Чому кремль не погоджується на умови зернової угоди? — відповідь політолога

Про це повідомив політолог Володимир Молчанов у коментарі телеканалу I-UA.tv.

«Треба нагадати, що безпосередньо росії оборудка (угода Чорноморської зернової ініціативи, — ред.) не стосувалася. Тобто вона, радше вони (бо їх було дві окремо), щоб Україна та росія між собою не перетнулись в одному документі, у порушення міжнародного права та конвенції про протоки, яку зазвичай називають „Монтрьо“, надавали такій собі тристоронній комісії з представників України, Туреччини та росії право догляду й чинення дозвільного порядку цивільного судноплавства. В обмін на таку можливість, росія брала на себе зобов'язання не заважати цивільному судноплавству з трьох портів великої Одеси. Відповідно, зрозуміла виняткова роль Туреччини, яка для обох сторін, що не перетинаються, є і контрагентом, і гарантом, а для себе — бенефіціаром, від збільшених доходів судновласників, які в регіоні переважно турецькі, і до постачання дешевого зерна на свій власний ринок», — пояснив він.

Експерт додав, що формально там є представник ООН, але в умовах російського права вето в безпекових питаннях ця організація недієздатна, і «в цій оборудці була статистом для солідності».

«Від оборудки кремль очікував 3 бонусів: по-перше, справді пом'якшення тарифної політики страхування та фрахту (плата за перевезення вантажу або за надання судна в користування, — примітка) для власного аграрного експорту; по-друге, гра в популізм перед третім світом; по-третє, контроль і перешкоди українському судноплавству в дешевий спосіб відрядження до Стамбулу кількох інспекторів, які там хронічно „не встигатимуть“, утворюючи черги із суден», — зазначив Молчанов.

З приводу першої мети москви, за його словами, є чисельні заяви Держдепу США, що санкції нібито й не розповсюджуються на аграрний сектор.

«Тобто жодних перешкод жодним цивільним суднам під жодним прапором із російських портів у протоках не чиниться, і їх ніяка тристороння комісія не доглядає. Та власники суден-балкерів вимагають премію за ризик, а страхові компанії підняли тарифи на страхування (причому не лише західні, що на цьому ринку домінують, але й дрібні арабські й індійські, що все одно перестраховуються в Ллойді). Ймовірно, принаймні частково, високі тарифи мають причиною не реальний ризик, а покарання росії за агресію. Та в будь-якому разі ринки страхування та фрахту є приватними, і вплинути на них західні уряди не можуть навіть за бажання», — сказав політолог.

Друга мета, на його думку, певною мірою увійшла в конфлікт між так званими «баштами кремля», а саме Шойгу та Пригожиним.

«Позиції росії в декількох африканських failed states (з англ. — неспроможні державі), що є реципієнтами світової продовольчої програми, були зайняті ПВК „Вагнер“. І багатьом кремлівським гравцям вже з початку літа здавалося прийнятним навіть ці позиції втратити, аби лиш нейтралізувати Пригожина. А щодо контролю, у „русскої“ пропаганди з'явилася нова ідея про пуски напівзанурених дронів з бортів суден під час руху з Одеси, і цьому не могла завадити жодна комісія в Стамбулі», — підкреслив він.

Тому, за його словами, здається дивним, що оборудка так довго протрималася.

«Пояснити це можна лише страхом Москви втратити Ердогана й ув'язанням останнім цієї оборудки із якимись тіньовими потоками кремлівського імпорту. Бо не є таємницею, що саме Туреччина як держава НАТО, що не перебуває під нічиїм моніторингом чи експортними обмеженнями, є головним хабом для постачання до росії всього того, що потім прилітає на голови українців і має шилдіки „made in USA/EU“», — зазначив експерт.

Можливо, відсутність оборудки сприяла менш глибокому сезонному падінню біржових цін на зерно, припустив Молчанов. Це вигідно росії як експортеру, бо її супутні витрати на власний експорт ніяк не змінюються.

«Нарешті, останній момент по мотивах: була думка, що Захід і Туреччина організують конвоювання суден, і тоді, проковтнувши, або навпаки напавши на конвой, росія б виглядала нікчемно чи злодійськи в очах незахідного світу, передусім широких верств арабів, індійців та африканців. Та ніхто ніякого супроводу давати не став. Чому? — питання дискусійне й „оффтопне“. Однак у кремля зник головний страх, через який йому діюча оборудка могла здатися меншим злом, ніж конвої НАТО», — додав політолог.

У підсумку лишається питання, чому Ердоган не зміг вдало шантажувати путіна перекриттям сірого імпорту, відмітив експерт.

«Можливі варіанти: роль Туреччини як сірого хабу дещо зменшилась, і путін вирішив грати на подальше заміщення на когось іншого; чутки про важку хронічну хворобу путіна є правдою, і він втратив остаточно здатність раціонально мислити», — сказав Молчанов.

Він заявив, що насправді ключ до вирішення проблеми у Вашингтоні — організувати супровід конвоїв авіацією та кораблями румунського флоту неважко й без участі Туреччини — від широти Затоки до входу в румунські води південніше острова Зміїний.

Нагадаємо, президенти Туреччини та росії на зустрічі в Сочі не дійшли згоди щодо виконання Москвою умов угоди Чорноморської зернової ініціативи та відновлення дії «зернового коридору».