Чому в Україні за 1,5 року війни не конфіскували «Київстар» та інший бізнес рф?

Про це в коментарі заявив народний депутат ІІІ скликання, координатор Суспільної Системи Віктор Жердицький.

«Коли почалася повномасштабна війна, то весь бізнес, який належить прямо чи опосередковано резидентам рф, або союзникам російських окупантів, білорусам чи іншим громадянам, повинні були в першу чергу взяті під управління нашої держави. Особливо в критичних галузях: енергетичних, телекомунікаційний, інформаційних (ЗМІ), фінансових установах, а також це стосується об’єктів, що пов’язані з виробленням критично — важливих товарів та продуктів. Зокрема, металургії, зброї, паливно-мастильних товарів, транспорту, та товарів, що мають подвійне призначення. Тож, що ми в цьому випадку маємо справу з російським олігархом Михайлом Фрідманом, який досі є співвласником „Київстару“ та інших дочірніх компаній. Всі вони мали бути взяті під держуправління. Тобто там мали примусово ввести українську адміністрацію, яка б управляла всіма процесами, особливо — рухом коштів, продукції та інформаційних даних. Однак цього не сталося», — каже В. Жердицький.

Він підкреслив, що у Київстарі, через нідерландську компанію, є багато акціонерів по всьому світу.

«Тому по кожній компанії, що націоналізується, треба приймати окреме рішення. Чи конфісковується повністю та частина акцій, яка опосередковано чи прямо належить резидентам рф та їх союзникам, чи вона проходить націоналізацію в якійсь частині. Однак в будь-якому випадку кошти російським резидентам чи їх офшорним опосередкованим компаніям не повинні виплачуватися. Адже це гроші, які належать ворогу чи його союзникам. Вся вартість цих активів в грошах мала б бути використана для потреб нашої армії, оборони, а також йти на подолання наслідків війни», — каже експерт.

Він підкреслив, що на практиці частіше відбувається навпаки.

«Тобто здійснюється процедура, яку незрозуміло, як проводять наші урядовці. Ось, наприклад ТЦ Оушен Плаза виставляється на продаж, формально змінюється власник, яким був резидент рф. Після так званого конкурсу ця споруда завуальовано переходить до другого власника, також нашого ворога, але вже захованого за іншою компанією. На жаль, наші чиновники ще не дійшли до того стану, коли вони чесно і відверто можуть воювати з державою агресором на економічному фронті. Тобто вся власність, бізнеси та системи управління, які приносять дохід економіці рф, мали б бути конфісковані та забрані у власність держави. Потім, якщо це не є критично важливими галузями, уряд мав виставити підприємства на реальний конкурс та продати незалежним від московитів українським чи західним власникам. Однак треба ретельно простежити, щоб їх не придбали російські чи дружні їм компанії», — каже В. Жердицький.

На його думку, так досі не зробили, тому що у вищих ешелонах влади сидить купа агентів та співчуваючих рф.

«Вони не хочуть розгрому росії. Вони продовжують підігравати рф та росіянам», — резюмує експерт.