні сили мають достатньо маневреної ударної сили для успішного розгортання такого наступу. Як на мене, попри всі оті заяви, що українці збираються вже невдовзі відвоювати Херсон і так далі, серед більшості експертів переважає думка, що жодна сторона зараз не має отих маневрених ударних потужностей, щоб вийти з цього виснажливого протистояння. Принаймні в наступні кілька місяців.

ВВС: Коли говорити про отой заявлений контрнаступ на Півдні, на Херсонщині, прицільні удари ЗСУ по мостах через Дніпро, по складах і лініях постачання росіян — чи могли ті удари завдати супротивнику достатньої шкоди, щоб можна було планувати наступальні операції? Чи це наразі передчасно?

Джонатан Маркус: Це справді цікавий епізод у цій війні. Дійсно, українські збройні сили вдало використовують на свою користь отримані від Заходу озброєння. Чи американські HIMARS, чи і реактивні системи залпового вогню від інших країн — українці їх ефективно застосовують для ударів у тилу росіян. Склади з боєприпасами, логістичні вузли, командні центри — і так далі. Мости під Херсоном. Оті «загадкові» вибухи на складах — чи на військових базах у Криму (сміється).

Так — усе це насправді скидається на те, що вони готують ґрунт для можливого контрнаступу. Тут особливо важливі склади з боєкомплектами, бо Росія досі має значну перевагу в далекобійних артилерійських системах.

Проблема полягає ось у чому: ви можете як завгодно підготувати собі поле бою, але для початку успішного наступу потрібна перевага в живій силі «три до одного»: щоб на одного солдата оборони припадало троє в атаці. Українці на Півдні не лише не мають такого рівня переваги, а й, на мою думку, в них немає достатньо вишколених, натренованих, маневрених сил для того, щоб розпочати такий наступ.

То що ж тоді відбувається? Як на мене, відбувається дещо дуже цікаве. На Півдні ми бачимо дві цікаві речі. По-перше, дуже точні українські удари по ключовій інфраструктурі росіян, які їх виснажують, частково ізолюють і так далі. А по-друге, це також змусило росіян перекинути значну частину їхніх сил зі Сходу на Південь.

Росіяни не дурні — вони побачили, що українці роблять, — і почали терміново укріплювати свої позиції біля Херсона, перекидаючи туди додаткові сили — зокрема, елітні десантні підрозділи. Така велика кількість війська на марші дала українським силам додаткові шанси вдарити по них своїми далекобійними ракетами.

Але мені здається, що навіть якщо українські сили мали чисельну перевагу ще кілька тижнів тому, то — принаймні мені так здається — шанс перейти в контрнаступ минув. От що ми будемо бачити в наступні кілька тижнів — то це подальші українські удари високоточною зброєю, щоб і далі деморалізувати, ізолювати і виснажити росіян.

І вже чітко видно, що значні втрати росіян почали даватися взнаки. Вони втратили багато особового складу елітних підрозділів. Ті добровольчі підрозділи, які вони набирають зі скрипом і куди беруть будь-кого, придатні не для поля бою, а хіба для утримання вже окупованих територій.

Багато кому це видається неймовірним — але росіянам справді не вистачає людей і техніки! Росіяни шкребуть по дну кількох типів бочок. Вони сподіваються якось пережити цю зиму — і дуже хочуть за час цієї зими створити докорінно іншу атмосферу довкола України і її підтримки з боку Заходу.