Війна стимулює розвиток вівчарства
Попри війну вівчарство в Україні не занепало, а розвивається.
«Вівчарство, як і загалом тваринництво, далеко не в шоколаді. І війна — це не панацея. Ця галузь в нашій країні успішно руйнувалася і йшла в нікуди. Війна навпаки дає шанс Україні навести порядок та розвивати цей агронапрям», — зазначив Василь Стефурак.
За його словами, після 24 лютого внутрішні продажі баранини в Україні на 100% зросли.
«У нас зараз частково працює експорт, та частково працює імпорт. Особливо, якщо ми говоримо про заокеанські країни. Якщо раніше в наших магазинах продавалась переважно новозеландська баранина, то зараз її не завозять і люди купують українську», — пояснив вівчар.
За його словами, війна стимулювала тваринників нарощувати стадо. Всі усвідомлюють доцільність вирощування худоби. Люди почали дізнаватись інформацію, як заробляти.
«Наприклад, до мене звернувся міський голова м. Косова Юрій Плосконос і попросив допомогти втілити проєкт розвитку вівчарства в його громаді. У районі багато високогірних, віддалених сіл, то чому б там не відродити вівчарство. Наразі ми вже виграли допомогу в написанні гранту, а далі шукатимемо гроші під ідею. І такі проєкти було б добре втілити в усіх громадах, особливо гірських регіонів. По-перше, вівчарство — це традиційне заняття тут, по-друге, це додаткова атракція для туристів, а по-третє, це робота для людей. Ми маємо зараз працювати за себе і хлопців, які за нас воюють», — додав Василь Стефурак.
Так, за його словами, позитивну тенденцію демонструє Одещина. Хороший приріст показує Хмельниччина.
«Знаю одне господарство в Шепетівському р-ні, де ще рік тому було 80 овець, а станом на сьогодні 21 тис. голів. Були хороші спроби відродження на Луганщині й Донеччині, Херсонщині. Буквально торік я їздив на таку ферму в м. Курахове. На жаль, їх буквально в перші дні захопили окупанти й отару звідти вивезти не змогли», — розповів тваринник.
